Наш раввин рассказывал в Субботу...
Если бы Он вывел нас из Египта, но не совершил бы суда над египтянами, нам и этого было бы достаточно!.. (Пасхальная Агада, «Даейну»)
Глава «Цав», Шабат ѓа-Гадоль
Нам выпало жить в сложные, судьбоносные дни. Мы явно видим, как Святой, благословен Он, помогает нам и повергает врагов Израиля. И вместе с тем нам, здесь и в Израиле, то и дело приходится бежать в бомбоубежища. Возникает вопрос: как можно, сидя в бомбоубежище, чувствовать себя свободными людьми?
Пасхальная Агада говорит: «В каждом поколении человек должен смотреть на себя, будто он сам выходит из Египта», и именно это мы делаем в ночи Седера. Но как это воплощается на практике?
Рав Нисан Мангель пережил Холокост. Во время печально знаменитого «марша смерти» ему было четырнадцать. Он вспоминает, что в какой-то момент его силы полностью иссякли, и он был готов сдаться и упасть. Нисан попросил еврея, который шел рядом, чтобы тот постарался запомнить дату и место, и если выживет, сказал кадиш в день и знал, где закопают его тело. Но за миг до того как упасть, перед его глазами возникла картина субботнего стола у него дома и он услышал голос своего отца: «Святой, благословен Он, всегда держит нас за руку. Он говорит каждому: Я с тобой, ты Мой сын, Я всё время рядом.» Этот голос придал ему сил. Он продолжал идти, выжил и живёт среди нас по сей день.
В годы юности я спросил у своего наставника: как сделать так, чтобы моя молитва не была простой формальностью, чтобы она была живой? Он дал один простой совет: перед молитвой «амида» остановись на несколько секунд и вспомни все благодеяния, которые оказал тебе Г-сподь. Подумай о том, что утром ты открыл глаза и встал с постели — тогда как миллионы людей не могут этого сделать. Когда вспоминаешь эти малые, привычные чудеса, вдруг ощущаешь, какую огромную милость творит тебе Вс-вышний каждое мгновение. И тогда молитва перестаёт быть привычкой и превращается в живые слова любви. Ты вдруг чувствуешь, что Всевышний действительно с тобой, что ты разговариваешь с Ним, и что Он слышит каждое твоё слово.
Ребе не раз говорил, что претензии и жалобы на жизнь мешают получать благословения Всевышнего. Один еврей написал Ребе большое письмо, подробно описывая, с каким огромным трудом он сводит концы с концами. В письме он мимоходом упомянул про жену и десять детей. Ребе в ответном письме начал с того, что рад слышать, что еврей живёт в Иерусалиме, что у него есть жена, десять детей, и все они, слава Б-гу, здоровы. А в конце письма Ребе написал: вы не благодарите Святого, благословен Он, за всё оказанное вам добро, и именно это перекрывает Б-жественный канал, по которому нисходят благословения — на пропитание и на все другие ваши дела. Ребе учит из святой книги «Зоѓар», что благодарность за полученное благо расширяет канал, по которому это благо нисходит. Не Всевышний удерживает изобилие неблагодарному — он сам перекрывает себе этот канал.
Талмуд говорит, что Адам был изгнан из рая за неблагодарность. Когда Б-г спросил, почему он ел запрещенный плод, Адам возложил вину на Самого Б-га – «это всё жена, которую Ты мне дал...» .
В ночь Песаха за праздничным столом мы поем «Даейну» — песню, где рефреном повторяются слова «нам и этого было бы достаточно». Если бы Всевышний только лишь вывел нас из Египта и не сделал нам все те многочисленные благодеяния, о которых поется в песне, нам и этого было бы достаточно, чтобы благодарить Его. «Даейну» учит: не жди, чтобы сказать «спасибо» Всевышнему. Начните благодарить за всё добро, которым Господь вознаградил вас. Ложась спать, вспомните три вещи, за которые вы признательны Ему. Это изменит ваш сон и понемногу изменит весь ваш взгляд на жизнь. Мудрецы учат, что в Грядущем мире будут отменены все жертвоприношения, кроме благодарственной жертвы, которая не отменится никогда. В совершенном мире будущего не будет нужды в жертвах искупления — но потребность говорить «спасибо» останется навеки. Давайте же начнём благодарить уже сейчас, и в заслугу нашей благодарности удостоимся пришествия нашего праведного Машиаха – вскоре, в наши дни!
Запомнил и пересказал Яков Шапиро
=======================
Наш рабин розповідав у суботу...
