18 кіслева 4998 року (7 грудня 1237 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама Маймуні.
Народжений у 1185 році рабі Авраѓам Маймуні ѓа-Нагід, також відомий як «Авраѓам бен ѓа-Рамбам», був сином великого мудреця Рамбама (рабі Моше бен Маймон) і вже в 19-річному віці, слідом за батьком, очолив єврейську громаду міста Фостат (стара частина Каїра). Його перу належить безліч коментарів і респонсів (відповідей на питання щодо єврейського законодавства), в яких він захищає і розвиває погляди батька.
18 кіслева 5572 року (4 грудня 1811 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Боруха бен Єхіеля з Меджибожа.
Рабі Борух народився в 1753 році. Його батьком був рабі Єхіель Ашкеназі, а матір'ю — ребецн Адель, дочка засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това.
Рабі Борух був рабином у Тульчині, а потім повернувся до рідного Меджибожа, де й очолив хасидський рух, що мав безліч прихильників і послідовників. При «дворі» рабі Боруха жив знаменитий дотепник, «єврейський Ходжа Насреддін», Гершеле Острополер.
18 кіслева 5637 року (4 грудня 1876 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йосефа-Іцхака з Овруча.
Рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) народився в Любавичах і був п'ятим сином третього Любавицького ребе Цемах-Цедека. Його дружиною стала ребецн Хана — дочка рабі Якова-Ісраеля з Черкас і ребецн Двори-Леї (дочка Мітелера ребе) і після весілля, за наполяганням тестя, вони оселилися у нього. У віці 36 років, ще за життя батька, рабі Йосеф-Іцхак оселився в містечку Овруч, де став керівником хасидського руху.
Дочкою рабі Йосефа-Іцхака була ребецн Стерна-Сара, яка згодом стала дружиною п'ятого Любавицького ребе рабі Шолома-Дов-Бера. Її син рабі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, також відомий під акронімом «ребе Раяц») отримав своє ім'я на честь дідуся.
19 кіслева 5533 року (15 грудня 1772 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Дов-Бера з Межерича (Межерицького магіда).
Коли юному Дов-Беру було п'ять років, у будинку батьків сталася пожежа. Малюк спробував втішити плачучу маму, що мовляв не варто так сумувати за втраченим майном, на що мати відповіла, що вона сумує не через втрачене майно, а через те, що зникли документи, які підтверджують, що їхня родина походить від знаменитого мудреця Талмуда рабі Йоханана ѓа-Сандлара (Йоханана-взуттєвика) — прямого нащадка царя Давида. І тоді маленький Дов-Бер сказав: «Не плач, мамо, я постараюся зробити так, щоб наш рід знову прославився».
Хлопчик дотримав слова. Знавець Тори і Кабали рабі Дов-Бер був відомий під ім'ям «Магід» (проповідник, оратор), оскільки довгий час обіймав посаду Магіда в Кореці, Рівному і Межеричі. Він був наступником засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това і очолив рух після його відходу з цього світу в 1760 році. За час його керівництва рухом (з 1761 року по 1772 рік) «широка річка» хасидизму перетворилася на «дельту річки з безліччю рукавів».
Серед його учнів були рабі Шмельке з Нікольсбурга і його брат рабі Пінхас з Франкфурта, рабі Леві-Іцхак з Бердичева, рабі Менахем-Нахум з Чорнобиля, рабі Шнеур-Залман з Ляд (Алтер ребе), рабі Ноам-Елімелех з Ліженська і його брат рабі Мешуллам-Зуся з Аніполя, рабі Зеев-Вольф з Житомира, рабі Шломо з Карліна, рабі Менахем-Мендл з Вітебська і багато-багато інших. Учні Магіда створили понад 150 напрямків хасидизму — гурський, коцький, любавицький, чорнобильський, вижницький, слонімський...
Рабі Дов-Бер пішов з цього світу в українському містечку Аніполь, де і був похований. Його єдиний син рабі Авраѓам ѓа-Малах (Ангел) став дідусем рабі Ісраеля Фрідмана з Ружина (Ружинський ребе).
19 кіслева 5559 року (27 листопада 1798 року) — Звільнення Алтер ребе з ув'язнення. «Новий рік хасидизму».
Заарештований за неправдивим доносом рабі Шнеур-Залман був доставлений до Петербурга. Його помістили в Петропавлівську фортецю, в казематах якої він пробув 53 дні (перші три тижні він перебував у камері для «бунтівників проти влади», оскільки основним пунктом звинувачення був збір грошей для турецького султана, але пізніше його перевели в камеру з більш м'якими умовами утримання).
