21 елула 5524 року (18 вересня 1764 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йонатана Айбешица з Праги.
Рабі Йонатан бен Натан Ната Айбешиц (іноді зустрічається написання його прізвища як Айбенщюц, Ейбеншюц і Ейбшюц) народився в 1690 році в Кракові, в родині нащадків відомого рабина Натана Нета Шапіро (серед його нащадків рабі Пінхас з Кореця) і навчався в єшивах Польщі, Відня та Моравії. Після цього рабі Йонатан керував єшивою в Празі, був головою празького суду і рабином французького міста Мец, а також рабином «Трьох громад» — міст Альтони, Гамбурга і Вандсбека.
Рабі Йонатан здобув популярність як кабаліст і блискучий оратор-проповідник, а також як один з найвидатніших талмудичних вчених свого часу, який багато зробив для розвитку пілпула, одного з методів аналізу текстів Талмуда.
Рабі Йонатан пішов з цього світу в 1764 році. Похований він на знаменитому кладовищі єврейського кварталу Праги.
21 елула 5699 року (5 вересня 1939 року) — Рабі Йосеф-Іцхак переїжджає з Отвоцька до Варшави.
1 вересня 1939 року вторгненням німецьких військ до Польщі розпочалася Друга світова війна. Після її початку шостий Любавицький ребе рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) вирішує залишити Польщу і повернутися до Риги.
21 елула (5 вересня) о 3 годині пополудні ребе Раяц залишив Отвоцьк і попрямував до Варшави. Залишаючи місто, куди він приїхав чотири роки тому, рабі Йосеф-Іцхак плакав.
По дорозі до Варшави німці накрили їх своїм вогнем. Всі пасажири залишили машини, сховавшись біля краю дороги, але ребе сказав своїм домашнім, що боятися нічого, «оскільки Отець зараз працює за нас».
Коли вони прибули до Варшави, з'ясувалося, що через війну неможливо виїхати до Латвії. Ребе пробув у Варшаві до 2 тевета (14 грудня), коли буквально дивом йому вдалося вирватися до Риги.
21 елула 5700 року (24 вересня 1940 року) – Урочисте відкриття рабі Йосефом-Іцхаком центру руху Хабад у США.
З такої нагоди, як і годиться у хасидів, був влаштований фарбренген. Штаб-квартирою руху став будинок «Севен севенті» — будівля під номером 770 на бруклінській вулиці Істерн-парквей.
22 елула 5177 року (3 вересня 1417 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова Моліно (скорочено Мааріль), прозваного «батьком ашкеназьких звичаїв».
Рабі Яаков, який народився в 1365 році, був найкращим учнем рабі Меїра з Відня і вважається найбільшим законодавчим (галахічним) авторитетом всього європейського (ашкеназького) єврейства того часу.
До цього часу у рабинів з'явилися дві «наукові школи» — ашкеназька і сефардська (німецька та іспанська) — які використовували різні методики для прийняття законодавчих рішень. Обидві методики ґрунтувалися на традиціях, отриманих по ланцюжку поколінь, і рабі Мааріль прославився як ревний захисник і хранитель ашкеназьких традицій, включаючи навіть найнезначніші звичаї, наприклад, такі як мелодії святкових молитов.
23 елула 1656 року (2105 рік до н.е.) — Голуб приносить у дзьобі оливкову гілку.
На 301-й день Вселенського Потопу Ноах вдруге відправляє голуба на розвідку. Цього разу голуб літав цілий день і лише під вечір повернувся з оливковою гілочкою в дзьобі. З цього Ной зрозумів, що вода пішла на спад, деяка рослинність вже підноситься над водою, так що скоро можна буде завершувати плавання.
23 елула 5697 року (30 серпня 1937 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Меїра-Шломо Яновського.
Рабі Меїр-Шломо Яновський — батько ребецн Хани і дідусь нашого Ребе, відомий мудрець, знавець Тори і хасидизму. Його дідусь мудрець і праведник рабі Авраѓам-Давид Лавут, автор книги «Шаар ѓа-колель» був рабином міста Миколаєва і після його відходу з цього світу рабі Меїр-Шломо отримав пропозицію зайняти цю посаду.
24 елула 5693 року (15 вересня 1933 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля-Меїра ѓа-Коѓена Пупко (Хафец Хаїм).
Рабі Ісраель-Меїр з польського містечка Радін був одним з лідерів передвоєнного єврейства Європи. Про його скромність і порядність розповідали легенди, які, втім, були чистою правдою. Його перу належить безліч праць (наприклад «Махане Ісраель» («Стан Ізраїлю») — посібник з дотримання приписів Галахи для солдатів-євреїв у царській армії), але найвідоміші з них — «Мішня брура» — кодекс єврейських законів, який часто публікують разом з «Шулхан арухом» і «Хафец хаїм» («Спраглий життя») — книга про шкоду лихослів'я. Ілюструючи шкоду пліток і лихослів'я, рабі Ісраель-Меїр наводить приклад — людина, яка їсть свинину, порушує одну заповідь, а та, що розпускає плітки — 31. Різниця очевидна, втім, від поїдання свинини теж варто утриматися (щоб не порушити 32 заповіді). А назва книги, як часто траплялося в єврейських колах, стала власним ім'ям її автора.
25 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Перший день Створення.
