27 хешвана 1657 року (2104 рік до н.е.) — Закінчення Всесвітнього Потопу.
Цього дня земля остаточно підсохла і тим самим завершився 365-денний Всесвітній Потоп, який знищив все живе на землі (за винятком тих, хто сховався в Ноєвому ковчезі). Того ж дня Всевишній наказав Ноаху вийти з ковчега і почати знову заселяти землю.
28 хешвана 5024 року (2 листопада 1263 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йони з Герони.
Рабі Йона народився в іспанському місті Герона (Жерона) в 1180 році в поважній шанованій родині і був двоюрідним братом відомого мудреця і коментатора Тори рабі Моше бен Нахмана, відомого нам як Рамбан (до речі, його син, рабі Шломо, одружився з дочкою рабі Йони).
Рабі Йона навчався у рабі Шломо з Монпельє і під час його дискусій з Рамбамом (рабі Моше бен Маймон) активно підтримував свого вчителя. Дискусія призвела до спалення книги Рамбама «Море невухім («Путівник заблукалих»), і коли через дев'ять років у Парижі французькими священиками було спалено 24 вози, наповнені томами Талмуда, рабі Йона побачив у цьому і свою провину, викликану попередніми нападками на Рамбама. Він оголосив на весь світ, що відправиться в Ерец-Ісраель, в місто Тверію, до могили Рамбама, де в присутності міньяна попросить у покійного пробачення.
І рабі Йона вирушив у дорогу. Правда, він затримався на три роки в Барселоні, де навчав місцевих євреїв, обов'язково цитуючи при цьому праці Рамбама і його постанови. Коли ж, продовжуючи шлях, він приїхав з Барселони до Толедо, місцева громада благала його затриматися і тут, щоб давати уроки Талмуда. У Толедо рабі Йона раптово помер, і його відхід з цього світу оплакали всі євреї Іспанії.
28 хешвана 5672 року (19 листопада 1911 року) - Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Міхоеля Блінера (Міхоель дер Альтер, Старий Міхоель) наставника єшиви «Томхей тмімім» в Любавичах.
Багато років рабі Міхоель був наставником єшиви в білоруському містечку Невель, але одного разу п'ятий Любавицький ребе рабі Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб) попросив його переїхати до Любавичів, щоб стати наставником єшиви «Томхей тмімім». Жителі Невеля не хотіли відпускати рабі Міхоеля і написали листа ребе Рашабу з проханням не забирати від них рабі Міхоеля, проте ребе відповів їм, що перебування рабі Міхоеля в Любавичах набагато важливіше, ніж в Невелі.
Однією з відмінних рис рабі Міхоеля була сильно виражена якість аѓават Ісраель (любов до єврейського народу), а його прихильність і любов до учнів єшиви просто не мали меж.
1 кіслева 1657 року (2104 рік до н.е.) — Перша веселка.
Через кілька днів після закінчення Потопу на небі вперше з'явилася веселка. Це цікаве оптичне явище (дифракція променів, що проходять крізь водяну суспензію) було даровано людям, як нагадування про Потоп і про союз, укладений Всевишнім із синами Ноаха після його закінчення. Тоді Всевишній пообіцяв людям, що, незважаючи на нашу поведінку, подібне більше не повториться. Тому в єврейській традиції, на відміну від інших народів, поява веселки — не зовсім добрий знак. Це означає, що люди своєю поведінкою заслужили суворе покарання, але, пам'ятаючи про свою обіцянку, Всевишній нас прощає. Але щоб ми знали — тільки той давній союз, скріплений веселкою, запобігає покаранню!
В історії було зафіксовано кілька періодів (абсолютно не випадково збігалися з періодами життя великих праведників), коли веселка на небі зовсім не з'являлася. Одним з таких людей був великий кабаліст рабі Шимон бар Йохай.
1 кіслева 5587 року (1 грудня 1826 року) — Рабі Аѓарон ѓа-Леві Гуревич зі Стрешеле звільнений з ув'язнення.
Рабі Аѓарон, один з перших учнів Алтер ребе, був заарештований приблизно в той же час, що і Мітелер ребе. Сталося це після того, як його син, рабі Міхаель-Давид, посварився з людиною, яка обмовила Мітелер ребе. Наклепник пообіцяв посадити за ґрати його батька і дотримав слова.
Втім, офіцер, якому колись довелося бачити, як увечері в п'ятницю рабі Аѓрон робив кідуш (а він робив це з великим натхненням), сказав губернатору, що така «жива людина» не може бути злочинцем. Вирок був скасований і за кілька днів до звільнення Мітелер ребе рабі Аѓарона також відпустили на свободу.
1 кіслева 5657 року (6 листопада 1896 року) — День народження рабі Шмарьяѓу Гурарье.
Батьком рабі Шмарьяѓу був рабі Менахемом-Мендел Гурарье — один з найбільших хасидів рабі Шолом-Дов-Бера, п'ятого Любавицького ребе. Рабі Шмарьяѓу навчався в любавицькій єшиві «Томхей тмімім» і в 1920 році одружився зі старшою дочкою рабі Йосефа-Іцхака, шостого Любавицького ребе, ставши одним з його помічників. Після відходу з цього світу рабі Йосефа-Іцхака багато хасидів вважали, що саме рабі Шмарьяѓу повинен очолити Хабад, проте він відмовився на користь свого шурина Менахема-Мендла, чоловіка молодшої дочки рабі Йосефа-Іцхака і багато років допомагав йому в його роботі.
1 кіслева 5738 року (11 листопада 1977 року) — Вперше з Шміні-Ацерет Ребе вийшов зі своєї кімнати.
Після інфаркту, що стався у нього на Шміні-Ацерет 5738 року, Ребе аж до початку місяця кіслев перебував у своїй кімнаті, розташованій у будівлі під номером 770 на Істерн-Парквей, але ввечері 1 кіслева він вперше вийшов зі своєї кімнати. Цей день перетворився для хасидів на свято, на день бенкету і радості.
2 кіслева 5748 року (23 листопада 1987 року) — Повернення книг і рукописів Любавиьких ребе.
Після закінчення судового розгляду книги, викрадені з хабадської бібліотеки, були повернуті на своє законне місце, в будинок під номером 770 на бруклінській вулиці Істерн-Парквей.