Весь цей час Таємна рада вивчала матеріали справи «секти Залмана Боруховича», причому допити Алтер ребе відбувалися не в фортеці, а в канцелярії Таємної ради, на іншому березі Неви (ребе щоразу перевозили туди на човні).
У допитах брали участь міністри і один раз навіть сам імператор. Йому сподобалися відповіді ребе і 19 кислева з'явилося рішення про його звільнення. З хасидів були зняті всі звинувачення, а їхнім противникам заборонялося чинити їм будь-які перешкоди в їхній діяльності. Цей день називають «Новим роком хасидизму».
19 кіслева 5559 року (27 листопада 1798 року) — День народження ребецн Менухи-Рохл.
У день звільнення Алтер ребе у нього народилася онука — дочка його сина рабі Дов-Бера (Мітелер ребе) і ребецн Шейни. Дівчинка отримала ім'я Менуха-Рохл («Менуха» означає «спокій», а Рохл — ім'я померлої в юності дочки Алтер ребе)
Ребецн Менуха-Рохл дуже хотіла жити в Ерец-Ісраель і в 1845 році вона переїхала туди разом з чоловіком. Рабі Яаков Слонім був главою хасидів, що жили в Хевроні, а після того, як він пішов з цього світу, його вдова, яка прославилася своєю скромністю, благочестям і знаннями, стала «матір'ю» хевронської хасидської громади.
20 кіслева 3414 року (347 рік до н. е.) — Виступ пророка Езри на зборах в Єрусалимі.
Пророк Езра був главою Сангедріну і лідером єврейського народу часів повернення з вавилонського вигнання і будівництва Другого Храму. Цього дня Езра виступив в Єрусалимі на загальних зборах із закликом дотримуватися законів Тори і не послаблювати зусиль з її вивчення. Крім того, Езра зобов'язав усіх євреїв, які взяли за дружин представниць інших народів, розлучитися з ними (тут слід розуміти, що мова йде про жінок, які не відмовилися від поклоніння язичницьким ідолам)
20 кіслева 5557 року (20 грудня 1796 року) — Вперше надрукована книга «Танія».
«Танія» — одна з найпоширеніших книг світу, а вже за кількістю місць друку їй взагалі важко знайти конкурента, адже «Танію» друкували на воді, в повітрі і в найрізноманітніших місцях Землі — навіть в Іраку часів правління Саддама Хусейна і в Рамаллі, столиці Палестинської автономії.
«Танія», також відома під назвою «Лікутей амарім» (її ще називають «Торою хасидизму»), є головною працею Алтер ребе. Рабі Шнеур-Залман писав її 20 років, і лише переконавшись у тому, що всі помилки виправлені, дозволив її поширювати. Однак, в результаті тисяч переписувань в книгу вкралися неточності і Алтер ребе направив спеціальних посланців до рабі Йеѓуде-Лейбу Клейну і рабі Зусе з Аніполя для того, щоб обговорити з ними можливість друку «Танії».
У вересні 1796 року Алтер ребе віддав текст до славутської друкарні рабі Меїра Шапіро, домовившись, що той закінчить роботу до грудня (початок кислева) і вивчення «Танії» можна буде почати 19 кислева, в день відходу з цього світу Межерицького магіда.
Однак 19 кіслева «Танії» все ще не було, що дуже засмутило Алтер ребе. Тільки 26 кіслева, на другий день Хануки, спеціальний гінцець привіз зі Славути 200 перших примірників «Танії», що вийшли з друку 20 кіслева.
У радянських релігійних євреїв-відмовників існував свій жаргон, покликаний збити з пантелику КДБ-стів. На цьому сленгу вивчення «Танії» називалося «прогулянкою з Танечкою». Зараз щоденні «прогулянки з Танечкою» здійснюють десятки тисяч євреїв, а за традицією, новий річний цикл «прогулянок» починається 19 кислева, як і хотів Алтер ребе.
20 кислева 5559 року (28 листопада 1797 року) — Завершення звільнення Алтер ребе.
Коли Алтера ребе запитали, куди його відправити після звільнення, він сказав, що хоче відправитися в будинок хасида Мордехая Леплера. Але в тому ж будинку, на першому поверсі, жив затятий противник хасидизму (міснагед), один із складачів доносу, за яким ребе ув'язнили. І Алтер ребе помилково доставили до нього додому.
