Наш раввин рассказывал в Субботу...
«Нет лучшего блага человеку ... чтобы было ему хорошо на душе от труда его.» Коѓелет 2:24
Каждый год перед Шавуотом, праздником дарования Торы, мы читаем главу «Бамидбар». Это не случайно: глава «Бамидбар» от первого слова до последнего кричит каждому из нас: «Ты уникален! Ты неповторим! Ты — единственный в своем роде!» Мы не однородная масса из шестисот тысяч человек. Тора разделяет нас на двенадцать колен — у каждого свой флаг, окрашенный в цвет камней на нагруднике Аѓарона-коѓена; на каждом флаге свой символ: у Реувена это мандрагоры, у Йеѓуды — лев, у Эфраима — телец, у Дана — орёл; у каждого колена свой предводитель, своё место в стане и свой удел в Земле Израиля.
Всевышний выделил в еврейском народе двенадцать различных колен, потому что Ему нужны двенадцать различных путей в служении. Миссия одного колена — торговля (это Звулун), другого — учёба (Иссахар). Есть тот, кто должен всецело отдаться молитве, и есть тот, кто должен быть погружён в самую гущу жизни.
Чтобы понять необходимость флагов и колен, нам нужно вернуться к книге Берешит. Величайшая угроза для человека, созданного по образу Б-жьему, — это зависть. Вся книга Берешит — это история войн между братьями за первенство, история зависти, внутрисемейных конфликтов. Каин и Авель. Ицхак и Ишмаэль. Яаков и Эсав. Йосеф и его братья. Путь, который проходит народ Израиля в книге «Берешит», — это путь взросления, принятия неповторимости своего собрата.
Этот путь достигает вершины в Аѓароне-коѓене. Его младший брат Моше был избран вождём, а он не только не завидовал, но даже, как написано, «возрадовался в сердце своём». Аѓарон понимает, что Моше — вождь, а он сам — переводчик и воспитатель. Он не «меньше» Моше — он «иной».
В трактате «Авот», последнюю, шестую главу которого мы читали в субботу «Берешит», Тора перечисляет сорок восемь вещей, посредством которых приобретается Тора. И там сказано: «радоваться своему уделу».
Царь Шломо в книге «Коѓелет» снова и снова возвращается к слову «удел». Он искал счастье повсюду — в богатстве, в мудрости, в женщинах — и каждый раз приходил к выводу, что «и это суета». И наконец он понял: счастье заключается в «своем уделе». «Наслаждайся жизнью с женщиной, которую ты любишь, ибо она — твой удел»; «радоваться своему труду — это дар Б-жий». Не ищи всего — ищи то, что предназначено именно тебе.
Есть глубинное различие между Шаулем и царём Давидом. Гемара спрашивает: почему Шауль согрешил лишь однажды — не убил Агага, — и лишился царства, а Давид оступился дважды — сосчитал народ Израиля и согрешил в истории с Бат-Шевой — и не лишился?
Любавичский Ребе объясняет: Шауль согрешил в самой сути своей миссии. Задача царя — сохранить еврейское государство. Пощадив царя амалекитян, Шауль нанёс ущерб именно той миссии, ради которой он был послан в этот мир. Давид согрешил на личностном уровне, и за это получил жестокое наказание в своей семье, но его миссия как царя не пострадала, — ибо своей национальной-государственной задаче он остался верен. Вот главное испытание в жизни человека: верен ли ты своей миссии?
Очень плохо, когда человек занимается не своим делом. Ребе однажды рассказал притчу о богаче и извозчике. Накануне Шабата один богатый еврей, подъезжая к своему местечку, увидел застрявшую в грязи телегу. Он хотел сделать доброе дело: помочь вытащить ее из грязи, но только выпачкал свои шабатние одежды в грязи. В результате бедняки попали на шабатнюю трапезу не к этому богатому еврею, а к его извозчику, у которого еды было совсем мало. Было бы лучше, если бы каждый делал свою работу: извозчик вытаскивал из грязи телегу, а богач шёл в синагогу и принимал у себя бедняков.
В субботу накануне праздника Шавуот нам следует помнить: Всевышний даровал индивидуальность раньше, чем Тору. Он ищет твой неповторимый флаг. Если ты поверишь, что твой путь — это тот, что предназначен именно тебе; если ты познаешь своё место и возрадуешься своему уделу — лишь тогда ты сможешь принять Тору с радостью и до глубины сердца.
Слушал и записал Яков Шапиро
=========================
Наш рабин розповідав у Суботу...
