Яблуко з медом – це символ єврейського Нового року, звичай, який асоціюється з Рош га-Шана навіть більше, ніж звук шофара. Через кілька днів, за вечірньою святковою трапезою, євреї по всьому світу вмочатимуть яблуко в мед і промовлятимуть благословення: «Нехай буде Твоя воля, щоб наступний рік був для нас добрим і солодким!».
Існують й інші символічні страви цього свята. Прийнято їсти гранат, промовляючи: «Нехай примножаться наші заслуги, як зерна граната». Дехто їсть голову барана, риби чи будь-яку іншу голову, кажучи: «Нехай будемо ми на чолі, а не в хвості».
Окрім цього, існують додаткові символи. Є ті, хто їсть фініки, промовляючи: «Нехай зникнуть наші ненависники», адже фінік івритом – «тамар», що співзвучно зі словом «тамрі» (знищувати). Дехто їсть буряк, кажучи: «Нехай заберуться наші вороги», бо буряк на івриті – «селек», що співзвучно зі словом «силку» (забирати). А ще можна з’їсти порей, сказавши: «Нехай будуть усунуті наші вороги», бо на івриті він зветься «креша», що співзвучно зі словом «карти» (припиняти). Список доволі довгий.
Але на практиці у світі прижилися головним чином три перші звичаї. Найпопулярніший – яблуко з медом, за ним ідуть гранати й голова риби (або будь-яка інша голова). Згідно з традицією Хабаду, їдять тільки ці символічні продукти.
Виникає питання: чому саме ці?
Річ у тім, що існує принципова різниця між трьома першими стравами та рештою. У яблука з медом символом є сам мед. Те ж саме й для граната – зерна символізують примноження наших заслуг. Будь-яка голова сама собою нагадує нам про те, щоб бути на чолі, а не в хвості.
На відміну від цього, решта символів ґрунтується не на самій їжі, а на її назві. Буряк пов’язаний зі словом «відійдуть», фініки – зі словом «зникнуть». Це не має стосунку до самої їжі, а лише до назви продукту. Тож людина, яка не знає івриту, цього не зрозуміє й нічого з цього не винесе. Мед же не потребує знання івриту, аби збагнути, що він символізує.
Три перші символи перетинають кордони, континенти й мови. Це символи, які об’єднують увесь єврейський народ, де б він не перебував. Саме тому вони прижилися в усіх єврейських громадах світу.
Але, можливо, тут є дещо глибше. Одним із принципів, якому Ребе надавав особливого значення, є заповідь мудреців: «Завжди людина повинна говорити чистою мовою». Це означає не лише утримання від непристойних слів, а й повну відмову від негативних висловів.
Наприклад, замість «ця людина померла» слід сказати «він більше не живе». У Ребе ніхто не хворіє – «він не здоровий». Місце не брудне, а «не чисте». Більше того, хоча в Ізраїлі медичні установи називають «будинками хворих», Ребе волів називати їх «будинками зцілення».
Пояснення просте: хворий і так страждає вдома, то чому він іде до цієї установи? Тому що там є лікарі. Отже, краще й правильніше називати її «будинком лікарів» або «будинком зцілення». Це впливає на настрій хворого. Якщо він знає, що йде до «будинку хворих», це його лякає й пригнічує. Якщо ж іде до «будинку зцілення», це вселяє надію на одужання.
Талмуд розповідає історію про двох учнів, які сиділи перед мудрецем Гілелем (одним із них був раббі Йоханан бен Закай). Обидва поставили однакове запитання про відмінності у законах ритуальної чистоти під час збирання винограду та оливок. Але один спитав: «Чому виноград збирають у чистоті, а оливки – ні?» А другий: «Чому виноград збирають у чистоті, а оливки – в нечистоті?»
І Гілель одразу ж сказав про того, хто використав чисту мову: «Я певен, що цей буде навчати народ Ізраїлю». І так сталося – раббі Йоханан бен Закай став головою Синедріону.
Цей принцип ми вивчаємо з самої Тори. Коли Тора говорить про тварин, які увійшли до ковчега Ноя, вона каже: «Від худоби чистої і від худоби, яка не чиста». Талмуд зазначає, що Тора подовжила фразу, щоб не назвати тварин «нечистими», і з цього ми вчимо: «Ніколи не повинен чоловік промовляти непристойного слова».
Можливо, саме тому за традицією Хабаду їдять тільки три згадані символічні продукти і лише над ними промовляють благословення. Бо саме ці три представляють позитивні речі: щоб у нас був добрий і солодкий рік, щоб примножилися наші заслуги, щоб ми були на чолі. Все позитивне.
На відміну від решти символів: «нехай будуть усунуті наші вороги», «нехай підуть наші недруги», де присутні негативні формулювання. У ніч Нового року, коли ми бажаємо одне одному доброго року, не час займатися запереченням!
У тижневій главі «Ніцавім» Тора каже: «Дивись, я дав перед тобою сьогодні життя і добро, смерть і зло... обери життя» (Дварим 30:19). Цар Шломо в «Мішлей» (книзі Притч) каже: «Смерть і життя у владі язика» (18:21). Можна сказати, що «обери життя» певною мірою залежить від мови – що говорити і, головне, чого не говорити.
Мідраш розповідає про перського царя, який захворів, і лікарі сказали йому, що не буде йому зцілення, доки не принесуть молоко левиці. Один чоловік зголосився принести молоко левиці, попросивши для цього десять кіз. Йому їх дали, і він пішов до лігва левів.
Там була левиця, яка вигодовувала дитинчат. У перший день він став здалеку і кинув їй одну козу, яку вона з’їла. На другий день підійшов ближче й кинув іншу. Так тривало, доки він не почав гратися з левицею, узяв її молоко і повернувся до царя.
Принісши молоко цареві, він сказав: «Ось молоко собаки». Цар розгнівався й наказав його повісити. Коли його вже вели на страту, він сказав: «Поверніть мене до царя, можливо, я врятуюсь». Його повернули, і він сказав, що це молоко левиці. Молоко перевірили й підтвердили, що це справді молоко левиці. Так він урятувався. Мідраш підсумовує: тут ми бачимо «смерть і життя у владі язика».
Інший мідраш розповідає про раббі Йегуду га-Насі, який «влаштував трапезу для своїх учнів, приніс їм м’які язики та жорсткі язики. Учні почали обирати м’які й залишати жорсткі. Він сказав їм: знайте, що ви робите – як ви обираєте м’які й залишаєте жорсткі, так нехай буде ваш язик».
Учитель скористався моментом, коли вони обирали собі м’ясо м’якше, а не жорстке, і дав їм моральний урок. Він сказав: зверніть увагу на свої дії й навчіться – коли говорите, поводьтеся так само, обирайте м’яку й приємну мову, а не жорстку.
У суспільній атмосфері наших днів це дуже важливий принцип, який кожен може прийняти на честь Нового року – завжди обирати м’яку мову, слова, що зцілюють, а не ранять, будують мости, а не зводять стіни між людьми.