Наш раввин рассказывал в Субботу...
Человек, если приносит из вас жертву Господу...
Ваикра 1:1
Глава «Ваикра» открывается стихом: «Человек, если приносит из вас жертву Господу — из скота, из крупного скота или из мелкого скота приносите жертву вашу».
Почему написано «человек, если принесет из вас», а не «человек из вас, если принесет»? И зачем это перечисление: «из скота, из крупного скота и из мелкого скота»?
Мы знаем, что в Торе не бывает избыточных слов, каждое слово имеет свой смысл и свое значение. Алтер Ребе объясняет: в каждом из нас есть две души — Божественная и животная. Божественная душа облачена в животную душу и действует через нее: через тело, мысли и чувства. Это необычайно сложная связь, от нее невозможно убежать и ее нельзя игнорировать.
Прежде всего, мы должны признать эту реальность, иначе никакие перемены для нас невозможны. Когда человек осознает, что внутри него действуют две противоположные силы, он начинает понимать, что с ним происходит. Он может задать себе вопрос: от какой из моих душ исходит страх? Гнев, зависть – они от Б-жественной души или же от животной?
Это понимание — очень важный первый шаг. Осознание того, что негативное чувство — лишь часть меня, а не вся моя сущность, придает огромную силу. Пусть животная душа на какой-то миг взяла верх, но во мне есть более могучие силы.
В этом кроется суть объяснения Алтер Ребе слов «Человек, если принесет из вас». Чтобы приблизиться к Всевышнему, нужно принести в жертву что-то «из вас» — из самого себя. Настоящая жертва — это не животное, это выход человека из теснин своего «я»: готовность уступить, поделиться, выйти из теснин своего «я» навстречу более высоким ценностям, навстречу своей Божественной миссии.
Современный мир дает человеку комфорт, успех, неограниченные (в сравнении с прошлым) возможности. И все же многие чувствуют, что их жизнь пуста и бессмысленна. Разве удобства — это всё? Ради чего мы живем?
Ответ нам дает Тора: настоящая жизнь — это жизнь со смыслом. Не «чего я хочу?», а «зачем я пришел в этот мир? В чем мое предназначение?».
Современная психология говорит, что бывает «счастье наслаждения» — успех, деньги, мимолетные впечатления, и бывает «счастье смысла» — ощущение, что ты кому-то нужен, что ты приносишь пользу. Наша Божественная еврейская душа знает, какое счастье является истинным.
Один человек сказал другу: «Когда у меня родился сын, я стал меньше спать и больше трудиться. Но я никогда не был счастливее — потому что впервые кто-то зависел от меня».
Гмара говорит: «У того, кто разводится с первой женой — даже жертвенник проливает о нем слезы». Плачет именно жертвенник — место, где приносят жертвы, где человек отдает, выходит из скорлупы собственного «я». Когда жертвенник видит пару, которая распадается, потому что оба супруга не готовы отказаться от себялюбия, он плачет. Секрет крепкого брака — это сознательные уступки: иногда ты прав, но уступаешь, иногда ты устал, но все же слушаешь, иногда хочешь побыть один, но все же остаешься.
И это относится не только к семейным отношениям. Я знаю человека, который, потеряв сына, замкнулся в своем горе. Прошло время, и он основал гмах (фонд помощи) в память о сыне. Он сказал мне: «Я больше не чувствую боль в сердце. Она преобразилась в память о нем, и эта память побуждает меня делать всё больше и больше добра».
Вот секрет, который раскрывается в учении хасидизма: именно душевный надлом создает в душе новую глубину, которой не было раньше. Трещина становится пространством, через которое входит более чистый внутренний свет. Именно люди, прошедшие через величайшие кризисы, зачастую способны дать другим максимум любви, понимания и сострадания. Боль трансформируется из тягостной гири в «солнечный свет», согревающий людей вокруг.
Я спрашивал очень богатых людей, что бы они хотели сказать своим внукам в конце своих дней. Они никогда не говорили о деньгах или удовольствиях. Они говорили о своих добрых делах, о моментах, когда они поступились своими интересами ради других. Это то, что остается жить.
Как можно осуществить это в повседневной жизни? Нужно каждое утро спрашивать себя: как я могу сегодня чем-то помочь людям? Может быть, придется по-настоящему выслушать того, кто нуждается в чутком собеседнике. Сказать доброе слово, которое согреет чей-то день. Кому-то уступить, пусть даже ты был прав. Отказаться от отдыха, чтобы побыть с детьми и супругом. Таким способом мы открываем в себе глубину и суть, которых не знали раньше.
Важно помнить слова Рамбама: человек должен видеть себя и весь мир лежащими на весах, где чаши добра и зла замерли в равновесии. Один наш маленький добрый поступок, одна исполненная заповедь в силах склонить чашу весов человека и всего мира к добру.
Да будет воля Всевышнего, чтобы через наши повседневные дела и нашу готовность поступиться своим «я» мы удостоились прихода нашего праведного Машиаха — момента, когда Б-жественный свет откроется в своей полноте во всем мире, «и наполнится земля знанием Г-спода» — в скором времени, в наши дни, омейн!
Запомнил и пересказал Яаков Шапиро
====================
Наш рабин розповідав у суботу...
Людина, якщо приносить з вас жертву Господу...
