6 тишрея 5572 року (24 вересня 1811 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ар'є-Лейба бен Боруха зі Шполи (Шполер зейде).
Шполер-зейде («дідусь зі Шполи») був нащадком знаменитого рабина, кабаліста і творця Голема рабі Єгуди-Ліва бен Бецалеля з Праги (Маѓараль), а значить і нащадком царя Давида (цікаво, що засновник руху Хабад Алтер ребе теж був нащадком Маѓараля).
Його батьки — рабі Борух і ребецн Рахель отримали благословення на народження сина від засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това. Баал Шем-Тов передбачив, що дитина стане великим праведником, попросив, щоб її назвали Лейбом і суворо попередив, щоб мати сама годувала дитину і не наймала годувальницю, як зазвичай робила з іншими дітьми.
Після обрізання кватер (людина, яка несе дитину до моелю) і сам батько почали обходити присутніх, щоб кожен міг благословити дитину. Коли кватер підійшов до Баал-Шем-Това, який, як зазвичай, скромно стояв осторонь, той поклав долоні на голівку немовляти і голосно вимовив: «Хто я? Я — невіглас. Я навіть не знаю, як благословляти святою мовою! Але я пам'ятаю, як мій батько навчив мене одного разу віршу з Тори: «І Авраѓам постарів». Він пояснив мені, що слово ав, — початок імені Авраам, — означає «батько». А друге слово, - закейн («постарів»), — означає також зейде («дідусь» на ідиші). Ось і виходить, що наш праотець Авраѓам — зейде всього єврейського народу! І тому я хочу благословити хлопчика, щоб він виріс і став зейде для всього народу Ізраїлю, як наш праотець Авраѓам!»
Багатьох розвеселило це дивне благословення, але з тих пір хлопчика так і стали називати — Зейде. Спочатку жартома, а потім з любов'ю. Навіть самі батьки називали свого сина «унзере клейничке Зейделе» («наш маленький Зейделе»).
Коли Ар'є-Лейб виріс (а його вчителем був знаменитий рабі Пінхас з Кореця), він, як і передбачив Баал-Шем-Тов, став великим праведником, який все життя допомагав своїм братам у цьому світі і заступався за них у вищих світах. І все життя його називали «дідусем» — Шполер Зейде.
Серед безлічі історій про Шполер зейде широко відома історія його пурімшпіля-суду, який змусив оступитися грізного прокурора, а також історія визволення єврея-орендаря, коли Шполер зейде своїм «ведмежим танцем» виграв танцювальне єдиноборство на очах у норовливого пана. Мелодія, під яку танцював той «ведмідь», стала згодом знаменитим нігуном Шполер зейде «Гоп козак».
Відомі розбіжності між Шполер зейде і рабі Нахманом з Брацлава. Зейде, який цінував знання і палку віру рабі Нахмана, дорікав йому, що той прийшов у цей світ на кілька поколінь раніше свого часу. Рабі Нахман же у відповідь заявляв, що сам Зейде прийшов на три покоління пізніше, ніж те, де він був потрібен.
6 тишрея 5725 року (5 вересня 1964 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Хани, матері нинішнього Ребе.
Вона народилася 25 тевета 5640 року (1880) в родині миколаївського рабина рабі Меїра-Шломо і ребецн Рахель (Рохл) Яновських. 13 сівана 5660 (1900) року вона вийшла заміж за рабі Леві-Іцхака Шнеерсона і в 1902 році у них народився первісток Менахем-Мендл (наш нинішній Ребе).
У 1909 році рабі Леві-Іцхак обійняв посаду рабина Катеринослава (Дніпро), на якій залишався протягом тридцяти років. Ребецн допомагала йому в роботі, вносячи чималий вклад в успіх чоловіка, оскільки, маючи прекрасну освіту і добре володіючи російською мовою, вона розуміла людей і вміла з ними спілкуватися.
У 1939 році рабина Леві-Іцхака заарештували за активну діяльність по зміцненню іудаїзму в СРСР і заслали в казахстанський містечко Чілі. Як тільки ребецн стало відомо про місцезнаходження чоловіка, вона, незважаючи на труднощі і небезпеки, приєдналася до нього, щоб полегшити його долю.
Перебуваючи на засланні, ребецн робила саморобне чорнило, щоб дати можливість чоловікові писати дослідження по складних місцях в Торі (ці чудові записи побачили світ через тридцять років).
У 1940 році вона овдовіла, і наступні кілька років були для неї дуже важкими. Але в 1946 році настав кінець мукам і поневірянням, — ребецн Хана вирушила до Парижа, де її зустрічав син Менахем-Мендл, з яким вона не бачилася майже двадцять років!
