НОВИЙ РІК ДЕРЕВ
У єврейському календарі існує 4 «точки відліку», а саме:
а) Перше нісана — «Новий рік царів». У цей день починають відлік місяців (нісан — перший, іяр — другий, ..., адар — дванадцятий) і час царювання. При цьому може трапитися кумедна ситуація, коли цар, коронований, наприклад, 27 адара, вже через три дні зможе говорити про свій другий рік царювання!
б) Перше елула. Цей день був названий «Новим роком тварин», тому що станом на 1 елула визначався вік приплоду худоби, що було важливо при принесенні жертв у Храмі (наприклад, вважати дане ягня однорічним чи ні);
в) Перше тішрея — «Рош ѓа-Шана» («Голова року»). У цей день починається відлік нового календарного року і в цей же день Всевишній здійснює суд над усім світом, визначаючи долю всього сущого на наступний рік;
г) П'ятнадцяте швата — «Новий рік дерев». У цей день визначалося: до врожаю якого року слід віднести плоди, що дозрівають, і в яке зі свят їх потрібно приносити до Храму. 15 зображується в івриті літерами тет і вав (вимовляється як «Ту») і цей день в івриті називають Ту бі-Шват.
15 швата не згадується в Торі як свято, і як особлива дата цей день був встановлений єврейськими мудрецями. Справа в тому, що Тора наказує євреям щорічно відокремлювати десятину (маасер) від плодів своїх дерев на користь бідних, а також священиків і левітів. Це робиться щорічно, причому відокремлювати десятину від врожаю одного року в рахунок десятини врожаю іншого року заборонено. Шват припадає на січень-лютий цивільного календаря, але єврейський календар прив'язаний до клімату Землі Ізраїлю, де в цей час вже тепло, щойно закінчився сезон дощів і на деревах починають розпускатися бруньки. В умовах, коли врожаї можна знімати цілий рік, дата, що розділяє врожай одного року від врожаю іншого року, просто необхідна.
Як святкують Ту бі-Шват? У цей день дозволено працювати і не існує спеціальних урочистих церемоній, які обов'язково потрібно виконати. Немає для цього дня і особливих молитов. Більшість євреїв намагаються відзначити Ту бі-Шват, поставивши на стіл сім видів плодів, якими славиться Земля Ізраїлю — пшениця, жито, виноград, інжир, гранати, оливки і фініки. У деяких громадах на стіл ставлять 15, 30, 50 і навіть 100 (!) видів плодів.
Приблизно сто років тому, коли євреї почали повертатися на землю предків, в Країні Ізраїлю з'явилася нова прекрасна традиція — садити в Ту бі-Шват дерева. На жаль, говорити про посадку дерев в Одесі в ці дні не доводиться, хоча деякі люди все-таки висаджують насіння в горщиках, щоб потім пересадити їх у відкритий ґрунт або йдуть в оранжереї і залишають саджанці там.
Посадка дерева — це дія, за допомогою якої людина наслідує Всевишнього і наближається до Нього: як Всевишній посадив райський сад, так і людина повинна садити сади.
У Торі говориться, що людина схожа на дерево і ця схожість особливо помітна на духовному рівні. Дерево має коріння, стовбур, гілки, плоди або насіння. Завдяки корінню воно отримує з землі поживні речовини, необхідні для життя, і опору проти вітру. Коріння — найважливіший елемент життєдіяльності дерева, хоча листя також робить свій внесок у його живлення. Стовбур і гілки утворюють тіло дерева, по них можна бачити його ріст і розвиток. Але дерево досягає досконалості, тільки виробивши потомство, даючи плоди і насіння, так як в них закладений потенціал продовження виду, покоління за поколінням.
До речі, єврейський закон наказує оберігати дерева не тільки в мирний час, але і під час війни, забороняючи рубати фруктові дерева навіть для будівництва облогових споруд. «Якщо будеш облягати місто довгий час, щоб завоювати його, щоб взяти його, то не псуй його дерев, піднімаючи на нього сокиру, бо від нього ти їси, і його не рубай, бо хіба дерево польове - це людина, щоб піти від тебе в фортецю?» (Дварим 20:19)