Наш раввин рассказывал в Субботу...
Не мсти и не храни злобы на сынов народа твоего, и люби ближнего своего, как самого себя; Я — Г-сподь.
Глава «Кдошим», Ваикра 19:18
На этой неделе мы читаем в Торе знаменитые слова, которые считаются отличительной чертой иудаизма: «Не мсти и не храни злобы на сынов народа твоего, и люби ближнего своего, как самого себя. Я Господь». Первая часть понятна: запрещено не только мстить, но даже и таить в себе ненависть, — но как можно любить другого человека буквально как самого себя?!
Любовь к себе — основа существования человека, она сама суть нашего «я», основа душевного здоровья. Как можно требовать от человека, чтобы он совершенно так же любил кого-то другого, причем не только родственника или друга, но даже просто еврея?
Однажды в Иерусалиме один нееврей пришёл в дом учения Шамая и сказал: «Обучи меня всей Торе, пока я стою на одной ноге». Шамай рассердился и прогнал его. Тогда нееврей пришёл в дом учения Гилеля с той же просьбой. И Гилель смог вместить всю суть иудаизма в одну фразу: «Не делай ближнему своему то, что ненавистно тебе. В этом вся Тора, — остальное комментарии».
Заметим, что Гилель выразил это в отрицательной форме, «не делай ближнему своему», а не в положительной форме, словами Торы: «Люби ближнего своего, как самого себя».
Истина состоит в том, что такое невозможно. Рамбан категорично заявляет: «Выражение “И возлюби ближнего, как самого себя” специально преувеличено. Ведь сердце человека не может принять тот факт, что он обязан любить другого, как любит себя самого.»
Более того, это не только невозможно, но ещё и галахически неверно. Через сто лет после истории с Шамаем и Гилелем рабби Акива спорит с Бен Патурой о том, как поступить в случае, когда двое идут по раскалённой пустыне, и лишь у одного есть кувшин воды. Как её разделить? Если тот, чья вода, не поделится с товарищем — второй наверняка умрёт, если разделить воду — возможно, умрут оба. Бен Патура выносит милосердное решение: пусть разделят воду пополам, и один не увидит смерти другого. А рабби Акива — тот самый рабби Акива, которому принадлежит знаменитая фраза «Люби ближнего своего, как самого себя — это великий принцип в Торе», — говорит обратное: «Твоя жизнь важнее жизни твоего ближнего». Как это совместить?
И вот что говорит Цемах Цедек — третий Любавичский Ребе, один из величайших гениев хасидизма. Тора, говорит он, здесь подсказывает нам путь любви к ближнему. Каждый человек наделён замечательным качеством — любить себя, невзирая на то дурное, что может с ним случиться. Человек совершает ошибку,ненавидит себя, стыдится, но лишь на миг. «Любовь покрывает все грехи», — говорит царь Шломо в книге «Мишлей». Любовь к себе заставляет нас в любой, даже самой неприятной ситуации защищать себя, искать оправдание своим поступкам и подчеркивать свое доброе начало. Из-за любви к себе мы злимся на ближнего: «почему он осуждает меня? Почему он меня не понимает, почему не судит меня снисходительно, почему не берет в расчет, что я был усталым, голодным, раздражённым, что меня как раз уволили с работы, — вот почему я сделал то, что сделал? Почему он не разделяет между мной и моим проступком, почему не понимает, что этот проступок не отражает суть моей личности?»
И требование «люби как самого себя» заключается вот в чём: суди ближнего с такой же любовью, с какой ты судишь самого себя. Применяй к нему тот же принцип: «любовь покрывает все грехи». Когда ближний причиняет тебе боль — остановись на миг и поставь себя на его место.
Когда дело касается нас самих — каждый является великим защитником, но когда дело касается ближнего — все мы превращаемся в обвинителей. На свои недостатки и проступки мы смотрим через уменьшительное стекло, но когда дело касается ближнего — здесь в дело идет стекло увеличительное.
Гилель заостряет свою мысль, чтобы она проникала в самое в сердце: «Не делай ближнему своему то, что ненавистно тебе». «То, что тебе ненавистно» — то, что тебя судят по твоим слабостям, по твоим сиюминутным провалам, превращая одну-единственную неудачу в решающий образ — вот чего не делай своему ближнему. Вот из-за чего умерли двадцать четыре тысячи учеников рабби Акивы: между ними не было братской любви и взаимоуважения.
На следующей неделе, в ночь на понедельник и во вторник, мы отмечаем Лаг ба-Омер — великий день для рабби Акивы. В тот день перестали умирать его ученики, и рабби Акива нашёл в себе душевные силы, чтобы воспитать пятерых мудрецов Торы — в том числе рабби Шимона бар Йохай. Любавичский Ребе призывал проводить в этот день детские парады, чтобы увереннее идти по пути рабби Акивы и его ученика и продолжателя — рабби Шимона бар Йохай. Нам сказано, что любовью к каждому еврею мы приблизим Избавителя, и день Лаг ба-Омера особенно благоприятен для этого — как обещал Машиах: «Когда же ты придёшь, господин?» «Когда распространятся твои источники вовне» — источники учения Рашби, — воистину скоро!
Слушал и пересказал Яков Шапиро
==============
Наш рабин розповідав у Суботу...
