28 швата приблизно 3627 року (134 рік до н.е.) — Зняття облоги з Єрусалима.
Цього дня сирійський правитель Антіох V відступив від обложеного Єрусалима, відмовившись від задуму зруйнувати місто. За часів Хашмонеїв цей день був оголошений святковим.
1 адара 2448 року (1313 рік до н.е.) — Дев'ята єгипетська кара — єгипетська темрява.
Темрява була дев'ятою за рахунком карою, яку Всевишній обрушив на єгиптян, які відмовлялися відпустити синів Ізраїля з рабства. Цього дня щільна темрява накрила землю. «Не бачили один одного, і не вставав ніхто зі свого місця три дні» (Бо 10:23). До Виходу з Єгипту залишилося 6 тижнів.
1 адара 4924 року (27 січня 1164 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аврагама бен Меіра Ібн Езри.
Єврейський поет, граматик, філософ, коментатор Тори, астроном і лікар рабі Аврагам Ібн Езра народився в 1089 році в іспанській Туделі, навчався в Кордові і дружив з великим поетом і коментатором Тори рабі Йегудою Галеві. У 1140 році рабі Аврагам покинув Іспанію і наступні роки його життя пройшли в мандрівках по Франції, Провансу та Італії (він навіть відвідав Лондон). У ці роки рабі Аврагам Ібн Езра написав більшість зі своїх 108 творів. Припускається, що він написав коментарі до всіх книг ТАНАХа (Біблії), хоча до нас дійшли лише окремі їх частини. Його коментарі набули широкої популярності і вивчалися майже нарівні з коментарями Раші (рабі Шломо-Іцхакі, найвидатніший коментатор Тори).
Авторитет рабі Аврагама в галузі граматики був настільки великий, що довгий час він навіть вважався одним з основоположників граматики мови іврит.
1 адара приблизно 5423 року (8 лютого 1663 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шабтая бен Меїра га-Когена Каца (Шах).
Рабі Шабтай бен Меїр відомий також як «Шах», за акронімом назви його книги «Сіфтей коген» («Уста священика») — коментаря до «Йоре деа», одного з розділів законодавчого кодексу «Шулхан арух». Одночасно з надрукованою в Кракові «Сіфтей коген» в Любліні виходить у світ ще один коментар до «Йоре деа» — «Турей загава» рабі Шмуеля га-Леві (рабі Таз). Ці дві праці отримали високі оцінки сучасників і зайняли належне місце в єврейській історії.
3 адара 3412 року (349 рік до н. е.) — Завершено будівництво Другого Храму.
Святкування, присвячені завершенню будівництва Другого Храму, розпочалися цього дня. Храм був зведений євреями, які повернулися з вавилонського вигнання, в Єрусалимі, на тому самому місці, де стояв Перший Храм. Будівництвом керував пророк Езра.
3 адара-II 5372 року (6 лютого 1612 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая бен Аврагама Яфе (Бааль га-Левушим)
Рабі Мордехай народився в Празі, але навчався в тодішньому центрі єврейської Європи — в Польщі. Його вчителями були великі рабі Шломо Лурьє (Магаршал) з Любліна і рабі Моше Ісерлес (Рамо) з Кракова.
Рабі Мордехай був рабином Гродно і Любліна, а коли великий празький рабин, творець Голема рабі Єгуда-Ліва бен Бецалель (Магараль) перебрався до Познані, то він очолив громаду рідного міста. Втім, потім Магараль повернувся до Праги, а рабі Мордехай очолив громаду... Познані.
Найбільшу популярність рабі Мордехаю принесла книга «Левуш Малхут» («Царське вбрання»), яка була написана як доповнення до книг «Шулхан арух» і «Мапа» («Шулхан арух» («Накритий стіл») — законодавчий збірник, складений рабі Йосефом Каро. «Мапа» («Скатертина») — складене рабі Моше Ісерлесом доповнення до «Шулхан аруху», що враховує звичаї європейських євреїв). За її назвою рабі Мордехай став відомий як «Бааль га-Левушим».
4 адара 5067 року (6 лютого 1307 року) — З в'язниці звільнено тіло рабі Меыра з Ротенбурга.
Рабі Меыр бен Барух, відомий як Магарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв.
Після сходження в 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни був накладений додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства і перетворював їх та все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це був масовий вихід євреїв з Німеччини. Вождем виходу став рабі Меір, який пізніше був заарештований і ув'язнений в тюрмі ельзаського містечка Ензісхейм. Імператор розраховував, що, бажаючи викупити главу покоління, євреї погодяться на сплату податку, але сам рабі Меір заборонив це робити (в Талмуді сказано, що якщо за полоненого просять суму, яка значно перевищує розумні межі, то викуповувати полоненого не можна, щоб не спокушати викрадача легким заробітком, а за Магарама просили мільйон (!) марок). Рабі Меір помер ув'язнений у 1293 році, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму (комерсант р. Олександр-Зіскінд Вімпфен віддав на це весь свій статок). Похований рабі Меір у Вормсі.
4 адара 5556 року (13 лютого 1796 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Лейба Сореса.
Рабі Лейб Сорес (тобто «син Сари») був учнем засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това і його учня — рабі Дов-Бера, Межерицького магіда. Він народився в місті Рівне 17 тамуза 1730 року, і коли йому виповнилося 13 років, рабі Баал Шем-Тов оголосив, що юнак отримав до бар-міцви незвичайний подарунок — ібур (додаткову частинку душі) відомого кабаліста рабі Хаїма бен Атара, який покинув цей світ двома днями раніше.
Рабі Лейб блукав з містечка в містечко, займаючись збором грошей для викупу євреїв, які потрапили в полон або були взяті в заручники. Розповідають, що рабі Лейб був ністаром — прихованим праведником, який таємно допомагав євреям, що потрапляли в біду. Так це чи ні — точно невідомо (а інакше, який же він прихований, цей ністар?), але щоразу, коли євреям Польщі або Галичини потрібна була допомога, Баал Шем-Тов відправляв у дорогу свого учня — рабі Лейба.