1 тевета 3432 року (2105 рік до н.е.) — (434 рік до н.е.) — цар Юдеї Єхонія був відправлений вавилонянами у вигнання.
Разом з царем у вигнання вирушили всі єрусалимські ремісники, а також кращі люди міста, його захисники і мудреці. Вислання кращих з кращих негативно відбилося на тих, хто залишився в Ерец-Ісраель, проте євреї, вигнані до Вавилону, зуміли підготувати там ґрунт для повноцінного єврейського життя, і коли після руйнування Першого Храму до Вавилону потрапили десятки і сотні тисяч полонених євреїв, вони виявили там цілком налагоджене єврейське життя.
1 тевета 3504 року (362 рік до н.е.) — Естер стає царицею.
Ось що пишеться з цього приводу в Сувої Естер: «І взята була Естер до царя Ахашвероша в царський дім його в десятому місяці, тобто в місяці тевет, на сьомому році його царювання. І полюбив цар Естер більше за всіх жінок, і здобула вона його прихильність і прихильність більше за всіх дівчат, і поклав він царську корону на голову її, і зробив її царицею замість Вашті» (Сувій Естер 2:16-17).
Шість років по тому, саме високе становище Естер допомогло єврейському народу під час пурімських подій 13 і 14 адара.
1 тевета 5535 року (4 грудня 1774 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу рабі Масуда Рефоеля Альфасі.
Рабі Масуд жив у марокканському місті Фес і одного прекрасного дня, вирішивши відправитися до Святої Землі, приєднався до каравану купців і рушив на схід. Через кілька днів, коли вони перебували посеред пустелі, рабі Масуд заявив, що скоро настане шабат і, незважаючи на вмовляння супутників, відмовився рухатися далі.
Вивантаживши речі, рабі окреслив коло і сів у його центрі. Незабаром з'явився лев, який сів неподалік від кола і почав уважно дивитися на рабі Масуда, проте той не звертав на нього уваги, а молився, трапезував і навчався, як і належить у суботу...
Після закінчення шабату лев не втік, і рабі Масуд, навантаживши на царя звірів речі і осідлавши його, рушив до Тунісу, в'їхавши в місто верхи на леві. Місцева єврейська громада потребувала нового вчителя, тому, коли через кілька днів до міста прибув караван, в якому раніше подорожував рабі Масуд, він, незважаючи на всі вмовляння колишніх попутників, відмовився продовжувати подорож і залишився в Тунісі. Саме тут рабі Масуд Альфасі створив свою знамениту єшиву.
2 тевета 5317 року (29 грудня 1856 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова-Кулі Слоніма.
Батько рабі Яакова, рабі Залман Рейзліс, був одним з найвидатніших учнів Алтер ребе, але його теща, ребецн Рейзл зі Шклова — поважна і шанована жінка, була запеклою противницею Алтер ребе. Коли їй стало відомо, що два її зятя (в т.ч. і рабі Залман) стали хасидами, вона почала з усіх сил переслідувати їх.
Втім, коли її дочка (дружина рабі Залмана) мала народжувати і її життя опинилося в небезпеці, ребецн Рейзл звернулася за благословенням (брахою) саме до Алтер ребе. Ребе погодився дати браху, якщо жінка припинить переслідувати своїх зятів. Та пообіцяла, і у її дочки народився син, якого назвали Яаков-Кулі.
Дружиною рабі Яакова була ребецн Менуха-Рохл, дочка Мітелер ребе (онука Алтер ребе). У 1844 році вони переїхали на Святу землю, в місто Хеврон, де рабі Яаков очолив громаду міста.
Похований рабі Яаков на Оливній горі в Єрусалимі.
2 тевета 5700 року (14 грудня 1939 року) — Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) вирвався з окупованої Польщі.
У вересні 1939 року почалася Друга світова війна і ребе Раяц, залишивши Отвоцьк, прибув до Варшави. Звідти він мав намір перебратися до Риги, але військовий стан змусив його затриматися на три місяці.
На той час США ще не брали участі у війні, а Німеччина прагнула підтримувати з ними мирні відносини, тому зусилля з визволення Ребе спрямовувалися через німецьке представництво в США. Німецькі офіцери кілька разів відвідували будинок, де переховувався ребе, але мешканці будинку відповідали, що такого тут не проживає. Для чого шукають ребе Раяца стало відомо лише через кілька днів.
Шлях до Латвії лежав через Берлін і, щоб уникнути нападу німців на людей з бородами і пейсами, один єврей, який служив у німецькій армії в роки Першої світової війни, одягнув німецьку форму, надів усі медалі та відзнаки, отримані ним, і вирушив у якості супроводжуючого.
