27 адара 3363 року (397 рік до н.е.) — Загибель Цидкіяѓу, останнього царя Юдеї.
Цидкіяѓу був останнім царем з дому Давида, який правив в Ерец-Ісраель (наступним буде вже Мошіах). Він зійшов на престол у 434 році до н.е., після того як Навуходоносор відвів у Вавилон його племінника, царя Йехонію. У 425 році до н.е. Цидкіяѓу підняв повстання проти Вавилона, і Навуходоносор обложив Єрусалим (див. 10 тевета). Влітку 423 року до н.е. він прорвав міську стіну (див. 17 тамуза), зруйнував Перший Храм (9 ава) і відвів багато євреїв у Вавилон.
Розповідають, що цар утік з Єрусалима через печеру, яка тягнулася аж до Єрихона, проте, переслідуючи оленя, що забіг до табору, вавилоняни дісталися виходу з печери саме в той момент, коли втікач вийшов з неї. Сини Цидкіяѓу були вбиті на його очах, після чого його самого осліпили й у кайданах відправили до Вавилонії.
Цидкіяѓу перебував у полоні до смерті Навуходоносора (див. 25 адара) у 397 році до н.е. 27 адара син Навуходоносора звільнив Цидкіяѓу і Йехонію, але того ж дня Цидкіяѓу помер.
27 адара I 5752 року (3 березня 1992 року) — Хвороба Ребе.
У цей день Ребе молився на могилі свого тестя, шостого Любавицького ребе рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), коли з ним стався інсульт. У цей же день, два роки по тому, стався повторний інсульт, і через три місяці, 3 тамуза, він пішов із цього світу.
28 адара приблизно 3900 року (II століття) — Скасування заборони на обрізання та дотримання шабату.
У часи складання Талмуду в цей день святкували скасування декрету римської влади, який забороняв обрізання та дотримання суботи. Декрет було скасовано завдяки зусиллям рабі Йеѓуди бен Шаммуа та його соратників.
28 адара 5701 року (27 березня 1941 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше Орнштейна, зятя четвертого Ребе — рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).
Рабі Моше Орнштейн був одружений з дочкою Ребе Маѓараша Хаєю-Мушкою і був власником одного з найбільших цукрових заводів у Росії. Російська революція змусила його зайнятися іншим бізнесом і переїхати до польського міста Отвоцк, де він провів останні десятиліття життя. На початку Другої світової війни і вторгнення німецьких військ до Польщі рабі Моше захворів і не зміг уникнути переслідувань нацистів.
29 адара 5626 року (16 березня 1866 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шломо га-Коѓена з Радома.
Його вчителями були рабі Аѓарон з Кутно та рабі Авраѓам з Петрикува, а сам він був хасидом рабі Меїра з Апти, рабі Фішеле зі Стрикова і рабі Йеѓошуа з Пшедбужа. У 1843 році рабі Шломо став рабином у містечку Радом, яке перетворилося на один із провідних центрів хасидизму з тисячами послідовників.
Останній радомський ребе загинув разом зі своїм зятем у Варшавському гетто.
29 адара 5627 року (11 березня 1861 року) — Йорцайт рабі Йекутиеля Залмана Волеса, зятя другого Ребе — рабі Дов-Бера (Мітлер Ребе).
Рабі Йекутиель, онук знаменитого рабі Леві-Іцхака з Бердичева, був одружений з ребецн Бейлою, дочкою Мітлер Ребе. Їхнє весілля відбулося в містечку Жлобин, розташованому на півдорозі між рідними містами нареченого і нареченої — Бердичевом і Лядами. У хасидських майсах ця подія увійшла як «Велике весілля в Жлобині».
1 нісана 0 року (3761 рік до н.е.) — Створення людини.
У Талмуді наводяться дві думки щодо часу створення Всевишнім людини. На думку рабі Еліезера, світ був створений у місяці тішрей, і Адам з Хавою (Євою) були створені 1 тішрея. На думку рабі Йошуа, світ був створений у місяці нісан, який Тора називає першим із місяців. Хасидські мудреці пояснюють цю суперечність так: фізичне тіло людини було створене в тішреї (див. 1 тішрей), але задум створення людини з’явився в нісані.
1 нісана 1948 року (1813 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Авраѓама.
1 нісана 2048 року (1713 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Іцхака.
1 нісана 2108 року (1653 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Яакова.
1 нісана 2123 року (1638 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Авраѓама.
1 нісана 2228 року (1533 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Іцхака.
1 нісана 2255 року (1506 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Яакова.
