24 тевета 5573 року (9 січня 1812 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шнеура-Залмана бен Боруха з Ляда (Алтер ребе).
Засновник руху Хабад Алтер ребе (також відомий як Баал ѓа-Танія, за назвою своєї головної праці — книги «Танія») у 1812 році був змушений втекти з Ляда у зв'язку з початком наполеонівської навали. Через три місяці Алтер ребе і його супутники прибули до села Пена Курської області.
Жителі Пени (це було велике село, майже 300 дворів, проте у зв'язку з початком війни багато будинків стояли порожні) дали їжу і дрова всім прибулим, але в суворих зимових умовах здоров'я 68-річного Алтер ребе похитнулося і 24 тевета, наприкінці суботи тижневої глави «Шмот», рабі Шнеур-Залман покинув цей світ.
Алтер ребе перевезли до міста Гадяч, де знаходилося найближче єврейське кладовище. Крім того, кажуть, що Алтер ребе просив поховати його саме в Гадячі, тому що тамтешнє кладовище було місцем поховання багатьох ністарім — таємних праведників-кабалістів.
24 тевета 5597 року (1 січня 1837 року) — Землетрус у Цфаті.
Ця катастрофа спустошила північні райони Ізраїлю. У Цфаті загинуло 4000 євреїв, у Тверії — майже 1000. Багато з тих, хто вижив, втративши дах над головою і заробіток, перебралися до Хеврона, де десять років тому оселилися хасиди другого Любавицького ребе Мітелер ребе і була міцна громада.
25 тевета 3448 року (313 рік до н.е.) — Відвідування Єрусалима Олександром Македонським.
Цього дня відбулася знаменита зустріч Шимона ѓа-Цадика (праведника Шимона) і македонського правителя Олександра Великого.
Самаряни, закляті вороги євреїв, переконали Олександра, що відмова євреїв встановити його зображення в Храмі є спробою бунту проти влади і що Храм необхідно зруйнувати. Первосвящеником (коѓен ѓа-гадоль) в ті роки був Шимон ѓа-Цадік, останній з чоловіків Великого Зібрання, один з тих людей, хто разом з пророками Езрою і Нехемією відбудовував Храм і відроджував єврейське життя в Ерец-Ісраель.
Олександр на чолі війська рушив на Єрусалим. Рабі Шимон в одязі первосвященика, у супроводі делегації видатних сановників, вирушив привітати царя. Дві групи рухалися назустріч одна одній цілу ніч і на світанку зустрілися. Побачивши первосвященика, Олександр зіскочив з коня і схилився перед ним, пояснивши оточуючим, що перед боєм йому часто з'являвся схожий чоловік.
Первосвященик провів царя до Храму і пояснив, що іудаїзм забороняє встановлення в Храмі будь-яких зображень, і запропонував, як доказ відданості і для прославлення імені царя, називати всіх хлопчиків, які народяться в сім'ях єрусалимських священиків цього року — Олександрами (з цього моменту ім'я «Олександр» стало традиційним єврейським ім'ям).
25 тевета 5319 року (4 січня 1559 року) — Перша публікація книги «Ховот ѓа-левавот».
«Ховот ѓа-левавот» («Обов'язки серця») — знаменитий трактат рабі Бах'ї бен Йосефа ібн Пакуда (рабейну Бехайе). Книга була написана арабською мовою і називалася «Китаб ал-хідайя іла фараїд ал-кулуб» («Книга настанов про обов'язки серця») і була перекладена на іврит знаменитим перекладачем Єгудою ібн Тібоном, чим справила значний вплив на всю подальшу літературу і поезію. Ну і, звичайно ж, книга «Ховот ѓа-левавот» століттями служила євреям практичним керівництвом у питаннях моральної поведінки.
27 тевета 5648 року (11 січня 1888 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шимшона-Рафаеля Гірша.
Рабі Шимшон-Рафаель народився в Гамбурзі в 1808 році і був головним рабином князівства Ольденбург, Емдена, Моравії та Австрійської Сілезії, Франкфурта-на-Майні. Під час революції 1848–49 рр. він був обраний до австрійського рейхстагу і став головою комітету з боротьби за громадянські та політичні права євреїв Моравії.
Він жив у роки, коли ідеї руху «Просвіти» і реформаторства, що закликали євреїв до асиміляції, все сильніше опановували німецьких євреїв. Спеціально для них рабі Гірш видав «19 листів про іудаїзм» і книгу «Хорев, або Етюди про обов'язки Ізраїлю в діаспорі», що роз'яснювали моральні принципи іудаїзму. Ці праці заклали основи неоортодоксальної течії в іудаїзмі.
У своїй діяльності рабі Гірш прагнув реалізувати принцип Тора ім дерех-ерец, що став девізом очолюваної ним громади, — поєднання релігійних приписів з участю в житті навколишнього неєврейського суспільства.
28 тевета 3680 року (81 рік до н. е.) — Вигнання садукеїв із Сангедріну.
Рабі Шимону бен Шетаху вдалося вивести цдукім (садукеїв) — послідовників секти, яка заперечувала Усну Тору і авторитет мудреців, зі складу вищого єврейського законодавчого органу Сангедріну. До певного моменту садукеї становили в Сангедріні більшість, проте рабі Шимону вдалося здобути перемогу за допомогою прушим (фарисеїв), які зберегли вірність Торі.
28 тевета 5640 року (12 січня 1880 року) — День народження ребецн Хани, матері Ребе.
Ребецн Хана народилася в Миколаєві, її батьком був рабин Миколаєва рабі Меїр-Шломо Яновський, а матір'ю — ребецн Рохл, дочка рабі Іцхака Пушніча, рабина міста Добрянка. У 1900 році вона вийшла заміж за рабина Леві-Іцхака Шнеерсона і в 1902 році у них народився первісток Менахем-Мендл (наш нинішній Ребе).