«Немає для людини більшого блага… ніж щоб було їй добре на душі від праці своєї.» Коѓелет 2:24
Щороку перед Шавуотом, святом дарування Тори, ми читаємо розділ «Бамідбар». Це не випадково: розділ «Бамідбар» від першого слова до останнього звертається до кожного з нас: «Ти унікальний! Ти неповторний! Ти — єдиний у своєму роді!» Ми не однорідна маса із шістсот тисяч людей. Тора поділяє нас на дванадцять колін — у кожного свій прапор, забарвлений у колір каменів на нагруднику Аѓарона-коѓена; на кожному прапорі свій символ: у Реувена це мандрагори, у Єгуди — лев, у Ефраїма — телець, у Дана — орел; у кожного коліна свій провідник, своє місце в таборі і своя частка в Землі Ізраїлю.
Всевишній виділив у єврейському народі дванадцять різних колін, тому що Йому потрібні дванадцять різних шляхів у служінні. Місія одного коліна — торгівля (це Звулун), іншого — навчання (Іссахар). Є той, хто має повністю віддатися молитві, і є той, хто має бути занурений у саму гущу життя.
Щоб зрозуміти необхідність прапорів і колін, нам потрібно повернутися до книги Берешит. Найбільша загроза для людини, створеної за образом Б-жим, — це заздрість. Уся книга Берешит — це історія воєн між братами за первородство, історія заздрості, внутрішньосімейних конфліктів. Каїн і Авель. Іцхак і Ішмаель. Яаков і Есав. Йосеф і його брати. Шлях, який проходить народ Ізраїлю в книзі «Берешит», — це шлях дорослішання, прийняття неповторності свого ближнього.
Цей шлях досягає вершини в Аѓароні-коѓені. Його молодший брат Моше був обраний вождем, а він не лише не заздрив, але навіть, як сказано, «зрадів у серці своєму». Аѓарон розуміє, що Моше — вождь, а він сам — перекладач і вихователь. Він не «менший» за Моше — він «інший».
У трактаті «Авот», останній, шостий розділ якого ми читали в суботу «Берешит», Тора перелічує сорок вісім речей, завдяки яким набувається Тора. І там сказано: «радіти своєму уделу».
Цар Шломо в книзі «Коѓелет» знову і знову повертається до слова «удел». Він шукав щастя всюди — у багатстві, у мудрості, у жінках — і щоразу доходив висновку, що «і це марнота». І нарешті він зрозумів: щастя полягає у «своєму уделі». «Насолоджуйся життям із жінкою, яку ти любиш, бо вона — твій удел»; «радіти своїй праці — це дар Б-жий». Не шукай усього — шукай те, що призначене саме тобі.
Є глибинна різниця між Шаулем і царем Давидом. Гемара запитує: чому Шауль згрішив лише один раз — не вбив Агага — і втратив царство, а Давид оступився двічі — порахував народ Ізраїлю і згрішив в історії з Бат-Шевою — і не втратив?
Любавицький Ребе пояснює: Шауль згрішив у самій суті своєї місії. Завдання царя — зберегти єврейську державу. Пощадивши царя амалекітян, Шауль завдав шкоди саме тій місії, заради якої він був посланий у цей світ. Давид згрішив на особистісному рівні, і за це отримав жорстоке покарання у своїй родині, але його місія як царя не постраждала, — бо своїй національно-державній задачі він залишився вірним. Ось головне випробування в житті людини: чи вірний ти своїй місії?
Дуже погано, коли людина займається не своєю справою. Ребе одного разу розповів притчу про багатія і візника. Напередодні Шабату один багатий єврей, під’їжджаючи до свого містечка, побачив застряглий у багнюці віз. Він хотів зробити добру справу: допомогти витягнути його, але лише забруднив свої шабатні одежі. У результаті бідняки потрапили на шабатню трапезу не до цього багатого єврея, а до його візника, у якого їжі було зовсім мало. Було б краще, якби кожен робив свою справу: візник витягував віз із багнюки, а багатій ішов до синагоги і приймав у себе бідняків.
У суботу напередодні свята Шавуот нам слід пам’ятати: Всевишній дарував індивідуальність раніше, ніж Тору. Він шукає твій неповторний прапор. Якщо ти повіриш, що твій шлях — це той, що призначений саме тобі; якщо ти пізнаєш своє місце і зрадієш своєму уделу — лише тоді ти зможеш прийняти Тору з радістю і до глибини серця.
Слухав і записав Яків Шапіро