3 кіслева період Другого Храму (приблизно I століття н.е.) — З Храму прибрані язичницькі зображення.
Римляни встановили зображення орлів — символів Римської імперії над воротами Храму, проте перед загрозою чергового єврейського повстання змушені були їх зняти.
3 кіслева 5689 року (16 листопада 1928 року) — Ворт (заручини) Ребе.
Цього дня в Ризі відбулися заручини рабі Менахема-Мендела Шнеерсона (майбутній Ребе) і ребецн Хаї-Мушки, дочки рабі Йосефа-Іцхака (шостий Любавицький ребе, ребе Раяц).
4 кіслева 3412 року (349 рік до н.е.) — Візит делегації вавилонських євреїв до пророка Зхарьї.
До цього часу будівля Храму була зведена, але оздоблювальні роботи у внутрішніх приміщеннях тривали (і тривали ще два роки), тому всіх цікавило: ставитися до цього як до початку нової епохи чи як до короткого епізоду. Цього дня євреї Вавилону, які прибули до Єрусалиму, звернулися до пророка Зхарьї з питанням про дотримання посту 9 ава. Ці події описані в Танахі, в книзі пророка Зхарьї в розділах 7 і 8, і там же пророк передбачив, що в майбутньому, після приходу Мошіаха, всі пости будуть замінені святами.
5 кіслева 5392 року (18 листопада 1631 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу рабі Шмуеля-Еліезера Ейдельса.
Рабі Шмуель-Еліезер (Маѓаршо) народився в 1555 році в Познані, в знатній рабинській родині, а його тестем був позненський рабин рабі Моше Ашкеназі Гальперін — один з найбільших авторитетів того часу. Протягом 20 років рабі Маѓаршо очолював познацьку єшиву, а витрати на її утримання оплачувала його теща Едель, так що глава єшиви став відомий єврейському світу під тещиним «ім'ям».
Після її смерті Маѓаршо обійняв посаду глави рабинського суду в місті Хелм (відомому в єврейському фольклорі своїми «хелмськими мудрецями»), потім очолював рабинати Любліна і Острога.
Рабі Шмуель Едельс користувався величезним авторитетом в єврейському світі і його збірка коментарів «Хідушей Ґалахот» стала невід'ємною частиною будь-якого видання Талмуда. Крім цього, він був відомий добротою і безкорисливим бажанням допомогти ближньому — численні історії та легенди, що прославляли доброту Едельса і зроблені ним чудеса, ходили по Польщі та Україні ще за його життя. На косяку дверей його будинку (згорів у 1889 році) був написаний вірш з книги Йова: «Мандрівник не ночував на вулиці, і двері мої відкривав я подорожньому» — девіз, яким рабі керувався протягом усього життя.
5 кіслева 5564 року (19 листопада 1803 року) — Весілля ребе Цемах Цедека і ребецн Хаї-Мушки.
Третій Любавицький ребе, рабі Менахем-Мендл (ребе Цемах Цедек) був сином рабі Шолома Шахно і дочки Алтер ребе ребецн Двори-Леї. Рано осиротілий малюк виховувався в будинку діда, який бачив у ньому майбутнього наступника. У 1803 році у віці 14 з половиною років Менахем-Мендл одружився з Хаєю-Мушкою, дочкою другого Любавицького ребе рабі Дов-Бера (Мітелер ребе).
Весілля відбулося в містечку Ляди, де тоді проживала сім'я Алтер ребе.
7 кіслева 3321 року (603 рік до н.е.) — Цар Йегоякам спалив сувій з текстом жалобного плачу «Ейха».
Книга «Ейха» (Плач Їірміягу), в якій оплакується руйнування Храму, була продиктована пророком Їірміягу своєму учневі Баруху бен Нерії і за традицією читається в день 9 ава.
7 кіслева 3765 року (4 рік н.е.) — Смерть Ѓордуса (Ірода).
Цього дня помер один з найжорстокіших і найкривавіших царів в єврейській історії. У Талмуді сказано, що цей день був оголошений святковим.
8 кіслева 5632 року (21 листопада 1871 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аѓарона з Чорнобиля.
Рабі Аѓарон народився в Чорнобилі і навчався у свого діда рабі Менахема-Нахума. Він був старшою дитиною рабі Мордехая Тверського — глави чорнобильського хасидського руху і в 1837 році, після відходу з цього світу батька, очолив чорнобильський рух, а також став главою групи хасидів, яка збирала кошти на волинське земляцтво (колель) в Ерец-Ісраель.
9 кіслева 5534 року (24 листопада 1773 року) — День народження рабі Дов-Бера (Мітелер ребе), другого Любавицького ребе.
Протягом 14 років, що минули з моменту весілля, у Алтер ребе народжувалися лише дочки, тож, приїхавши до Межерича до свого вчителя рабі Дов-Бера (Межерицький магід), він попросив у нього благословення на народження сина.
Перед своїм відходом із світу Магід викликав до себе Алтер ребе і сказав: «<…> Син народиться у тебе, і назвеш ти його моїм ім'ям». І через рік у місті Ліозно у Алтер ребе народився син, якого назвали на честь вчителя.
Після відходу з цього світу свого батька рабі Шнеура-Залмана (Алтер ребе (Старий ребе)) рабі Дов-Бер очолив Хабад і став відомий як Мітелер ребе (Середній ребе). У 1813 році він оселився в білоруському містечку Любавичі, яке на 102 наступні роки перетворилося на хабадську столицю.
9 кіслева 5588 року (28 листопада 1827 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Дов-Бера (Мітелер ребе), другого Любавицького ребе.
Мітелер ребе одного разу сказав хасидам: «Моєму батькові було 54 роки, коли він вдруге був забраний до Петербурга. З Небес йому запропонували на вибір: страждання або відхід зі світу. Він вибрав страждання і, очевидно, залишив мені другий вибір...»
Дійсно, Мітелер ребе пішов зі світу в день, коли йому виповнилося 54 роки, і в той же день він був похований на кладовищі українського міста Ніжин.
Того року день 10 кіслева, день його першого звільнення, який мав бути святом, перетворився на день жалоби для хасидів.
9 кіслева 5598 року (7 грудня 1837 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше Шапіро зі Славути.
Рабі Моше був сином рабі Пінхаса з Кореця — відомого хасидського цадика, учня Баал Шем-Това і Межерицького магіда, і володів відомою в єврейському світі друкарнею (заснованою ще його батьком).
Славутська друкарня відрізнялася високою якістю роботи, і тут друкувалися багато знаменитих єврейських видань. Так, написана Алтер ребе книга «Танія» вперше була надрукована саме в Славуті, на знак визнання заслуг рабі Пінхаса. У 1835 році між славутською і віленською (вільнюською) єврейськими друкарнями почалася суперечка за право видання Вавилонського Талмуда і господарі звернулися до рабинського суду. Судді не змогли дійти згоди, в обговорення було залучено понад 100 рабинів Польщі, Німеччини та Австрії, і в підсумку право видання отримала Вільно.
Конфлікт, що супроводжувався доносами, привернув увагу влади. Недоброзичливці звинуватили господарів славутської друкарні у вбивстві звільненого за пияцтво і недбалість друкаря (насправді він повісився на горищі) і їх визнали винними. Рабі Моше помер у московській в'язниці, а його сини були засуджені до покарання батогом і відправлені на багаторічне заслання до Сибіру.