29 тевета 5766 року (29 січня 2006 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) найстарішого кабаліста нашого часу рава Іцхака Кадурі.
Коли раву Кадурі було 16 років, старий рав Йосеф-Хаїм, відомий як Бен-Іш-Хай, найвидатніший сефардський рабин XIX століття, благословив Кадурі на довге життя. Благословення збулося — рав Іцхак Кадурі, якого називали «найстарішим кабалістом», прожив три століття. Ніхто не знає, скільки років насправді було раву Кадурі. Одні кажуть, що 106, інші — 113.
Рав Іцхак прибув до Ерец Ісраель з Багдада в 1911 році і вже тоді вважався генієм. У 1922 році він почав навчатися в єшиві «Порат Йосеф» в Єрусалимі під керівництвом легендарних кабалістів, включаючи рава Йеѓуду Педайя і рава Ефраїма Коѓена. Серед інших його вчителів були глава єшиви «Порат Йосеф» рав Езра Атія, рав Мансур Бен-Шимон і рав Салман Еліѓяу. Потім рав Кадурі навчався у рава Єгуди Хадая в єшиві кабалістів «Бейт-Ель» в Єрусалимі в кварталі Макор-Барух. Він мав феноменальну пам'ять і, за свідченнями близьких, знав весь Вавилонський Талмуд напам'ять. Рав Кадурі жив у бухарському кварталі Єрусалима, де і заснував єшиву «Нахалат Іцхак».
Рідні та близькі рава Кадурі кажуть, що він був одним з небагатьох відомих кабалістів, які використовували «практичну кабалу». Від великих кабалістів минулого покоління він навчився мистецтву написання амулетів, що дають людям зцілення, допомагають від безпліддя і приносять удачу. Однак найстаріший кабаліст ніколи не практикував найнебезпечніші типи кабали, такі як заклинання демонів і злих духів.
Для широкої публіки приватне життя рава Кадурі залишалося таємницею — він вів скромне життя, наповнене навчанням і молитвою, заробляючи на життя палітуркою книг.
У день похорону віддати останню шану великому кабалісту прийшли більше 300 тисяч чоловік!
1 швата 2488 року (1312 рік до н.е.) — Моше починає повторювати Тору.
Цього дня, перебуваючи біля кордонів Ерец-Ісраель, Моше збирає народ і починає переказувати євреям закони, отримані від Всевишнього. Цей урок, що став основою останньої книги Тори — книги «Дварим», тривав 37 днів і завершився 7 адара, в день відходу Моше з цього світу.
Наші мудреці порівнюють день 1 швата з днем Дарування Тори. Хоча, як відомо, Тора і заповіді були дані Всевишнім єврейському народу 6 сивана, 1 швата в серцях синів Ізраїлю ніби відкриваються нові джерела Тори.
2 швата 3684 року (76 рік до н.е.) — Смерть царя Олександра-Яная.
Юдейський цар Олександр-Янай був нащадком Хашмонеїв і, на відміну від своїх предків, затятим ворогом єврейських мудреців. Як і личить цареві, він був похований в Єрусалимі з усією належними почестями, але його жорстокість і нещадність (під час громадянської війни 82-76 років до н.е. було вбито більше 50 тисяч євреїв) призвели до того, що день його смерті був оголошений святом.
Після смерті царя на трон зійшла його вдова Саломея-Олександра (Шломціон), чиє правління відзначилося добрими справами і підйомом економіки держави.
2 швата 5560 року (28 січня 1800 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Зусі з Аніполя.
Рабі Мешуллам-Зуся народився в 1718 році в одному з містечок Галичини і був молодшим братом знаменитого Ноама-Елімелеха (рабі Елімелех з Ліженська). Вони разом мандрували Східною Європою і разом навчалися у Межерицького магіда рабі Дов-Бера, де рабі Зуся своєю благочесністю і доброчесністю дуже швидко завоював повагу інших учнів.
Рабі Зусю дуже любили і прості євреї, для яких він був вчителем, захисником і утішителем. Зовні він був класичним варіантом єврея-невдахи (шлимазл), обтяженого численними недугами, турботами і невдачами, проте його відрізняли рідкісний оптимізм і вміння бачити хороше у всьому, що відбувається (як він сам говорив: «Все, що приходить від Б га — все добре»). І люди, які чули про його життєлюбство, приходили до нього, щоб отримати порцію надії на краще. Рабі Зуся не писав книг, але записані його учнями висловлювання і повчання були зібрані в книгу «Менорат заѓав».
Рабі Зуся похований в Аніполі поруч зі своїм вчителем, Межерицьким магідом. Спадкоємцем йому став його син, рабі Цві-Менахем-Мендел.
2 швата 5744 року (6 січня 1984 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля бен Масуда Абу-Хацири.
Рабі Ісраель народився в 1890 році в марокканському містечку Тафілалт у відомій рабинській родині, що веде своє походження від рабі Шмуеля Елбаза з Дамаска (XVI століття) — знавця Талмуда і Кабали. Одного разу рабі Шмуелю потрібно було терміново вирушити з Ерец-Ісраель до Туреччини, але керманич відмовився взяти його на корабель, і рабі Шмуель пустився в море на циновці. На згадку про це диво його стали називати Абу-Хацира («володар циновки» (арабськ.)).