Взагалі-то це абстрактне 25 число. На той момент ніякого елула не було (тобто було, але чисто теоретично, в задумі Всевишнього) Однак, оскільки літочислення починається з 1 числа місяця тішрей, і цей день був шостим днем Створення, то можна ризикнути присвоїти першому дню відповідний день місяця.
У цей день була створена реальність, час, матерія, світло і темрява. Не так вже й мало для першого дня...
25 елула 3426 року (335 рік до н.е.) — Відбудовано стіни Єрусалима.
Фортечні стіни, що оточували місто, лежали в руїнах 88 років, з моменту руйнування Єрусалима і Першого Храму вавилонянами. Їх відновлення було справою рук Нехем'ї — одного з лідерів євреїв, які повернулися з вавилонського вигнання. Нехем'я займав важливу і почесну посаду при дворі перського царя Артахшасти, проте добровільно повернувся в Ерец-Ісраель відроджувати країну. Під його керівництвом стіна, що оточувала Єрусалим, була відбудована менш ніж за два місяці, всього за 52 дні (при тому, що єрусалимці працювали через день, по черзі виконуючи ролі будівельників і охоронців, які відбивали набіги сусідніх народів).
25 елула 3862 року (27 серпня 102 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Елазара бен Шимона.
Рабі Елазар бен Шимон був сином найвидатнішого кабаліста, рабі Шимона бар Йохая. Разом з батьком рабі Елазар 13 років переховувався від римлян у печері, разом з ним вивчав Тору і осягав таємниці Кабали. Рабі Шимон одного разу сказав, що якщо покласти на одну чашу терезів усіх мудреців світу, а на другу — його сина Елазара, то Елазар переважить усіх. Агада розповідає, що Мойсей (Моше) мав пророчий дар, і йому було відомо, що в далекому майбутньому, через тисячу років, у великого мудреця на ім'я Шимон буде син Елазар. І ось, одного зі своїх синів Моше назвав Елазаром, на честь ще не народженого мудреця.
25 елулуа 5546 року (18 вересня 1786 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Іхіеля-Міхла із Злочева.
Як часто траплялося, батько Іхіеля-Міхла, рабі Іцхак з Дрогобича був затятим противником хасидизму (був, поки не зустрівся з рабі Баал Шем-Товом). Рабі Іхіель-Міхл був одним із відданих учнів засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това, а потім і Межерицького магіда, і героєм багатьох чудових історій про нього та його вчителів. Йому належить авторство відомого нігуна, який так і називається «Реб Міхл із Злочева». Сам ребе Міхл одного разу сказав, що якщо людина, яка потрапила в біду, буде співати цю пісню, то він докладе всіх зусиль, щоб врятувати її. Хоча, додав ребе Міхл, це не скасовує обов'язку просити про порятунок Б га.
Серед учнів рабі Міхла найбільшу популярність здобули рабі Авраѓам-Йеѓошуа Ѓешель з Апти (Аптер ребе) і рабі Мордехай з Несвіжа.
25 елула 5505 року (22 вересня 1745 року) — Вступ до союзу Авраама-авіну Шнеура-Залмана Шнеерсона.
Майбутній засновник руху Хабад вступив до союзу Авраама-авіну (тобто був підданий обрізання) на восьмий день, як і належить за законами Тори. Тоді власне він і отримав своє ім'я — Шнеур-Залман.
26 елула до створення світу (3761 рік до н. е.) — Другий день Створення.
На другий день Створення Всевишній відокремив води небесні від вод земних, створивши між ними повітряний простір, де ми з вами і перебуваємо. І ще в цей день було створено склепіння, яке Всевишній назвав «небо».
27 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Третій день Створення.
У цей день нижні води були зібрані в моря-океани і відокремлені від суші. У цей же день на поверхні землі з'явилися трава і плодові дерева. Цього дня Всевишній, дивлячись на свої діяння, двічі сказав «Це добре», чого не говорив ні в перший, ні в другий день (тоді все ще було, що називається, «в процесі», а зараз стали видні цілком видимі і відчутні плоди, причому плоди в буквальному сенсі цього слова).
Третій день Створення був вівторком, і оскільки в цей день Б г двічі сказав «Це добре», вівторок у євреїв вважається вдалим днем. А ось у англійців хорошим днем чомусь вважається середа. Мабуть, до них пізно дійшло...
27 елула 5615 року (10 вересня 1855 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шалома Рокеаха (Белзер ребе).
Рабі Шалом Рокеах був нащадком великого гаона (генія, мудреця найвищого рівня) рабі Еліезера з Амстердама, автора книги «Маасе Рокеах». Рано осиротівши, він навчався в будинку свого дядька, скулянського рабина рабі Іссахара-Бера. Його вчителями хасидизму були рабі Авраѓам-Йеѓошуа Ѓешель з Апти (Аптер ребе), рабі Ісраель з Кожниць (Кожницький магід), рабі Урі зі Стреліська, але головним вчителем юнака був знаменитий сліпий мудрець Яаков-Іцхак ѓа-Хозе мі-Люблін («Провидець з Любліна»). Розповідають, що при народженні «Провидець» отримав дар бачити всю землю від краю до краю, однак, поглянувши на цей світ, попросив Всевишнього обмежити його дар 400 верстами. За рекомендацією Хозе, рабі Шалом був призначений рабином у Белзі (місто у Львівській області. Не плутайте з містом Белц (Бєльці), яке знаходиться в Молдові). Тут рабі Рокеах прожив все своє життя, заснувавши свою гілку хасидизму — белзький хасидизм і поклавши початок династії Белзьких ребе.