У Берліні Ребе з родиною провели шабат, а наступного дня представники Латвії відвезли їх до Риги.
4 тевета 5640 року (19 грудня 1879 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляда.
Рабі Хаїм-Шнеур-Залман (також відомий під акронімом Рахшаз) був третім сином третього Лббавіцького ребе Цемах-Цедека. Він народився в Любавичах через рік після відходу з цього світу свого прадідуся — Алтер ребе і був названий на його честь (додаткове ім'я Хаїм він отримав у дитинстві, під час хвороби).
Після відходу з життя його батька, ребе Цемах-Цедека, він ще три роки залишався в Любавичах, після чого переїхав до Ляд, де став главою Лядської гілки хабадського хасидизму і залишався ним 11 років.
5 тевета 5293 року (3 грудня 1532 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шломо Молхо.
Рабі Шломо народився в 1500 році в Лісабоні, в родині португальських маранів (хрещених євреїв, які таємно зберегли вірність іудаїзму) і носив ім'я Діогу Піріш. Він отримав світську освіту і у віці 21 року був призначений секретарем королівської ради Португалії. В результаті зустрічі з Давидом Реувені в 1525 році, всупереч порадам останнього, Діогу Піріш здійснив обрізання і прийняв єврейське ім'я, через що обоє були змушені втекти з країни. У грецьких Салоніках Молхо вивчав Каббалу і познайомився з творцем «Шулхан Аруха» рабі Йосефом Каро.
У 1529 році через донос, в якому говорилося, що він, повернувшись до іудаїзму марран, Молхо був змушений втекти до Риму, де увійшов у довіру до папи Климента VII, який видав йому охоронну грамоту від інквізиції.
У 1532 році рабі Молхо разом з Давидом Реувені з'явилися в Регенсбурзі до імператора Карла V. За його наказом Молхо був заарештований і, за відмову зректися своїх переконань і прийняти християнство, був спалений на вогнищі, зробивши тим самим кідуш ѓа-Шем.
5 тевета 5676 року (9 грудня 1915 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая-Довбера Слоніма.
Рабі Мордехай-Довбер був сином рабі Яакова Слоніма і ребецн Менухи-Рохл (відповідно, онуком Мітелер ребе). Він народився в Любавичах і у віці п'яти років разом з батьками переїхав до Ерец-Ісраель, в місто Хеврон. Ставши дорослим, рабі Мордехай-Довбер очолював хабадське об'єднання в Ерец-Ісраель і багато разів приїжджав до Любавичів, особливо близько спілкуючись з п'ятим Любавицьким ребе рабі Шолом-Дов-Бером (ребе Рашаб).
Звертаючись до рабі Мордехая, ребе Рашаб називав його «зятем». Справа в тому, що коли рабі Мордехай приїхав до Любавичів, рабі Рашаб, син тодішнього Ребе, рабі Шмуеля (ребе Маѓараш), проводив з ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх ребе (рабі Мордехай чув їх від своєї мами. Одного разу ребе Маѓараш теж послухав ці розповіді і вони так сподобалися йому, що він сказав синові: «запроси його до себе зятем за стіл» (У ті часи багаті євреї прагнули видавати своїх дочок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов'язання утримувати зятя певний час, даючи йому можливість вчитися далі. Відповідно, фраза про «запрошення зятем за стіл» означала визнання мудрості рабі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку сім'ю). Так рабі Мордехай став для ребе Рашаба «зятем».
Похований рабі Мордехай в Хевроні, поруч з могилою матері.
7 тевета 5540 року (16 грудня 1779 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Цві бен Ісраель Баал Шем-Тов.
Діти рабі Баал Шем-Това — син Цві та дочка Адель (Ѓодл) народилися, коли рабі Ісраель Баал Шем-Тов та його дружина (сестра рабі Авраѓама-Гершона Кутовера) жили в Бродах. Саме батько та дядько стали вчителями юного Цвікі.
Рабі Цві ніколи не підкреслював свого походження, але, як і його батько, гаряче любив євреїв (аѓават Ісраель) і всіляко допомагав їм уникнути неприємностей і небезпек. Так само як і батько, він майже всі гроші витрачав на благодійність, при цьому публічно не афішуючи своєї діяльності. Його сини відомі нам як рабі Аѓарон з Титова і рабі Дов з Ольнова.
Після відходу з цього світу батька рабі Цві протягом року очолював хасидський рух, але в перший же йорцайт Баал Шем-Това передав кермо влади рабі Дов-Беру з Межерича (Межеричському магіду).
Рабі Цві похований в Меджибожі, поруч зі своїм батьком.