Наш раввин рассказывал в Субботу...
«Если обеднеет брат твой и придет в упадок рядом с тобой — поддержи его... Не бери от него процента и роста, и бойся Бога твоего, и будет жить брат твой с тобою»
(Ваикра 25:35-36)
Как получилось, что именно в эпоху, когда технологии и средства связи достигли невообразимых высот, люди переживают такое глубокое одиночество?
Понять этот печальный парадокс нам поможет одна из самых удивительных, сложных и строгих заповедей в Торе: запрет брать проценты.
В современном экономическом мире проценты — это нечто само собой разумеющееся, почти закон природы. За счет них живут банки, без кредита не может работать бизнес; вся финансовая система построена на том, что человек, дающий деньги в долг, хочет на этом заработать.
Но Тора проводит четкую, незыблемую «красную черту»: «Если обеднеет брат твой и придет в упадок рядом с тобой — поддержи его... Не бери от него процента и роста, и бойся Бога твоего...».
Когда твой собрат-еврей «приходит в упадок» — падает в финансовую яму, чувствует себя, словами автора книги «Ор га-Хаим», «потерявшим свой свет и величие», — Тора запрещает зарабатывать на нем даже копейку.
И одной только запрещающей заповедью дело не ограничивается. Мудрецы добавляют к ней страшные слова: тот, кто дает в долг под проценты, не встанет при воскрешении мертвых.
Но почему? В Торе есть очень тяжкие преступления перед Б-гом и людьми, за которые не назначено столь жуткое наказание. Что такого ужасного в нескольких процентах прибыли, что это лишает человека права на жизнь в грядущем мире? Где связь между взиманием процентов и способностью человеческого тела ожить?
Ответ на эту загадку кроется в глубинах понятия «подлинное общение». Обычно, когда мы слышим о чужих несчастьях, мы говорим: «Ох, как жалко», качаем головой, но через несколько секунд уже думаем о собственных делах. Иногда мы даже говорим тому, кто пытается поделиться своим несчастьем: «Знаешь, со мной тоже такое было, — я сейчас тебе расскажу». И вместо того, чтобы по-настоящему выслушать человека, мы прибавляем к его боли свои собственные переживания.
Здесь заповедь о процентах выступает как психологическая модель. Проценты — это ситуация, когда я, глядя на нужду своего собрата, невольно думаю в сердце своем: «Что я могу с этого получить?».
Тора говорит нам: когда в беде своего брата ты ищешь личную выгоду, ты не находишься с ним по-настоящему. Ты использовал его боль, чтобы увеличить свой банковский счет или чувство собственной значимости. Ты остался внутри тесных границ самого себя.
В чем суть воскрешения из мертвых? Согласно учению хасидизма, это момент, когда бесконечность Всевышнего проникает в ограниченное материальное тело — и тело это становится вечным. Чтобы мое тело могло вместить бесконечность, стать для него «сосудом» , я должен научиться быть «бесконечным» сам, еще при жизни. А как ограниченный человек из плоти и крови может стать бесконечным? Лишь когда выходит за рамки своих узких интересов и дает место в себе своему ближнему.
Тот, кто дает деньги в рост, выбрал жить «ограниченной» жизнью, где в центре лишь он сам, а все остальные — инструменты для его прибыли. Такой человек запер себя в границах материи, а материя по своей природе недолговечна и преходяща. Тот, кто не приучил себя выходить за пределы своего «я» при жизни, не сможет вместить свет бесконечности воскрешения из мертвых.
Давайте же возьмем на себя «заповедь о процентах» на глубоком духовном уровне. Давайте каждый день будем находить минутку, чтобы побыть с кем-то — с супругом, ребенком или соседом — без «процентов». Без расчета выгоды, без обдумывания ответа, не обращая их историю в собственный рассказ.
Как только мы выходим за свои тесные границы и даем истинное место другому, мы становимся достойными воскрешения. Мы притягиваем в нашу ограниченную жизнь свет бесконечности Всевышнего. Это и есть истинное общение, которое растопит одиночество и принесет нам полное Освобождение – Геулу — вскоре, в наши дни, омейн!
