5 нісана 5855 року (24 березня 1825 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аврагама-Йеѓошуа-Ѓешеля бен Шмуеля з Апти.
Рабі Аврагам-Йеѓошуа, відомий також як Аптер ребе та Оѓев Ісраель («Той, хто любить Ізраїль»), народився у польському містечку Нейштадт. І по батьківській, і по материнській лінії він походив зі знаменитих рабинських родів і вже в ранньому віці подавав великі надії. Отримавши значні знання, він почав навчання у одного з найвидатніших хасидських цадиків — рабі Елімелеха з Ліженська та рабі Йехіеля-Міхла зі Злочева. Ставши одним із найпомітніших представників зростаючого хасидського руху, він очолив громаду в містечку Колбасів, а згодом, у 1800 році — в Опатуві (Апт). Він був рабином і в інших місцях (наприклад, у Ясах), але в хасидських майсах назавжди залишився Аптер ребе.
Приблизно у 1810 році Аптер ребе оселився в Меджибожі, місті засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това. Тут він прожив усі решту років.
Аптер ребе був одним із найвидатніших єврейських мудреців свого часу, а кількість його послідовників і прихильників була більшою, ніж у інших цадиків того часу.
5 нісана 5662 року (12 квітня 1902 року) — Йорцайт рабі Шнеура-Залмана Фрадкіна з Любліна.
Рабі Шнеур-Залман народився в Лядах (Білорусь) і був учнем гаона та хасида рабі Еліяѓу-Йосефа Рівліна. Завдяки видатним здібностям він став прекрасним знавцем Тори та хасидизму і був одним із найвідданіших хасидів третього та четвертого Ребе — рабі Менахема-Мендела (ребе Цемах Цедек) і рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).
Спочатку рабі Шнеур-Залман був наставником у білоруському містечку Полоцьк, але згодом, на запрошення місцевої громади, переїхав до польського Любліна, де тривалий час був міським рабином і головою суду (ав бейс-дін).
Великий мудрець, удостоєний звання гаон (геній) і великий хасид, рабі Шнеур-Залман також відомий під ім’ям «Торат хэсед» (так називалася написана ним книга). Похований він в Єрусалимі, на Оливній горі.
7 нісана 2488 року (1273 рік до н.е.) — візит розвідників у Єрихон.
Через місяць після відходу з цього світу Моше-рабейну його наступник рабі Єѓошуа бін Нун (Ісус Навин) відправив двох розвідників — Калева і Пінхаса — до міста Єрихон, що стояло на іншому березі річки Ярден (Йордан).
Розвідники мали зібрати інформацію, необхідну для завоювання євреями першого міста в Ерец-Ісраель. У Єрихоні їм допомогла жінка на ім’я Рахав, яка жила в помешканні, розташованому всередині міської стіни (пізніше Рахав стала дружиною Єѓошуа бін Нуна).
7 нісана 5504 року (20 березня 1744 року) — Йорцайт рабі Іцхака з Дрогобича.
Рабі Іцхак був відомим кабалістом, і саме він познайомив свого сина Йехіеля-Міхла з рабі Ісраелем Баал Шем-Товом. Пізніше учень Баал Шем-Това став відомий у всьому єврейському світі як рабі Йехіель-Міхл зі Злочева або «Магід (проповідник) зі Злочева».
8 нісана 5560 року (5 березня 1800 року) — Йорцайт рабі Мордехая з Несвіжа.
Рабі Мордехай був нащадком знаменитого кабаліста, творця Голема, рабі Маѓараля з Праги, а його вчителем був рабі Йехіель-Міхл зі Злочева.
Рабі Мордехай був рабином у містечках Лещанів, Людомир і Несвіж, а серед його учнів — такі лідери хасидських рухів, як рабі Урі зі Стрелиська та рабі Калонімус Калман (рабі Маор-ва-Шемеш).
Рабі Мордехай був відомий численними чудесами, однак не меншої уваги заслуговує той факт, що за все своє життя він ніколи не сказав нічого поганого про євреїв.
9 нісана 5699 року (28 лютого 1939 року) — Заарештовано рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе.
О 3-й годині ранку до квартири рабі Леві-Іцхака на Бригадній вулиці, 13, у Дніпропетровську увірвалися представники НКВС. Після багатогодинного обшуку вони забрали книги, папери, рукописи й вивели самого рабі. Усі спроби дружини дізнатися, де він перебуває, довгий час залишалися безуспішними.
Влада бачила в ньому людину, яка підтримує всі єврейські ініціативи в СРСР і займає місце тодішнього Ребе — рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), який у 1927 році був змушений емігрувати з СРСР, і всіляко намагалася довести, що його дії спрямовані проти них. Рабі Леві-Іцхака звинувачували в тому, що під час будівництва мікви (басейну для ритуальних обмивань) він нібито привласнив частину громадських коштів, а один зі свідків заявив, що в день свята Сімхат-Тора в будинку рабина збирали пожертви для сімей маршала Тухачевського і Бухаріна (!). Щоправда, під час очної ставки цей свідок відмовився від своїх слів, заявивши, що дав неправдиві свідчення під тиском.
Рабі Леві-Іцхака переводили з в’язниці до в’язниці й утримували в надзвичайно тяжких умовах — одного разу його тримали в карцері протягом 32 днів, але він так і не визнав жодного з обвинувачень.
Після кількох місяців слідства влада вирішила заслати його подалі від інших євреїв — до Казахстану.
10 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Війна єгипетських первістків.
У суботу перед Виходом з Єгипту первістки єгиптян, які обіймали високі посади в уряді та серед жерців, зійшлися у кривавій битві з загонами фараона. Вони намагалися змусити фараона відпустити євреїв на свободу і тим самим запобігти майбутній карі — смерті первістків.
10 нісана 2847 року (1274 рік до н.е.) — Йорцайт пророчиці Мірьям, сестри Моше та Аѓарона.
Моше, Аѓарон і Мірьям називаються трьома вождями Виходу. Усі вони були дітьми голови коліна Леві Амрама та Йохевед, причому Мірьям була старшою дитиною і саме вона привела доньці фараона годувальницю для хлопчика, знайденого в річці. У Торі вона згадується під ім’ям повитухі Пуа, яка відмовилася виконати наказ фараона про вбивство єврейських хлопчиків (інша повитуха — Шифра — її мати Йохевед).
Мірьям — одна з найвеличніших пророчиць — була дружиною глави коліна Йеѓуди Калева і прабабусею Бецалеля, предка царя Давида. Їй приписують появу чудодійного колодязя, який супроводжував євреїв під час їхніх мандрів у пустелі та зник після її смерті.
Велика пророчиця Мірьям відійшла з цього світу під час мандрів пустелею і була похована в Кадеші.
10 нісана 2488 року (1273 рік до н.е.) — Перехід євреїв через річку Ярден (Йордан).
Через три дні після того, як двоє розвідників вирушили до Єрихона, євреї приготувалися до вступу в Ерец-Ісраель, яку їм обіцяв Всевишній. На чолі процесії рухався Ковчег Завіту, який несли священники-когени, і щойно вони увійшли у води Ярдена, річка зупинилася, розділившись, як це сталося 40 років тому під час переходу через Чермне море.