13 адара 3405 року (356 рік до н.е.) — Початок пурімських боїв.
13 адара євреї Перської імперії відповідно до указу царя Ахашвероша, виданого 11 місяцями раніше, вступили в бій із тими, хто намагався їх знищити (згідно з наказом того ж Ахашвероша, насправді ініційованого Аманом). Перемога євреїв у цих битвах привела до встановлення нового свята — Пуріму.
13 адара 3626 року (135 рік до н.е.) — «День Никанора», перемога єврейських повстанців під проводом братів Маккабі над військами Антіоха IV.
Через 4 роки після звільнення Єрусалима та дива Хануки брати Маккабі (Хашмонаї) розгромили значно переважаючу їх греко-сирійську армію під командуванням полководця Никанора. Довгий час цей день відзначався як свято — «Йом га-Никанор», День Никанора.
У Талмуді, в трактаті «Тааніт», сказано: «Никанор, грецький полководець, щодня простягав руку в бік Єрусалима й говорив: “Коли ж я, нарешті, ним заволодію!”». Після того як він загинув у битві з Хашмонаями, йому відрубали великі пальці рук і ніг та повісили їх біля воріт Єрусалима зі словами: «Ось що чекає на тих, хто буде зухвало висловлюватися про Юдею та Єрусалим».
13 адара 4977 року (22 лютого 1217 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди бен Шмуеля га-Хасида.
Його батько, рабі Шмуель, був главою знаменитої єшиви в німецькому місті Шпаєр, а сам рабі Єгуда став духовним лідером руху «Хасидей Ашкеназ».
Рабі Єгуда навчав своїх послідовників повного смирення й сам практикував його у своєму житті, навіть заборонивши авторам зазначати його ім’я в книзі, щоб син згодом не загордився через славу батька. Очевидно, саме тому праці самого рабі Єгуди були анонімними, і навіть його учні, цитуючи твори вчителя, не називали його імені.
14 адара-I 2368 року (1393 рік до н.е.) — Введення в союз Авраѓама-авіну (обрізання) Моше-рабейну.
Моше народився 7 адара і, як кожному єврейському хлопчику, згідно з приписом, отриманим Авраѓамом від Всевишнього, на 8-й день життя йому було зроблено обрізання.
Насправді немовля народилося вже без крайньої плоті, однак процес введення в союз Авраѓама-авіну включає кілька етапів, тому були виконані всі інші необхідні процедури.
14 адара 3405 року (356 рік до н.е.) — Пурім.
Цього дня євреї Перської імперії здобули перемогу над тими, хто намагався їх знищити, відповідно до задуму міністра Амана й наказу царя Ахашвероша. Після того як небезпека минула, день спасіння було проголошено святковим.
Єврейська традиція говорить, що навіть після приходу Мошіаха, коли всі свята й пости буде скасовано, свято Пурім залишиться.
15 адара 3405 року (356 рік до н.е.) — Шушан-Пурім.
На відміну від інших міст імперії, у столичному місті Шушані (нині Сузи) бої з тими, хто прагнув виконати царський указ і винищити єврейський народ, тривали до 15 адара, тому тут євреї святкували Пурім на день пізніше, ніж в інших місцях.
Нині, окрім Суз, Шушан-Пурім відзначається в тих містах Ерец-Ісраель, які були оточені міським муром за часів Єгєшуа бін-Нуна (Єрусалим, Хеврон, Дамаск і Єрихон). Тому Пурім, що святкується 14 адара, називається «Пурімом селищ», а той, що святкується 15 адара, — «Пурімом великих міст».
16 адара 5709 року (17 березня 1949 року) — Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц), приймає американське громадянство.
Це суттєво полегшило йому роботу з відродження юдаїзму та ідишкайту у США. Щоб ребе Раяц міг прийняти громадянство, перебуваючи у власному домі, Конгрес ухвалив спеціальний закон, і 17 березня о 13:00 до «Севен Севенті» (синагоги, розташованої в будинку № 770 на Істерн-Парквей у Нью-Йорку, придбаної ребе Раяцем і перетвореної на центр хабадського руху) прибула спеціальна юридична делегація уряду США. Ребе прийняв їх у своїй кімнаті, одягнений у суботній одяг — шовкову капоту та штраймл.
18 адара-II 5630 року (21 березня 1870 року) — Йорцайт рабі Ханоха-Геноха з Олександрова.
Рабі Ханох-Генох га-Коѓен був учнем рабі Сімхи-Бунема з Пшисхи, рабі Менахема-Мендела з Коцка та рабі Іцхака-Меїра Алтера (рабі Хідушей га-Рім).
Коли олександровський рабин рабі Хідушей га-Рім відійшов у вічність, жителі міста звернулися до його онука, гурського ребе рабі Єгуди-Лейба, з проханням очолити громаду. Той вважав себе недостойним цієї честі й тому послав туди свого помічника — рабі Ханоха-Геноха. І лише через чотири роки після його смерті, дослухавшись до прохань хасидів, він очолив гурський рух.
18 адара 5650 року (10 березня 1890 року) — Йорцайт одного з великих мудреців свого покоління, рабі Авраѓама Довида Лавута, прадіда нашого нинішнього Ребе.
Народжений у колонії Романівка поблизу Херсона та багато років проживши в Миколаєві, рав Лавут відомий як автор книги «Кав накі» — фундаментальної праці, присвяченої одному з найскладніших розділів єврейського права — питанню правильного оформлення розлучень.