Якби Він вивів нас з Єгипту, але не здійснив би покарання над єгиптянами, нам і цього було б достатньо!.. (Пасхальна Агада, «Даейну»)
Глава «Цав», Шабат га-Гадоль
Нам випало жити у складні, доленосні дні. Ми ясно бачимо, як Святий, благословенний Він, допомагає нам і повалює ворогів Ізраїлю. І водночас нам, тут і в Ізраїлі, раз у раз доводиться бігти до бомбосховищ. Виникає питання: як можна, сидячи в бомбосховищі, відчувати себе вільними людьми?
Пасхальна Агада каже: «У кожному поколінні людина повинна дивитися на себе, ніби вона сама виходить з Єгипту», і саме це ми робимо в ніч Седеру. Але як це втілюється на практиці?
Рав Нісан Мангель пережив Голокост. Під час сумнозвісного «маршу смерті» йому було чотирнадцять. Він згадує, що в якийсь момент його сили повністю вичерпалися, і він був готовий здатися і впасти. Нісан попросив єврея, який йшов поруч, щоб той постарався запам'ятати дату і місце, і якщо виживе, прочитав кадиш у той день і знав, де поховають його тіло. Але за мить до того, як впасти, перед його очима постала картина суботнього столу у нього вдома, і він почув голос свого батька: «Святий, благословенний Він, завжди тримає нас за руку. Він каже кожному: Я з тобою, ти Мій син, Я весь час поруч». Цей голос надав йому сил. Він продовжував іти, вижив і живе серед нас донині.
У роки юності я запитав у свого наставника: як зробити так, щоб моя молитва не була простою формальністю, щоб вона була живою? Він дав одну просту пораду: перед молитвою «аміда» зупинись на кілька секунд і згадай усі благодіяння, які зробив тобі Господь. Подумай про те, що вранці ти розплющив очі і встав з ліжка — тоді як мільйони людей не можуть цього зробити. Коли згадуєш ці малі, звичні дива, раптом відчуваєш, яку величезну милість творить тобі Всевишній щомиті. І тоді молитва перестає бути звичкою і перетворюється на живі слова любові. Ти раптом відчуваєш, що Всевишній дійсно з тобою, що ти розмовляєш з Ним, і що Він чує кожне твоє слово.
Ребе не раз говорив, що претензії та скарги на життя заважають отримувати благословення Всевишнього. Один єврей написав Ребе великий лист, детально описуючи, з якими величезними труднощами він зводить кінці з кінцями. У листі він мимохідь згадав про дружину та десятьох дітей. Ребе у відповідному листі почав з того, що радий чути, що єврей живе в Єрусалимі, що у нього є дружина, десять дітей, і всі вони, слава Б-гу, здорові. А в кінці листа Ребе написав: ви не дякуєте Святому, благословенний Він, за все надане вам добро, і саме це перекриває Божественний канал, по якому сходять благословення — на прожиток і на всі інші ваші справи. Ребе вчить зі святої книги «Зоар», що вдячність за отримане благо розширює канал, яким це благо сходить. Не Всевишній утримує достаток від невдячного — він сам перекриває собі цей канал.
Талмуд каже, що Адам був вигнаний з раю за невдячність. Коли Б-г запитав, чому він їв заборонений плід, Адам поклав провину на Самого Б-га — «це все дружина, яку Ти мені дав...» .
У ніч Песаху за святковим столом ми співаємо «Даейну» — пісню, де рефреном повторюються слова «нам і цього було б достатньо». Якби Всевишній лише вивів нас з Єгипту і не зробив нам усіх тих численних благодіянь, про які співається в пісні, нам і цього було б достатньо, щоб дякувати Йому. «Даейну» вчить: не чекайте, щоб сказати «дякую» Всевишньому. Почніть дякувати за все добро, яким Господь винагородив вас. Лягаючи спати, згадайте три речі, за які ви вдячні Йому. Це змінить ваш сон і потроху змінить весь ваш погляд на життя. Мудреці вчать, що в Майбутньому світі будуть скасовані всі жертвоприношення, крім подячної жертви, яка не скасується ніколи. У досконалому світі майбутнього не буде потреби в жертвах спокути — але потреба говорити «дякую» залишиться навіки. Давайте ж почнемо дякувати вже зараз, і завдяки нашій вдячності удостоїмося приходу нашого праведного Машіаха — незабаром, у наші дні!
Запам'ятав і переказав Яків Шапіро