Слушал и пересказал Яков Шапиро
==================================================
Наш рабин розповідав у Суботу…
«Якщо збідніє брат твій і занепаде поруч із тобою — підтримай його… Не бери з нього відсотка й зиску, і бійся Бога твого, і житиме брат твій із тобою»
(Ваїкра 25:35–36).
Як сталося, що саме в епоху, коли технології та засоби зв’язку досягли неймовірних висот, люди переживають таку глибоку самотність?
Зрозуміти цей сумний парадокс нам допоможе одна з найдивовижніших, найскладніших і найсуворіших заповідей у Торі: заборона брати відсотки.
У сучасному економічному світі відсотки — це щось само собою зрозуміле, майже закон природи. За їх рахунок існують банки, без кредиту не може працювати бізнес; уся фінансова система побудована на тому, що людина, яка дає гроші в борг, хоче на цьому заробити.
Але Тора проводить чітку, непорушну «червону межу»: «Якщо збідніє брат твій і занепаде поруч із тобою — підтримай його… Не бери з нього відсотка й зиску, і бійся Бога твого…».
Коли твій брат-єврей «занепадає» — потрапляє у фінансову яму, відчуває себе, словами автора книги «Ор га-Хаїм», «тим, хто втратив своє світло і велич», — Тора забороняє заробляти на ньому навіть копійку.
І однією лише забороною справа не обмежується. Мудреці додають до неї страшні слова: той, хто дає в борг під відсотки, не постане при воскресінні мертвих.
Але чому? У Торі є дуже тяжкі злочини перед Богом і людьми, за які не призначено настільки страшного покарання. Що такого жахливого у кількох відсотках прибутку, що це позбавляє людину права на життя у майбутньому світі? Де зв’язок між стягненням відсотків і здатністю людського тіла ожити?
Відповідь на цю загадку криється в глибинах поняття «справжнє спілкування». Зазвичай, коли ми чуємо про чужі нещастя, ми кажемо: «Ох, як шкода», киваємо головою, але вже за кілька секунд думаємо про власні справи. Іноді ми навіть кажемо тому, хто намагається поділитися своїм горем: «Знаєш, зі мною теж таке було — я зараз тобі розповім». І замість того, щоб по-справжньому вислухати людину, ми додаємо до її болю свої власні переживання.
Тут заповідь про відсотки виступає як психологічна модель. Відсотки — це ситуація, коли я, дивлячись на нужду свого ближнього, мимоволі думаю в серці: «Що я можу з цього отримати?».
Тора говорить нам: коли в біді свого брата ти шукаєш особисту вигоду, ти не перебуваєш із ним по-справжньому. Ти використав його біль, щоб збільшити свій банківський рахунок або відчуття власної значущості. Ти залишився в тісних межах самого себе.
У чому суть воскресіння з мертвих? Згідно з ученням хасидизму, це момент, коли безмежність Всевишнього проникає в обмежене матеріальне тіло — і це тіло стає вічним. Щоб моє тіло могло вмістити безмежність, стати для неї «посудиною», я маю навчитися бути «безмежним» сам уже за життя. А як обмежена людина з плоті й крові може стати безмежною? Лише тоді, коли виходить за межі своїх вузьких інтересів і дає місце в собі своєму ближньому.
Той, хто дає гроші під відсотки, обрав жити «обмеженим» життям, де в центрі лише він сам, а всі інші — інструменти для його прибутку. Така людина замкнула себе в межах матерії, а матерія за своєю природою недовговічна й минуща. Той, хто не привчив себе виходити за межі свого «я» за життя, не зможе вмістити світло безмежності воскресіння з мертвих.
Тож давайте приймемо на себе «заповідь про відсотки» на глибокому духовному рівні. Давайте щодня знаходити хвилинку, щоб побути з кимось — із подружжям, дитиною чи сусідом — без «відсотків». Без розрахунку вигоди, без продумування відповіді, не перетворюючи їхню історію на власну.
Щойно ми виходимо за свої тісні межі й даємо справжнє місце іншому, ми стаємо гідними воскресіння. Ми притягуємо в наше обмежене життя світло безмежності Всевишнього. Це і є справжнє спілкування, яке розтопить самотність і принесе нам повне Визволення — Геулу — незабаром, у наші дні, амейн!
Слухав і переказав Яків Шапіро