10 кіслева 5587 року (10 грудня 1826 року) — Звільнення рабі Дов-Бера (Мітелер ребе).
Мітелер ребе був ув'язнений на підставі доносу. Його автори навіть підробили лист Мітелер ребе про направлення коштів до Святої Землі, що належала тоді Туреччині — найлютішому ворогові Росії, проте, Мітелер ребе довів слідчим, що лист підроблений і всі кошти, що відправляються ним до Ерец-Ісраель, призначені для бідних. Після того, як слідчі повідомили губернатору відповіді ребе, той попросив, щоб його і донощиків привели до нього на очну ставку.
Мітеллер ребе одягнувся в біле суботнє вбрання і на розкішній кареті вирушив до губернатора. Хасиди побоювалися, що це викликає гнів губернатора, проте сталося інакше: краса і пишність Мітелер ребе здобули йому милість в очах губернатора. Прихильність настільки велику, що він навіть запропонував йому сісти (сидіти в присутності такого важливого сановника — це в царській Росії було неабищо).
Прибулий донощик став викласти свої аргументи, називаючи при цьому рабі Дов-Бера «ребе». «Дивіться», — звернув увагу губернатора Мітелер ребе, — «він каже, що я брехун і бунтівник, і в той же час називає мене «ребе».
Донощик зніяковів і збентежився. 10 кіслева Мітелер ребе надіслав губернатору прохання про звільнення, яке і було задоволено.
12 кіслева 5334 року (7 листопада 1573) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шломо бен Єхіеля Лурії (Маѓаршал або Рошаль)
Рабі Шломо народився на початку XVI століття в Познані. Рано осиротівши, він виховувався у дідуся з боку мами, ерудованого талмудиста Іцхака Клойбера, а потім навчався у рабина Острога і глави місцевої єшиви рабина Калонімуса Хаберкастна, на дочці якого і одружився. Уже в молодості Маѓаршал прославився вченістю (найвідомішою з його праць стала збірка коментарів до Талмуду «Ям шель Шломо» («Соломонове море»)), і багато рабинів, у тому числі зарубіжні, почали звертатися до нього з питань єврейського законодавства. Його рішення визнавалися більшістю авторитетів, з якими він листувався, хоча надзвичайною твердістю у відстоюванні своєї думки і різкими судженнями, як про сучасників, так і про попередників, Маѓаршал нажив багато ворогів.
Рабі Шломо Бен Єхіель Лурія пішов з цього світу в 1573 році в польському місті Люблін. Його нащадки відомі нам під прізвищем Рошаль.
12 кіслева 5759 року (1 грудня 1998 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йосефа-Іцхака Кацена, «батька єврейського Інтернету».
Рабі Кацен народився в 1954 році в родині рабі Залмана і ребецн Шифри-Шули, які втекли до Америки від жахів сталінських таборів і нацистських концтаборів. Юнаком він залишив рідний Клівленд і відправився до Нью-Йорка, де почав працювати в штаб-квартирі Хабада.
Рабі Йосеф-Іцхак всіляко намагався поставити сучасні технології на службу ідішкейту. У 1988 році він залучив тисячі людей до мережі Фідонет — попередника сучасного Інтернету. Він переклав у цифровий вигляд тисячі єврейських книг, створивши тим самим першу в світі віртуальну єврейську бібліотеку. А з часом, у міру розвитку Інтернету, рабі Казен створив сайт www.сhabad.org, ставши «батьком єврейського Інтернету».
Рабі Йосеф-Іцхак пішов з цього світу у віці 44 років і був похований на кладовищі Old Montefiore в Квінсі, поблизу місця спочинку Ребе.
13 кіслева 4235 року (475 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Равіни бар рав Хуна (Равіна II)
Матеріал для Талмуда накопичувався протягом 200 років, з моменту складання рабі Йеѓудою ѓа-Насі та групою мудреців-таннаїв основного зводу законів — Мішни. На початку V століття мудреці Аші і Равіна I очолили групу амораїв (талмудичних мудреців), які повинні були закінчити складання Вавилонського Талмуда. Редагування Талмуда тривало протягом декількох поколінь. Раввіна II — глава єшиви у вавилонському місті Сура — очолив останню групу редакторів-амораїв. Після епохи Раввіни II Талмуд був «закритий» і наступне покоління мудреців-савораїв займалося лише мінімальним редагуванням наявних текстів.
14 кіслева 2193 року (1568 рік до н.е.) — День народження Реувена бен Яакова.
14 кіслева 2318 року (1443 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Реувена бен Яакова.
Реувен був первістком нашого праотця Яакова і його дружини Леї, а також взагалі першою дитиною Яакова. За правом первородства він повинен був очолити єврейський народ, отримавши для свого коліна подвійну частку в Ерец-Ісраель, атрибути царськості, однак після того, як він, за висловом Тори, «розладнав батьківське ложе». Великий мудрець і коментатор Раші так пояснює слова Тори «і пішов Реувен і ліг з Білѓою, наложницею батька свого» (глава Ваїшлах 353:22) — «За те, що розладнав (батьківське) ложе, Писання зараховує йому, якби він з нею ліг. А чому він розладнав і порушив його ліжко? Тому що, коли померла Рахіль, Яаков взяв своє ложе, яке незмінно стояло в наметі Рахіль і ні в якому іншому наметі, і переніс його в намет Білѓї. Тоді Реувен прийшов заступитися за свою матір і розладнав батьківське ложе». Згідно з іншими коментарями, він ліг на порозі намету Білѓі, маючи намір не дати Яакову увійти, і батько зрозумів його натяк. Однак після цієї події вищезгадані привілеї були відібрані у Реувена і віддані Йеѓуді та Йосефу.
У віці 45 років разом з батьком і братами Реувен переїхав до Єгипту, де і покинув цей світ рівно в 125-й день свого народження. Нащадки племені Реувена отримали свою частку на схід від Йордану, і їх сусідами були також плем'я Гада і половина племені Менаше.
(27 грудня 1928 року) — Весілля Ребе Менахема-Мендела Шнеерсона і ребецн Хаї-Мушки, дочки рабі Йосефа-Іцхака (шостий Любавицький ребе, ребе Раяц).
Звістка про весілля викликала ажіотаж в єврейському світі і до Варшави, де мала відбутися церемонія, прибули тисячі євреїв, серед яких були батько нареченої ребе Раяц, який приїхав з Риги, і його тесть рабі Авраѓам Шнеерсон з Кишинева. На жаль, виїхати з Країни Рад було неможливо, тому батьки нареченого, рабі Леві-Іцхак і ребецн Хана, приїхати не змогли. Цього дня вони влаштували у себе вдома трапезу, в якій взяли участь багато єкатеринославських євреїв.
Церемонія каболас понім (зустрічі нареченої і нареченого) проходила в будівлі варшавської єшиви «Томхей тмімім». У зал входили за запрошеннями і там виявилося «всього» тисяча осіб, зате церемонію самої хупи у дворі синагоги могли спостерігати всі бажаючі, а таких було більше п'яти тисяч!
Весільний бенкет, пісні і танці тривали до сьомої ранку. Такого весілля Польща ще не бачила.