У Талмуді сказано, що всі троє наших праотців народилися і відійшли з цього світу в місяці нісан. Усі вони були поховані в «місті Патріархів» Хевроні, у печері Махпела, яку Авраѓам купив у місцевих жителів за 400 великих торгових шекелів (за сучасними цінами — понад 100 мільйонів доларів).
1 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Перша заповідь.
1 нісана, за два тижні до Виходу з Єгипту, Моше і Аѓарон отримали від Всевишнього інформацію про устрій єврейського календаря і першу заповідь, яка наказувала починати відлік місяців з нісана, а початок кожного місяця визначати за народженням нового місяця.
1 нісана 2449 року (1312 рік до н.е.) — Завершено будівництво Переносного Храму (Мішкану) і розпочато його освячення.
Протягом наступних 12 днів глави 12 колін приносили жертви Всевишньому (першим приніс жертву глава коліна Йеѓуди Нахшон бен Амінадав). Аѓарон і його сини почали свою службу в Храмі як коѓени.
1 нісана 2449 року (1312 рік до н.е.) — Смерть синів Аѓарона Надава і Авіѓу.
У той самий день, під час принесення жертв у Переносному Храмі (Мішкані), загинули сини Аѓарона Надав і Авіѓу. «І взяли сини Аѓарона, Надав і Авіѓу, кожен свою кадильницю, і поклали на них вогонь, і поклали на нього куріння; і принесли вони перед Г-сподом чужий вогонь, якого Він не наказував їм» (Шміні 10:1–2).
Смерть двох видатних людей того покоління — Надава і Авіѓу — відкрила для народу ще одну особливість Мішкану: перебування в місці, де з особливою силою розкривається Б-жественна Присутність, вимагає від людини найвищого ступеня відповідальності.
Видатний кабаліст рабі Іцхак Лурія Ашкеназі (Арізаль) говорив, що Надав і Авіѓу мали душі дуже високого рівня, і після їхньої смерті ці душі були даровані синові Елазара (і онукові Аѓарона) Пінхасу, який згодом урятував народ. Надалі душі Надава і Авіѓу належали таким видатним людям, як пророк Еліяѓу (Ілля-пророк), пророк Шмуель (Самуїл), пророк Еліша, цар Юдеї Хізкіяѓу, рабі Матітьяѓу бен Йоханан (батько братів Маккабі і перший керівник повстання), рабі Акав’я бен Махалалель, рабі Йоханан бен Закай, рабі Аківа, рабі Абайє (один із укладачів Талмуду) та інші.
2 нісана 5680 року (21 березня 1920 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) п’ятого Любавицького Ребе — рабі Шолома Дов-Бера (ребе Рашаба).
Після відходу у 1882 році з цього світу його батька, четвертого Любавицького ребе, рабі Шмуеля, ребе Рашаб очолив рух Хабад. За 38 років свого керівництва він написав і виголосив понад 2000 майморим (хасидських проповідей) і заснував унікальну систему єшив «Томхей тмімім», що поєднували вивчення «тіла» Тори (Танах, Талмуд і законодавство) з «душею» (кабала).
Перша світова війна змусила ребе разом із усією родиною евакуюватися з білоруських Любавичів, а революція та громадянська війна змушували їх рухатися дедалі далі на південний схід. Великий мудрець і вчений відійшов із цього світу на виході суботи, тижневої глави «Ваїкра», у перший день тижня (неділю) о пів на четверту ранку.
Сталося це в Ростові-на-Дону, і всі євреї міста брали участь у його похороні. Ребе був похований на старому ростовському кладовищі. У 1940 році влада захотіла знести старе кладовище, і могилу ребе довелося перенести на нове кладовище.
3 нісана 5655 року (28 березня 1895 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Леві-Іцхака Слоніма, сина ребецн Менухи-Рахель, дочки Мітлер Ребе.
Рабі Леві-Іцхак, онук другого Любавицького ребе, народився в Любавичах у 1883 році і у віці 12 років разом із родиною поїхав до Ерец-Ісраель.
Довгі роки рабі Леві-Іцхак був главою єврейської громади Хеврона, а також очолював хасидів Хабаду на Святій Землі. Кілька разів він їздив до Росії, щоб побачитися з четвертим і п’ятим Ребе — рабі Шмуелем (ребе Маѓараш) і рабі Шоломом Дов-Бером (ребе Рашабом).
Похований могилою своєї матері рабі Леві-Іцхак у Хевроні, поруч із, ребецн Менухи-Рахель.