У радянських вищих навчальних закладах існувала неписана практика щодо єврейських студентів – євреїв понад дозволену кількість не приймали, тож для досягнення бажаного результату доводилося вдаватися до різних хитрощів або шукати обхідні шляхи.
Цікаво зауважити, що практика, схожа на описану вище, існувала ще в талмудичні часи. У трактаті «Брахот» розповідається про рабана Гамлієля з Явне, який керував єврейським народом після зруйнування Другого Храму. У нього була єшива, але вступити до неї могли не всі. Талмуд повідомляє: «Рабан Гамлієль проголошував: будь-який учень, чия внутрішня сутність не відповідає зовнішній, не повинен входити до Дому навчання».
По суті, рабан Гамлієль казав, що якщо студент несерйозний і не бажає по-справжньому вчитися, він не потрібен у єшиві. Він хотів бачити лише відповідальних учнів і навіть поставив привратника, який вирішував, кого впустити, а кого залишити зовні. І тільки коли призначили раббі Елазарa бен Азарію, привратника прибрали, і того ж дня багато нових учнів приєдналися до єшиви.
Ця історія звучить доволі дивно. По-перше, як міг привратник знати, у кого з учнів «внутрішнє відповідає зовнішньому»? Адже це внутрішня якість, яку важко розпізнати. Невже у привратника був «детектор брехні» для перевірки щирості студентів?
Але є й серйозніша проблема. Юдаїзм навчає, що Тору потрібно викладати кожному єврею без винятку. Як каже мішна в «Піркей авот»: «Виводьте в люди якнайбільше учнів» (1:1). За поясненням великих учителів, у цьому полягає головна новизна дарування Тори – коли Всевишній давав Тору на горі Синай, там були всі, включно з тими, чия «внутрішня сутність не відповідала зовнішній».
У Єгипті, наприклад, існувала певна «еліта», яка була освіченою, але простий народ навмисне тримали в невігластві, щоб легше було ним керувати. Всевишній же встановив принципово новий порядок: Тору мають вивчати всі без винятку. Як записано у «Шулхан Арух»: «Заповідь Тори зобов’язує кожного мудреця з Ізраїлю навчати всіх учнів». Як же тоді можна стверджувати, що рабан Гамлієль, голова єврейського народу, не дозволяв усім увійти до єшиви?
Заглиблюючись в історію, ми бачимо, що суперечка між рабаном Гамлієлем і рабі Елазаром бен Азарією відображає давню суперечку між школами Шамая і Гілеля. Школа Шамая стверджувала: «Не слід навчати нікого, окрім мудрого, скромного, з хорошої сім’ї й багатого».
Тобто вони були ще категоричніші! Йшлося вже не про серйозність навчання, а про пряме твердження: якщо ти з хорошої сім’ї й батьки можуть платити за навчання – ми тебе приймемо. Або хоча б якщо ти зі знатного роду. А якщо ні, то маєш бути винятково здібним учнем, тоді приймемо навіть безкоштовно. Інакше тобі нічого шукати у нас, іди в школу Гілеля – там приймають усіх, бо вони вважали, що кожній людині слід викладати Тору, незалежно від походження.
Дідусь моєї дружини, раб Аѓарон Хазан, розповідав, що коли він жив у СРСР, у нього вдома зазвичай збирався підпільний міньян – кілька євреїв тихо молилися разом. Одного разу на Симхат Тора він вирішив не проводити свято вдома, а приєднатися до хабадського міньяна, який теж діяв підпільно.
Прийшовши туди, він застав «продаж» віршів із молитви «Ато хорейсо» (продаж віршів – це форма благодійності: присутні обіцяють дати цдаку на потреби громади в обмін на почесне право прочитати певний вірш, і той, хто дає більше, це право отримує). Габай оголосив: «Три рублі за вірш із “Ато хорейсо”!». Один молільник запропонував чотири рублі, інший крикнув п’ять, і торги продовжувалися. Дідусь подумав, що теж може дозволити собі купити вірш за кілька рублів, приєднався й сказав, що хоче купити за п’ять рублів. Але габай крикнув йому: «Полякам не продаємо!»
Дідусь був глибоко ображений. Від хасидів Хабаду він не очікував такого – вони не захотіли «продати» йому вірш із молитви!
Через кілька днів його зустрів знайомий і сказав: «Я бачив, що на Симхат Тора, коли тобі відмовили продати вірш, ти дуже засмутився. Знай, що в нас немає нічого проти тебе, але тієї ночі ми збирали гроші для підпільних установ, і коли говорили “три рублі”, мали на увазі три тисячі рублів. Ми знали, що в тебе немає таких грошей, але не могли відкрити правду через страх перед донощиками, тому сказали, що “полякам” не продаємо».
Можливо, саме це криється в історії з рабаном Гамлієлем. Період рабана Гамлієля в Явне був одним із найжахливіших в історії єврейського народу. Римська імперія, як і СРСР, придушувала будь-які прояви юдаїзму. Було заборонено робити обрізання й дотримуватися суботи. Спійманих страчували.
Тоді існували два підходи до відносин із римлянами. Рабан Гамлієль вважав, що потрібно активно боротися з римлянами, організовувати повстання й завдавати їм максимальних втрат, доки вони не залишать країну. Раббі Елазар бен Азарія представляв інший напрямок, який вважав, що не слід воювати з римлянами, потрібно чекати й намагатися вижити.
Тому в єшиві рабана Гамлієля не тільки вивчали Тору, а й брали участь у боротьбі проти римлян. Там була «підпільна організація», і туди не можна було приймати будь-якого студента – лише тих, на кого можна покластися, що вони не донесуть, тільки своїх. Але про це не можна було говорити відкрито. Заборонялося навіть згадувати, що тут організовується повстання й шукають вірних людей. Тому й поставили привратника в Домі навчання, який вирішував, кого впускати. Питання було не в тому, хто хороший студент, а в тому, кому можна довіряти. Привратник знав, хто з членів підпілля, а хто ні, і впускав лише тих, на кого можна було покластися.
Цього тижня ми читаємо в тижневій главі, що Всевишній обрав єврейський народ і, більше того, зробив це для того, щоб «поставити тебе вище всіх народів» (Дварим, 26:19). Багато хто, читаючи це, дивується: що означає бути «обраним» народом і, більше того, бути «вище» за інші народи? Це ж справжній расизм! Або, наприклад, коли ми заходимо в синагогу й бачимо, що коѓен щотижня отримує перший виклик до Тори, нам здається, що ми знову стикаємося з «дискримінацією». Чим я гірший за коѓена? А жінок взагалі не викликають до Тори! Тобто нам не подобалося, коли нас не приймали в університети, а тут ми робимо те ж саме?!
Дідусь моєї дружини теж думав, що його дискримінують і ненавидять за те, що він «поляк». Інколи людині з боку так здається, але правда в тому, що дискримінації немає. Під час дарування Тори всі ми були там.