21 швата 5449 року (11 лютого 1689 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше бен Йонатана Галанте з Єрусалиму (ѓа-Маген).
Рабі Моше Галанте II — автор книг з Галахи (єврейського законодавства) — «Корбан Хагіга» та «Елеф ѓа-Маген» (ця назва стала його власним ім'ям) був визнаний найвидатнішим знавцем Тори свого покоління. За рішенням мудреців він був обраний головою рабинського суду в Єрусалимі. Його онуком був знаменитий рабі Йеѓуда-Арье-Лейб Алтер з Гура (також відомий як рабі Сфат Емет), який присвятив діду не мало хвалебних слів.
22 швата 5619 року (27 січня 1859 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела бен Лейбуша Моргенштерна з Коцка.
Рабі Менахем-Мендл народився в Польщі, в містечку Білгорай, неподалік від Любліна. Народившись у родині запеклого противника хасидизму рабі Лейбуша Моргенштерна, він захопився новим рухом і став учнем спочатку рабі Яакова-Іцхака ѓа-Леві Горовиця («ѓа-Хозе мі Люблін», «Провидець з Любліна»), потім Яакова-Іцхака бен Ашера з Пшисхи, а пізніше — рабі Сімхи-Бунема з Пшисхи.
Рабі Менахем-Мендл був рабином у Томашуві-Любельському, а потім переїхав до Коцка, ставши в подальшому відомим як Коцкер ребе. Ще в Томашуві навколо нього згуртувалася невелика група прихильників, а в Коцку у нього з'явилися вже тисячі учнів, найвідомішими з яких стали його шурин рабі Іцхак-Меїр Ротенберг Алтер («Хідушей ѓа-Рим», засновник гурського хасидизму) і рабі Ханох-Енох з Александрова.
Останні 20 років життя ребе з Коцка провів у повній самоті, у добровільній ізоляції від близьких і учнів. Він не залишив після себе жодних книг чи рукописів (його висловлювання записані в книзі «Амод ѓа-Емет»), але пам'ять про нього залишилася в його учнях, адже ребе з Коцка вважається предтечею гурського хасидизму — одного з найпотужніших хасидських рухів.
22 швата 5748 року (10 лютого 1988 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Хаї-Мушки Шнеерсон, дружини Ребе.
Ребецн Хая-Мушка була другою дочкою попереднього Любавицького Ребе рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц). Вона відрізнялася високою вченістю в області Тори, гострим розумом. Оточуючі дуже цінували її за тонке почуття гумору і тепле ставлення до всіх.
Ребецн Хая-Мушка пішла з життя після нетривалої хвороби і в похоронах, які відбулися через кілька годин після її смерті, взяли участь понад 15 тисяч осіб. Вона була похована поруч з могилою бабусі ребецн Стерни-Сари, навпроти могили батька ребе Раяца.
23 швата 2572 року (1188 рік до н.е.) — Війна проти коліна Біньяміна.
Цього дня об'єднані армії 11 колін Ізраїлю вступили в бій з людьми коліна Біньяміна. Причиною братовбивчої війни стала позиція, зайнята біньямінітами у справі про «Наложницю з Гіви».
Тоді, після їх відмови видати винних, на шлюби між представниками племені Біньяміна та інших племен Ізраїлю було накладено заборону, а між біньямінітами почалися кровопролитні бої, після яких у племені Біньяміна вціліло 600 (!) чоловіків. Остаточне примирення відбулося 15 ава, на честь чого і було засновано свято.
24 швата 3410 року (351 рік до н.е.) — Пророцтво Зхарії.
«У двадцять четвертий день одинадцятого місяця — це місяць шват, — у другий рік царювання Дар'явеша [Дарія II], було слово Господнє до Зхарії, сина Берех'ягу, сина Ідо, пророка, сказано: ... Я повернувся до Єрусалиму з милосердям; дім Мій буде побудований в ньому» (Зхарія 1:7-16). У цьому пророцтві йдеться про відновлення зруйнованого Храму, що і сталося двома роками пізніше в 3412 році.
24 швата 5648 року (6 лютого 1888 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Менухі-Рохл Слонім.
Ребецн Менуха-Рохл була дочкою Мітелер ребе і ребецн Шейни і народилася 19 кіслева, в день звільнення з ув'язнення свого діда Алтер ребе ( «Новий рік хасидизму»). Дівчинка отримала ім'я Менуха-Рохл («Менуха» — «спокій», а Рохл — ім'я померлої в юності дочки Алтер ребе)
Ребецн Менуха-Рохл дуже хотіла жити в Ерец-Ісраель і в 1845 році переїхала туди разом з чоловіком, рабі Яаковом-Кулі Слонімом, який був главою хасидів, що жили в Хевроні. Після того, як він пішов з цього світу, його вдова, яка прославилася своєю скромністю, благочестям і знаннями, стала «матір'ю» хевронської хасидської громади.
25 швата 5643 року (2 лютого 1883) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля бен Зеева-Вольфа Ліпкіна Салантера.
Рабі Ісраель Ліпкін, відомий як рабі Ісраель Салантер (з Салант), народився в литовському містечку Жегори, в родині відомого талмудиста рабі Зеева-Вольфа бен Ар'є-Лейба Ліпкіна. З 12 років хлопчик навчався в містечку Саланти.
Рабі Салантер створив нове вчення, яке отримало назву мусар («етика»). У Вільно і Ковно (Вільнюс і Каунас) з'явилися спеціальні молитовні (мусар штібл), де рабі Салантер виголошував проповіді перед ремісниками і торговцями, закликаючи їх до покаяння і малюючи похмурі картини неминучої відплати за будь-яку провину. На противагу хасидизму, який вчив, що служити Б гу належить з радісним почуттям, він бачив у веселощах і радості гріховну легковажність, але при цьому, будучи суворим аскетом, широко трактував принцип пікуах нефеш («порятунок душі; тут — порушення заповіді, якщо це необхідно для порятунку життя). Так в Йом-Кіпур 5608 року (1848), коли у Вільно лютувала епідемія холери, він, вимовивши благословення, демонстративно тут же в синагозі взявся за трапезу і закликав присутніх наслідувати його приклад, тому що хоча в цей день призначений найсуворіший піст, але збереження життя і здоров'я важливіше за будь-яку обрядовість.
Рабі Салантер жив у Парижі, Франкфурті-на-Майні, Клайпеді, читав лекції з іудаїзму студентам Кенігсберзького університету. Серед його учнів були знамениті рабини Моше-Іцхак Даршан (Кельмський магід), Сімха-Зісл Бройда та Іцхак Блазер.
Похований рабі Салантер в Кенігсберзі (нині Калінінград).
26 швата 5427 року (19 лютого 1667 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Давида бен Шмуеля ѓа-Леві (Таз).
Рабі Давид га-Леві народився у Володимирі-Волинському і обіймав рабинські посади в різних містах, а потім оселився в Острозі, де був рабином, відкрив єшиву і написав свій коментар до головного збірника законів «Шулхан арух» — «Турей заѓав» («Золоті стовпи»). Ця книга принесла йому славу одного з найбільших галахістів (законодавців) свого часу, а її назва, як це часто буває, стала його другим ім'ям, так що тепер рабі Шмуель відомий нам як рабі Таз (акронім назви його книги).
Похований рабі Таз у Львові.