Побачивши Алтер ребе, міснагед злякався, але все ж запропонував присісти. Він наказав поставити самовар, сам помив тарілку і зав'язав з ребе розмову, заявивши: «Ви вважаєте, що вже перемогли, але нехай буде вам відомо, що коли ви потрапили зараз до мене, то не вийдете звідси, поки не підпишете, що ви скасовуєте новий порядок молитви, введений вами, та інші нововведення, яких не дотримувалися наші батьки. Чого вам не вистачало в тому, що кажуть «нааріцох», а не «кесер»?…»
Тим часом хасиди, які весь день чекали на прибуття ребе, почали хвилюватися — може чутки про звільнення, як і казали міснагдім, неправдиві? І вони вирушили до сусіда Леплера.
Добравшись до мети, хасиди почули з-за дверей: «Нааріцох» вам не сподобалося, тільки «кесер»?!» і зрозуміли, що ребе помилково привели сюди. Побачивши хасидів, міснагед злякався. Мордехай Леплер хотів вдарити миснагеда, але Алтер ребе велів йому нічого не робити. «Що ви робите тут, ребе? — сказав рабі Мордехай. — Ідіть з наметів цих людей!». Але Алтер ребе сказав, що треба віддати честь тим, хто його прийняв, випив склянку окропу і разом з рабі Мордехаєм пішов. «Ти в прямому сенсі дав мені життя! — сказав він своєму хасиду. — І повір мені, що всі дні, поки я сидів у в'язниці, мені не було так важко, як протягом тих трьох годин, що я був у будинку цього міснагеда».
21 кіслева 2313 року (1448 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу Шимона бен Яакова.
Шимон був другим сином нашого праотця Яакова і праматері Леї та другим у загальному списку синів Яакова. У роки перебування в Єгипті, після смерті первістка Яакова — Реувена, Шимон очолював єврейський народ.
Саме Шимон і його молодший брат Леві заступилися за зганьблену честь своєї сестри Діни і помстилися жителям міста Шхем (тоді юним месникам було 14 і 13 років!). Після першого візиту синів Яакова до Єгипту Шимон залишився в цій країні як заручник, в той час як інші брати вирушили до Кнаану за братом, що залишився (Біньяміном). Коментатори пояснюють це тим, що свого часу саме Шимон запропонував вбити Йосипа, ну і крім того, пам'ятаючи про можливості братів, Йосеф постарався розділити Шимона і Леві... Саме з цієї ж причини представники колін Шимона і Леві були розсіяні по Ерец-Ісраель. Плем'я Леві взагалі не отримало своєї частки і займалося служінням Всевишньому, а плем'я Шимона хоч і мало частку серед земель племені Єгуди (на південному заході країни, до їх володінь входила, зокрема, Беер-Шева), але серед його представників було безліч меламедів (вчителів) і бідняків — і ті, і інші в пошуках заробітку і прожитку мандрували по Ерец-Ісраель
Шимон пішов з цього світу у віці 120 років і був похований разом зі своїм молодшим братом Леві в місті Масада.
У книзі «Ялкут Шимоні» сказано, що з коліна Шимона не вийшов жоден суддя або цар Ізраїлю через те, що сталося в пустелі гріх глави коліна Зімрі бен Салу (його приклад підштовхнув народ до вступу в заборонені зв'язки з моавитянками, що викликало мор серед євреїв).
21 кіслева 5705 року (6 грудня 1944 року) — Порятунок Сатмарського ребе.
Глава сатмарських хасидів рабі Йоель Тейтельбаум (1887-1979) був врятований серед 1368 інших євреїв з нацистського концтабору Берген-Бельзен. Операцією з порятунку керував глава сіоністської організації Угорщини Рудольф Кастнер (29 ава йому вдалося врятувати ще 1686 євреїв). Вже після війни в Ізраїлі розгорівся скандал, т.зв. «справа Кастнера». Уцілілі в Голокості угорські євреї звинувачували його в тому, що він врятував три тисячі людей в обмін на життя сотень тисяч інших (Кастнер вмовив євреїв Будапешта не чинити опір при депортації їх до «таборів смерті», а натомість йому дозволили вивезти кілька тисяч видатних діячів єврейської громади та сіоністського руху). Судді не змогли винести однозначний вердикт, а Кастнер був убитий одним з угорських євреїв.
Але, так чи інакше, рабі Йоель був врятований, а сатмарські хасиди відзначають 21 кіслева як своєрідний День Подяки.