Дідом рабі Ісраеля був рабі Яаков «Божественний кабаліст, майстерний чудотворець», і онук виявився цілком гідним його. Уже в юному віці він відрізнявся незвичайними здібностями і став відомий як «Баба-Салі» («батько Ісраель»). Багато людей приходили до нього, щоб отримати браху (благословення) на парнасу (заробіток) і здоров'я. Рабі Ісраель бен Масуд був великим знавцем єврейського закону і Кабали, змінивши батька, який пішов з цього світу, на посаді глави єшиви і керівника громади. Хоча йому було всього 19, але його авторитет був незаперечним і навіть місцеві араби приходили до нього за порадою і благословенням.
У 1964 році Баба-Салі, слідом за більшістю марокканських євреїв, переїхав до Ерец-Ісраель, де його слава чудотворця продовжувала привертати до нього тисячі людей — вже не тільки вихідців з Марокко, але й ашкеназьких (європейських) євреїв. Він підтримував дружні стосунки з багатьма видатними мудрецями свого часу, особливо виділяючи Ребе, якого він по-східному пишно називав «Великим орлом у небесній висоті» і всіляко підтримував Ребе в його прагненні залучити якомога більше євреїв до виконання заповідей.
Рабі Ісраель Абу-Хацира був дуже скромною людиною і всіляко цурався публічності та популярності, але в останню путь його прийшли провести майже 100 000 осіб, а його могила — одне з найбільш відвідуваних поховань праведників в Ерец-Ісраель.
4 швата 5570 року (9 січня 1810 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама Каліскера.
Рабі Авраѓам був однією з найбільш суперечливих постатей серед хасидських лідерів третього покоління (тобто учнів Межерицького магіда рабі Дов Бера, учня засновника хасидизму рабі Баал Шем-Това).
У юності він навчався разом з Віленським гаоном рабі Еліягу бен Шломо-Залманом. Віленський гаон очолив противників хасидизму, а рабі Авраѓам приєднався до хасидів і увійшов до числа учнів Межерицького магіда. Після його відходу з цього світу в 1772 році багато хто з переслідувачів хасидизму переключилися безпосередньо на рабі Авраѓама, який більше за інших висміював інтелектуальну еліту і громадських лідерів (до речі, не шкодував він і деяких хасидських лідерів). У 1777 році рабі Авраѓам у числі 300 хасидів (на чолі з рабі Менахемом-Менделом з Вітебська) переїхав до Ерец-Ісраель.
Рабі Нахман з Брацлава під час візиту до Ерец-Ісраель зустрічався з ним і навіть подружився, називаючи рабі Авраѓама «найдосконалішим праведником, якого я зустрічав», а рабі Нахман рідко про когось так говорив.
Похований рабі Авраѓам у Тверії.
5 швата 5665 року (12 січня 1905 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йегуди-Арьє-Лейба Алтера з Гура.
Рабі Йегуда, другий ребе гурських хасидів, народився у Варшаві. Його батько, рабі Авраѓам-Мордехай пішов з цього світу, коли дитині було всього 8 років, тому він виховувався в будинку дідуся, рабі Іцхака-Меїра Ротенберга Алтера, шурина і кращого учня рабі Менахема-Мендла з Коцка. Від дідуся, який присвячував навчанню 18 годин на день, онук перейняв старанність, а також титул: рабі Іцхак-Меїр, який жив у польському містечку Гура-Кальварія (також відомому як Нови Єрузалем), був першим Гурським ребе.
У 1870 році, хоча і без особливого бажання, він став главою гурських хасидів. Рабі Йеѓуда відігравав активну роль у громадському житті польського єврейства і під його впливом польський хасидизм відмежувався від сіонізму. Назва його головної праці, книги «Сфат емет» («Мова істини») стала, як це часто бувало, його другим ім'ям, хоча сама назва з'явилася вже після його відходу з цього світу (син рабі, готуючи книгу до видання, вибрав для неї таку назву).
Під керівництвом його сина, рабина Авраѓама-Мордехая Алтера, рух дуже сильно виріс — у його рядах налічувалося понад 100 тисяч хасидів. Більшість з яких було знищено нацистами, а самому рабину Авраѓаму вдалося врятуватися буквально дивом. На згадку про загиблих він відновив і оживив рух, і в даний час це один з найпотужніших хасидських рухів у світі з центром в Єрусалимі.
6 швата 5571 року (31 січня 1811 року) — Весілля ребецн Двори-Леї, дочки Мітелер ребе і рабі Яакова-Ісраеля з Черкас.
Розповідають, що одного разу Алтер ребе відвідав рабі Нахума з Чорнобиля і нагадав йому слова їхнього вчителя Межерицького магіда: «Мошіах прийде від старшого і молодшого учня». Старшим учнем магіда був рабі Нахум, молодшим — Алтер ребе, і тому було вирішено породитись домівками. Після цього Алтер ребе підійшов до колисок онуків рабі Нахума і почав обмацувати їхні голови. Дійшовши до Яакова-Ісраеля, він оголосив, що цей онук рабі Нахума і стане чоловіком його онуки Двори-Леї.
Після весілля рабі Яаков-Ісраель переїхав до Ляд, де навчався разом зі своїм шурином рабі Менахемом-Менделом (майбутнім третім Любавицьким ребе Цемах-Цедеком).