ЛІЧБА ОМЕРУ
Омер — міра об’єму. Заповідь вести відлік 49 днів (семи повних тижнів) між Песахом і Шавуотом дана нам у Торі, а оскільки початок відліку збігається з днем, коли в Храмі приносили в жертву перші плоди нового врожаю (розмір приношення — якраз омер, приблизно 1,1 л), то ці дні отримали назву «лічба омеру». Згідно з єврейськими законами ввечері (або, в крайньому випадку, вранці) єврей повинен вимовити такі слова: «Сьогодні перший (сьомий, двадцять дев'ятий тощо) день лічби омеру». Якщо минуло більше семи днів, то додають «двадцять четвертий день або три тижні і три дні лічби омера». Оскільки кожен єврей зобов'язаний самостійно рахувати омер, то на питання «Який сьогодні день омера?» прийнято відповідати: «Вчора був такий-то день», щоб той, хто запитує, сам підрахував, який саме сьогодні день.
Щодня, перед проголошенням сьогоднішнього числа, промовляють благословення: Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кідешону, беміцвойсов вецівону аль-сфірас ѓо-оймер! (Благословенний ти, Господи, Бог наш, Цар Всесвіту, що освятив нас Своїми заповідями і наказав нам рахувати омер!). Якщо ви пропустили хоч один день рахунку, то, продовжуючи рахувати омер, ви вже не повинні вимовляти це благословення.
Дні лічби омера мають траурний відтінок (т.зв. напівтраурні дні) на знак скорботи за 24 тисячами учнів рабі Аківи, які померли в цей період від епідемії. У дні відліку омера не влаштовують весіль, не влаштовують розваг і не стрижуться (єдина перерва — на 33-й день відліку, у свято Лаг-ба-оймер).