З Парижа обоє попрямували до Нью-Йорку, де ребецн Хана прожила останні 17 років життя. Вона пішла з життя 6 тишрея 5725 року і була похована в Нью-Йорку. На згадку про ребецн у всьому світі були засновані єврейські освітні установи, які отримали назву «Бет-Хана».
В Україні також діє «Бет-Хана» — єврейський педагогічний коледж, розташований у Дніпрі.
7 тишрея 2202 року (1560 рік до н.е.) — День народження Звулуна, одного з 12-ти синів праотця Яакова.
7 тишрея 2311 року (1450 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу Нафталі, одного з 12-ти синів праотця Яакова.
Звулун був шостим сином нашого праотця Якова і його дружини Леї та десятим сином у загальному порядку народження. З цього колена походили судді Ейлон та Івцан. Спадкова частка колена Звулуна в Ерец-Ісраель розташовувалася в північно-західній частині країни і займала північно-західну частину Ізреельської долини та південь Нижньої Галілеї. Цей район відрізнявся родючістю земель і багатством водних ресурсів, а коліно Звулуна відповідно до пророцтва Яакова займалося торгівлею і землеробством, матеріально підтримуючи братів з коліна Іссахара, які основний час присвячували вивченню Тори.
Похований Звулун в місті Сидон (нинішня Сайда на півдні Лівану).
8 тишрея 2935 року (826 рік до н.е.) — Початок свят, присвячених завершенню будівництва Храму.
Двотижневими святкуваннями відзначив цар Шломо (Соломон) завершення будівництва Храму в місті Єрусалимі, який протягом 410 років (аж до його руйнування вавилонянами) залишався центром національного і духовного життя єврейського народу. А почалися урочисті церемонії 8 тишрея.
8 тишрея 5552 року (13 жовтня 1791 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Боруха, батька Алтер ребе.
Рабі Борух в юності багато подорожував Європою, навчаючись у різних єшивах і у різних рабинів. Однак, незважаючи на велику вченість, він ретельно приховував її (розповідають, що він був членом союзу ністарім — праведних мудреців-кабалістів, які потайки подорожували єврейськими містечками і в разі необхідності приходили місцевим жителям на допомогу). Після одруження рабі Борух оселився в Ліозно (Білорусь). Там у нього народилося четверо синів, один з яких, Шнеур-Залман (відомий нам як Алтер ребе), став засновником руху Хабад.
На схилі років рабі Борух знову відправився в подорожі і останнім своїм місцем проживання обрав угорське містечко Соліш (тепер воно знаходиться у нас в Україні, в Закарпатській області, і називається Виноградів). У 1791 році рабі Борух пішов з цього світу і був похований на кладовищі Соліша.
10 тишрея 2083 року (1677 рік до н.е.) — День народження нашої праматері Рівки, дружини Іцхака.
Цього дня в місті Падан-Арам (нинішня Сирія) у чоловіка на ім'я Бетуель народилася дочка Рівка (Ревекка), яка стала дружиною нашого праотця Іцхака (Ісаака) і матір'ю близнюків Якова та Есава.
Рівка — поряд із Сарою, Леєю і Рохл (Рахель) є однією з чотирьох праматерів єврейського народу. Вона, як Сара і Лея, похована в Хевроні, в печері Махпела, поруч зі своїм чоловіком Іцхаком.
10 тишрея 2449 року (1311 рік до н.е.) — Єврейський народ отримує другі скрижалі. День прощення.
Це сталося через 82 дні після того, як народ Ізраїлю, знехтувавши умовами щойно укладеного біля гори Синай союзу, почав споруджувати золоту фігуру тельця. Після того як Моше 40 днів випрошував на горі Синай прощення для всього народу, лише після цього йому було повідомлено, що Всевишній прощає свій народ і дає йому на знак примирення другі скрижалі, замість розбитих після гріха із золотим тельцем.
10 тишрея 3894 року (134 рік) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) рабі Аківи бен Йосефа.
Кілька днів тому (5 тишрея) рабі Аківа був заарештований за доносом якогось Папаса бен Йеѓуди, оскільки, всупереч забороні, він продовжував навчати євреїв Торі. Смерть рабі Аківи була болісною: кати здерли з нього шкіру залізними граблями. Сам же рабі Аківа в цей момент голосно читав слова «Шма Ісраель» («Слухай Ізраїль...»), втішаючи своїх учнів тим, що він, нарешті, отримав можливість повною мірою продемонструвати свою любов до Всевишнього.
10 тишрея приблизно 3900-4000 роки (150-160 рр.) — Заборона обрізання імператором Адріаном.
