5 адара приблизно 5540 року (11 лютого 1780 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Амрама бен Дівана.
Рабі Амрам народився в Єрусалимі і в 1763 році вирушив з Хеврона до Марокко, щоб зібрати гроші для відкриття єшиви в Ізраїлі. Оселившись у містечку Вазан, він відкрив там єшиву і незабаром у нього з'явилося багато учнів. Через десять років рабі Амрам вирушив назад, в Ерец-Ісраель, але його перебування там було недовгим, тому що одного разу, переодягнувшись в арабський одяг, рабі зайшов в Махпелу (печера в Хевроні, де поховані наші праотці), щоб там помолитися. У ті роки євреям було заборонено молитися в Махпелі, і місцеві жителі повідомили про це владі, тому рабі Амраму і його синові Хаїму довелося тікати з Ерец-Ісраель.
Повернувшись до Марокко, вони вирішили об'їхати країну, але незабаром після від'їзду рабі Хаїм смертельно захворів, і тоді рабі Амрам звернувся до Всевишнього з проханням взяти його життя замість життя сина. Всевишній прислухався до слів мудреця і праведника — його син одужав, а сам рабі незабаром покинув цей світ.
6 адара 5627 року (11 лютого 1867 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела, сина ребе Маѓараша.
Молодший син четвертого Любавицького ребе, ребе Маѓараша народився через півроку після відходу з цього світу свого дідуся, третього Любавицького ребе рабі Менахема-Мендела (ребе Цемах-Цедек) і був названий на його честь.
Рабі Менахем-Мендл багато допомагав своєму старшому братові — рабі Шолом-Дов-Беру (майбутньому п'ятому Любавицькому ребе) в його роботі і часто їздив як представник громади до столиці. Також він був першим перекладачем книги «Танія» російською мовою.
Через скрутне фінансове становище рабі Менахему-Менделу довелося покинути Росію і переїхати до Франції, і все його подальше життя пройшло в цій країні. Рабі Менахем-Мендл пішов з цього світу на Корсиці, але через 15 років він був перепохований в Ерец-Ісраель, в місті Цфат (за свідченням людей, які займалися цим, тіло рабі Менахема-Мендела збереглося в повній недоторканності).
6 адара 5749 року (11 лютого 1989 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шмарьяѓу Гурарье.
Рабі Шмарьяѓу був зятем шостого Любавицького ребе рабі Йосефа-Іцхака і одним з найближчих помічників його, а потім і нашого Ребе. До останнього дня рабі Шмарьяѓу очолював мережу розташованих по всьому світу єшивів «Томхей тмімім».
7 адара-I 2368 року (1393 року до н.е.) — День народження Моше-рабейну (Мойсея).
Моше-рабейну (Мойсей, наш вчитель) був третьою дитиною рабі Амрама, глави племені Леві та ребецн Йохевед. Його братом був Аѓарон, який згодом став першим першосвящеником і прабатьком коѓенов, а сестрою — Мірьям, найвидатніша з жінок-пророчиць. Сам Моше, який визволив євреїв з єгипетського рабства, був найвеличнішим пророком у світі (тобто мав пророчий дар найвищого ступеня) і при цьому, як написано в наших святих книгах, «найскромнішою людиною у світі».
7 адара-I 2488 року (1273 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Моше-рабейну.
Моше привів народ до кордону Землі Ізраїлю і підніс 515 молитов, щоб Творець дозволив йому ввести євреїв в цю землю. Однак доля розпорядилася інакше. Моше «приєднався до своїх предків на горі Нево», причому його похованням займався сам Всевишній, так що «місце його поховання невідоме до цього дня». День відходу з цього світу Моше став неофіційним святом працівників похоронного братства «Хевра кадіша» (судить самі — єврей помер, був похований за всіма правилами, а працівники «Хевра кадіша» відпочивали!
9 адара-II 5700 року (351 рік до н.е.) — (18 лютого 1940 року) — Шостий Любавцький ребе рабі Йосеф-Іцхак прибув до США.
Насправді судно, на борту якого перебував рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц), який дивом втік від нацистів, пришвартувалося в нью-йоркській гавані ще 17 лютого, о 18 годині вечора, але за законом пасажирам судна, що прибуло до Нью-Йорка після 16 години, не дозволялося спускатися на берег до ранку наступного дня.
Наступного дня тисячі людей, представники всіх американських єврейських організацій і навіть посланці мера прийшли в порт для того, щоб зустріти ребе Раяца.
10 адара-II 5700 року (19 лютого 1940 року) — Початок занять в американській єшиві «Томхей Тмімім».
У день приїзду рабі Йосефа-Іцхака в США він оголосив про заснування тут єшиви «Томхей-Тмімім», сказавши: «Ми, які перебуваємо тут, — точніше сказати, — занесені сюди, — занесені сюди для роботи з самопожертвою, — для того, щоб зробити Америку місцем Тори. … Через деякий час єшива «Томхей Тмімім» буде найбільшою єшивою, і її учні освітлять єврейські будинки та піднімуть дух місцевих рабинів для того, щоб ті віддали себе поширенню Тори».
І дійсно, за короткий час єшива «Томхей-Тмімім» перетворилася на найбільшу єшиву США.
11 адара 5566 року (1 березня 1806 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Йосефа-Давида бен Іцхака-Зрах'ї Азулая.
Рабі Йосеф-Давид Азулай (відомий нам під акронімом Хіда, причому ім'я «Хаїм» («життя») йому додали пізніше, в дні небезпечної хвороби) народився в 1724 році в Єрусалимі і був одним з найближчих учнів знаменитого рабі Хаїма бен Атара (Ор ѓа-Хаїм), а після його відходу з цього світу продовжив навчання у рабі Сар-Шалома Шарабі.
У 1753 році рабі Хіда несподівано покинув Ерец-Ісраель. Розповідають, що причиною цього була спільна молитва рабі Сар-Шалома і його учнів: рабі Хіда і рабі Хаїма Делароза. Намагаючись вплинути на Небесний суд, вони три дні постили, а потім піднявшись на дах єшиви, занурилися в молитви. Під час молитви їм було відкрито, що хоча час Позбавлення ще не настав, їх спільна молитва все-таки здатна привести Мошіаха, але з катастрофічними для всього Всесвіту наслідками. Щоб цього не сталося, на вимогу Небесного суду їм слід було розлучитися, і один з них мав негайно покинути Ерец-Ісраель. Жереб випав на рабі Хіду.
Деякий час рабі Хіда був головним рабином Каїра, але більшу частину життя він провів у подорожах по різних країнах як посланець єврейських громад Ерец-Ісраель. У 1806 році, перебуваючи в італійському місті Ліворно, рабі Хіда покинув цей світ. У 1960 році його останки були перевезені з Ліворно до Єрусалиму, і місцем його спочинку стало кладовище на горі Гар ѓа-Менухот в Єрусалимі.
11 адара приблизно 5460-80 року (початок XVIII століття) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліезера-Липи Вайсблюма.
Рабі Еліезер і його дружина Мірл були відомі своєю доброчесністю і милосердям. У них було семеро синів, двоє з яких здобули величезну популярність в єврейському світі — рабі Мешулам-Зуся з Аніполя і рабі Елімелех з Ліженська.
11 адара 5583 року (19 лютого 1823 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) одного з великих мудреців свого покоління, рабі Мордехая Познера, брата засновника руху Хабад рабі Шнеура-Залмана з Ляд (Алтер ребе).