Ваїкра 1:1
Глава «Ваїкра» відкривається віршем: «Людина, якщо приносить з вас жертву Господу — з худоби, з великої худоби або з дрібної худоби приносьте вашу жертву».
Чому написано «людина, якщо принесе з вас», а не «людина з вас, якщо принесе»? І навіщо це перерахування: «з худоби, з великої худоби та з дрібної худоби»?
Ми знаємо, що в Торі не буває зайвих слів, кожне слово має свій сенс і своє значення. Альтер Ребе пояснює: у кожному з нас є дві душі — Божественна і тваринна. Божественна душа одягнена в тваринну душу і діє через неї: через тіло, думки і почуття. Це надзвичайно складний зв'язок, від нього неможливо втекти і його не можна ігнорувати.
Перш за все, ми повинні визнати цю реальність, інакше ніякі зміни для нас неможливі. Коли людина усвідомлює, що всередині неї діють дві протилежні сили, вона починає розуміти, що з нею відбувається. Вона може поставити собі запитання: від якої з моїх душ походить страх? Гнів, заздрість — вони від Божественної душі чи від тваринної?
Це розуміння — дуже важливий перший крок. Усвідомлення того, що негативне почуття — лише частина мене, а не вся моя сутність, надає величезну силу. Нехай тваринна душа на якусь мить взяла гору, але в мені є могутніші сили.
У цьому криється суть пояснення Альтер Ребе слів «Людина, якщо принесе з вас». Щоб наблизитися до Всевишнього, потрібно принести в жертву щось «з вас» — із самого себе. Справжня жертва — це не тварина, це вихід людини з тісноти свого «я»: готовність поступитися, поділитися, вийти з тісноти свого «я» назустріч вищим цінностям, назустріч своїй Божественній місії.
Сучасний світ дає людині комфорт, успіх, необмежені (у порівнянні з минулим) можливості. І все ж багато хто відчуває, що їхнє життя порожнє і безглузде. Хіба зручності — це все? Заради чого ми живемо?
Відповідь нам дає Тора: справжнє життя — це життя зі змістом. Не «чого я хочу?», а «навіщо я прийшов у цей світ? У чому моє призначення?».
Сучасна психологія говорить, що буває «щастя насолоди» — успіх, гроші, швидкоплинні враження, і буває «щастя сенсу» — відчуття, що ти комусь потрібен, що ти приносиш користь. Наша Божественна єврейська душа знає, яке щастя є справжнім.
Один чоловік сказав другові: «Коли у мене народився син, я став менше спати і більше працювати. Але я ніколи не був щасливішим — тому що вперше хтось залежав від мене».
Гмара каже: «У того, хто розлучається з першою дружиною, — навіть жертовник проливає за нього сльози». Плаче саме жертовник — місце, де приносять жертви, де людина віддає, виходить із шкаралупи власного «я». Коли жертовник бачить пару, яка розпадається, тому що обоє подружжя не готові відмовитися від егоїзму, він плаче. Секрет міцного шлюбу — це свідомі поступки: іноді ти правий, але поступаєшся, іноді ти втомився, але все ж слухаєш, іноді хочеш побути наодинці, але все ж залишаєшся.
І це стосується не тільки сімейних стосунків. Я знаю людину, яка, втративши сина, замкнулася у своєму горі. Минув час, і вона заснувала гмах (фонд допомоги) на згадку про сина. Вона сказала мені: «Я більше не відчуваю болю в серці. Він перетворився на спогад про нього, і цей спогад спонукає мене робити все більше і більше добра».
Ось секрет, який розкривається у вченні хасидизму: саме душевний злам створює в душі нову глибину, якої не було раніше. Тріщина стає простором, через який входить чистіше внутрішнє світло. Саме люди, які пройшли через найбільші кризи, часто здатні дати іншим максимум любові, розуміння і співчуття. Біль трансформується з тяжкого тягаря в «сонячне світло», що зігріває людей навколо.
Я запитував дуже багатих людей, що б вони хотіли сказати своїм онукам наприкінці своїх днів. Вони ніколи не говорили про гроші чи задоволення. Вони говорили про свої добрі справи, про моменти, коли вони поступалися своїми інтересами заради інших. Це те, що залишається жити.
Як можна втілити це в повсякденному житті? Потрібно щоранку запитувати себе: як я можу сьогодні чимось допомогти людям? Можливо, доведеться по-справжньому вислухати того, хто потребує чуйного співрозмовника. Сказати добре слово, яке зігріє чийсь день. Комусь поступитися, нехай навіть ти був правий. Відмовитися від відпочинку, щоб побути з дітьми та чоловіком. Таким чином ми відкриваємо в собі глибину та суть, яких не знали раніше.
Важливо пам'ятати слова Рамбама: людина повинна бачити себе і весь світ лежачими на терезах, де чаші добра і зла завмерли в рівновазі. Один наш маленький добрий вчинок, одна виконана заповідь здатні схилити чашу терезів людини і всього світу до добра.
Нехай буде воля Всевишнього, щоб завдяки нашим повсякденним справам і нашій готовності поступитися своїм «я» ми стали гідними приходу нашого праведного Машіаха — моменту, коли Б-жественне світло відкриється у всій своїй повноті в усьому світі, «і наповниться земля знанням Г-спода» — незабаром, у наші дні, омейн!
Запам’ятав та переповів Яаків Шапіро