Римський імператор Адріан, роздратований повстанням Бар-Кохби і опором, який євреї чинили його спробам запровадити в Іудеї культ божественного себе (за традицією римські імператори вважалися божественними), взявся за викорінення іудаїзму. Основну небезпеку він бачив у вивченні Тори, дотриманні шабату і обрізанні (бріт-міла). Що сталося з тими, хто навчав Торі, добре видно на прикладі рабі Аківи, а ось обряд бріт-міла був оголошений каліцтвом, за яке людей саджали до в'язниці, а також страчували. Звичайно, у Адріана нічого не вийшло, час все розставив на свої місця, але осад, як то кажуть, залишився...
10 тишрея 5734 року (2 жовтня 1973 року) — Напад арабських армій на Ізраїль і початок Війни Судного Дня.
Початок бойових дій армії Сирії та Єгипту приурочили до Йом-Кіпуру, дня, який більшість євреїв (у тому числі й солдатів) проводить у синагогах, а отже армія перебуває в «розібраному» стані (приблизно так і сталося — практично всі військовослужбовці були у відпустці). Однак у ті роки практично всі громадяни Ізраїлю відзначали Йом-Кіпур і провести мобілізацію не склало труднощів — всіх чоловіків можна було знайти в синагогах. І оскільки в цей день звичайний рух транспорту припинявся, то дороги були вільні і військовослужбовці змогли швидко дістатися до бойових позицій.
Війна, як ви пам'ятаєте, закінчилася черговою поразкою арабських армій, хоча провальний початок війни позначився і Армія оборони Ізраїлю зазнала дуже великих втрат — загинуло понад 2000 солдатів.
10 тишрея 5716 року (26 вересня 1955 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Лейба Ашлага.
Рабі Ашлаг (також відомий під ім'ям ѓа-Сулам, за назвою своєї основної праці) був одним з найбільших кабалістів останніх поколінь. Він народився в 1886 році в Польщі і з дитинства дивував оточуючих своїми здібностями. Пізніше він став хасидом рабі Меїра-Шалома з Калуша, а також часто бував у Бельзі (місто у Львівській області. Не плутайте з містом Белц (Бєльці), яке в Молдові), у Белзер ребе рабі Іссахара-Дова Рокеаха.
Будучи зовсім молодим, він перебрався до Варшави, де став рабином однієї з громад (незважаючи на поважну посаду, він жив дуже бідно, тому свої праці писав на клаптиках паперу). У Варшаві рабі Ашлаг продовжив займатися Кабалою і тут у нього з'явився вчитель (сам рабі Йеѓуда-Лейб говорив, що вчитель заборонив розкривати його ім'я, але «в миру» він був відомим варшавським бізнесменом)
З 1922 року рабі Ашлаг з родиною переїхав до Єрусалиму. Тут вони жили в маленькій кімнаті в мансарді будинку, що стояв у вузькому провулку біля Стіни плачу.
Останнє десятиліття рабі Єгуда-Лейб провів у Бней-Браці та Тель-Авіві. Саме тут він закінчив свою головну працю — книгу «Га-Сулам (Сходи)» (аж 21 том!) — повний і прокоментований переклад книги «Зоар» на іврит (в оригіналі книга написана арамейською мовою).
11 тишрея 5553 року (27 вересня 1792 року) — Початок навчання Менехема-Мендла (майбутнього ребе Цемах-Цедека) в хедері.
Після відходу з цього світу його мами (3 тишрея 5553 року), дочки Алтер ребе, дідусь взяв на себе виховання онука і вже наступного дня після Йом-Кіпура трирічний Менахем-Мендл, як і належить, в цьому віці єврейським дітям вперше відправився на навчання. Меламедом (вчителем) юного Менахема-Мендла, на прохання дідуся, став рабі Авраѓам бен Шимшон.
12 тишрея 5537 року (25 вересня 1776 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраама бен Дов-Бера «Малаха» («Ангела»).
Після відходу з цього світу рабі Ісраеля Баал Шем-Това рабі Дов-Бер, відомий як Межерицький магід (проповідник), очолив хасидський рух. Серед учнів магіда були товариші по навчанню — його син рабі Авраѓам, прозваний «Малах» («Ангел») і Шнеур-Залман бен. Що означає «товариші по навчанню»? У єшивах існує така практика: двоє рівних за знаннями та інтелектом студентів утворюють хавруту (товариство) і займаються разом, удвох дошукуючись рішення складних проблем і незрозумілих місць у вивченому матеріалі. Рабі Шнеур-Залман став відомий як Алтер ребе — засновник руху Хабад, а онуком рабі Авраама, який пішов з цього світу в 26 років, був рабі Ісраель Фрідман (Ружинський ребе). Ну а нащадки Ребе з Ружина стали родоначальниками ружинських, садигорських і боянівських хасидів.