Не мсти і не тримай зла на синів народу твого, і люби ближнього свого, як самого себе; Я — Г-сподь.
Глава «Кдошим», Ваїкра 19:18
Цього тижня ми читаємо в Торі знамениті слова, які вважаються відмінною рисою юдаїзму: «Не мсти і не тримай зла на синів народу твого, і люби ближнього свого, як самого себе. Я — Г-сподь». Перша частина зрозуміла: заборонено не лише мстити, але навіть і таїти в собі ненависть, — але як можна любити іншу людину буквально як самого себе?!
Любов до себе — основа існування людини, це сама суть нашого «я», основа душевного здоров’я. Як можна вимагати від людини, щоб вона так само любила когось іншого, причому не лише родича чи друга, але навіть просто єврея?
Одного разу в Єрусалимі один неєврей прийшов до дому навчання Шамая і сказав: «Навчи мене всій Торі, поки я стою на одній нозі». Шамай розгнівався і прогнав його. Тоді неєврей прийшов до дому навчання Гілеля з тим самим проханням. І Гілель зміг умістити всю суть юдаїзму в одну фразу: «Не роби ближньому своєму того, що ненависне тобі. У цьому вся Тора, — решта коментарі».
Звернімо увагу, що Гілель висловив це в заперечній формі — «не роби ближньому своєму», а не в стверджувальній формі, словами Тори: «Люби ближнього свого, як самого себе».
Істина полягає в тому, що це неможливо. Рамбан категорично заявляє: «Вираз “І полюби ближнього, як самого себе” свідомо перебільшений. Адже серце людини не може прийняти той факт, що вона зобов’язана любити іншого так, як любить саму себе.»
Більше того, це не лише неможливо, але ще й галахічно неправильно. Через сто років після історії з Шамаєм і Гілелем раббі Аківа сперечається з Бен Патурою про те, як вчинити у випадку, коли двоє йдуть розпеченою пустелею, і лише в одного є глек води. Як її поділити? Якщо той, чия вода, не поділиться з товаришем — другий напевно помре; якщо ж поділити воду — можливо, помруть обидва. Бен Патура виносить милосердне рішення: нехай поділять воду навпіл, і один не побачить смерті іншого. А раббі Аківа — той самий раббі Аківа, якому належить знаменита фраза «Люби ближнього свого, як самого себе — це великий принцип у Торі», — говорить протилежне: «Твоє життя важливіше за життя твого ближнього». Як це поєднати?
І ось що говорить Цемах Цедек — третій Любавичський Ребе, один із найбільших геніїв хасидизму. Тора, каже він, тут підказує нам шлях любові до ближнього. Кожна людина наділена чудовою рисою — любити себе, незважаючи на те погане, що може з нею статися. Людина робить помилку, ненавидить себе, соромиться, але лише на мить. «Любов покриває всі гріхи», — говорить цар Шломо в книзі «Мішлей». Любов до себе змушує нас у будь-якій, навіть найнеприємнішій ситуації захищати себе, шукати виправдання своїм вчинкам і підкреслювати своє добре начало. Через любов до себе ми сердимося на ближнього: «чому він засуджує мене? Чому він мене не розуміє, чому не судить мене поблажливо, чому не бере до уваги, що я був втомлений, голодний, роздратований, що мене щойно звільнили з роботи — ось чому я зробив те, що зробив? Чому він не відокремлює мене від мого вчинку, чому не розуміє, що цей вчинок не відображає суті моєї особистості?»
І вимога «люби як самого себе» полягає ось у чому: суди ближнього з такою ж любов’ю, з якою ти судиш самого себе. Застосовуй до нього той самий принцип: «любов покриває всі гріхи». Коли ближній завдає тобі болю — зупинися на мить і постав себе на його місце.
Коли йдеться про нас самих — кожен є великим захисником, але коли йдеться про ближнього — ми всі перетворюємося на обвинувачів. На свої недоліки й проступки ми дивимося крізь зменшувальне скло, але коли йдеться про ближнього — тут у хід іде збільшувальне скло.
Гілель загострює свою думку, щоб вона проникала в саме серце: «Не роби ближньому своєму того, що ненависне тобі». «Те, що тобі ненависне» — це коли тебе судять за твої слабкості, за твої миттєві падіння, перетворюючи одну-єдину невдачу на визначальний образ — ось чого не роби своєму ближньому. Саме через це померли двадцять чотири тисячі учнів раббі Аківи: між ними не було братньої любові та взаємоповаги.
Наступного тижня, в ніч на понеділок і у вівторок, ми відзначаємо Лаг ба-Омер — великий день для раббі Аківи. Того дня перестали помирати його учні, і раббі Аківа знайшов у собі душевні сили, щоб виховати п’ятьох мудреців Тори — зокрема раббі Шимона бар Йохая. Любавичський Ребе закликав проводити цього дня дитячі паради, щоб упевненіше йти шляхом раббі Аківи та його учня і продовжувача — раббі Шимона бар Йохай. Нам сказано, що любов’ю до кожного єврея ми наблизимо Визволителя, і день Лаг ба-Омера особливо сприятливий для цього — як обіцяв Машіах: «Коли ж ти прийдеш, пане?» — «Коли поширяться твої джерела назовні» — джерела вчення Рашбі, — воістину скоро!
Слухав і переказав Яків Шапіро