Наш раввин рассказывал в субботу...
«Сынов Мрари по их семействам, по дому отцов их, исчисли их.»
Бемидбар 4:29
Когда мы читаем перепись сынов Израиля в книге Бемидбар — «В пустыне» — нам кажется, что перед нами сухая статистика. Но под ней скрывается удивительная глубина.
На три семьи колена Леви — семейства Кеѓата, Гершона и Мрари — была возложена миссия переносить Мишкан во время странствий по пустыне. Перед тем как отправиться в путь, Тора повелевает Моше пересчитать мужчин в возрасте от тридцати до пятидесяти лет из этих семей.
Вглядевшись в то, что сказано о каждой семье, мы видим странное изменение в стиле. О семействе Кеѓата сказано: «Исчисли сынов Кеѓата — вознеси их главу». О семействе Гершона выражение немножко иное: «Вознеси также главу сынов Гершона». А в отношении Мрари написано только: «Сынов Мрари по их семействам, по дому отцов их, исчисли их».
Торжественное выражение «вознести главу» означает «поднять», «возвысить». Почему же Тора опускает это выражение у сынов Мрари? В чем смысл этой дискриминации? Вот как это объясняет Хатам Софер, один из величайших мудрецов Европы XIX века.
Три семейства, говорит он, символизируют три периода в истории еврейского народа. Имя «Кеѓат» связано со словом «собрание, сплочение» — это народ, живущий на своей земле, объединённый, духовно цельный. О том же говорят и имена сыновей Кеѓата: имя Амрам происходит от «ам рам» — народ возвышенный, исполненный достоинства; Ицѓар — от «цохар», свет и ясность; Хеврон — от «хибур», связь и единство; Узиэль — ощущение силы, идущей от Бога.
Затем приходит второй этап в истории нашего народа. Имя Гершон происходит от слова «гирушин», которое означает изгнание, развод, отторжение. Это период галута — рассеяния. Народ лишился родины, был оторван от своего духовного центра, потерял Храм — но именно в тот период возникли синагога и дом учения. Поэт Генрих Гейне назвал Тору «переносной родиной»: еврей, сидя в захолустном местечке, открывал Талмуд и мысленно переносился в Иерусалиме. Поэтому и о семействе Гершоне сказано «и они также» — народ, сохраняя верность Торе, даже в изгнании способен держать голову высоко поднятой.
И вот третья семья, Мрари. Само имя означает марор — горечь. Хатам Софер, писавший эти слова в 1839 году, ровно за сто лет до начала Катастрофы, называет Мрари «поколением уничтожения». Это период, когда враги стремились не просто изгнать — истребить наш народ. Имена сыновей Мрари говорят сами за себя: Махли — «болезнь, слабость»; Муши — «устранить, удалить».
Почему же Тора не говорит о Мрари «вознеси главу»? Потому, отвечает Хатам Софер, что их невозможно «возвысить» словами. Жизнь сынов Мрари отравили горечью, тяжелыми страданиями, — говорит он, — «это поколение уничтожения, и ни одно создание не может стоять в их чертоге». Им нельзя «прибавить» достоинства, потому что они уже находятся на самой высокой ступени — выше всех предшествующих поколений.
Раввин говорил о поколении выживших в Катастрофе — о тех, кто прошёл через бездну, а потом поднялся, создал семьи, построил Израиль, возродил общины и продолжал любить жизнь. Он вспомнил историю о Сатмарском ребе, который сказал одному еврею: «Если ты ищешь праведников — ищи тех, у кого на руке вытатуирован лагерный номер».
Наш раввин рассказывал, что ему довелось услышать слова Любавичского Ребе на субботнем итваадуте главы «Ваикра» в 1990 году. Говоря о стихе из ѓафтары «Народ этот Я создал для Себя, славу Мою они будут возвещать», Ребе сказал, что этот стих в особенности относится к нашему поколению. Само то, что еврейский народ жив после тысяч лет горечи изгнания, само то, что он действует, созидает и защищает себя, — это чудесное знамение с небес, знамение бесконечной святости.
Дай Б-г, чтобы мы удостоились вернуться от горечи изгнания Мрари к состоянию Кеѓата — стать народом возвышенным, единым, полным света, удостоимся увидеть полное избавление, когда «Господь благословит народ Свой миром» — вскоре, в наши дни, омейн ве омейн!
Слушал и пересказал Яков Шапиро
====================================
Наш рабин розповідав у суботу...
«Синів Мрарі за їхніми сім'ями, за домом батьків їхніх, полічи їх.» Бемідбар 4:29
Коли ми читаємо перепис синів Ізраїлю в книзі Бемідбар — «У пустелі» — нам здається, що перед нами суха статистика. Але під нею криється дивовижна глибина.
На три сім'ї коліна Леві — родини Кеґата, Гершона і Мрарі — було покладено місію переносити Мішкан під час мандрів пустелею. Перед тим як вирушити в дорогу, Тора наказує Моше перерахувати чоловіків віком від тридцяти до п'ятдесяти років із цих родин.
Вдивившись у те, що сказано про кожну сім'ю, ми бачимо дивну зміну в стилі. Про родину Кеґата сказано: «Полічи синів Кеґата — возвись їхню голову». Про родину Гершона вираз дещо інший: «Возвись також голову синів Гершона». А щодо Мрарі написано лише: «Синів Мрарі за їхніми сім'ями, за домом батьків їхніх, полічи їх».
Урочистий вираз «возвисити голову» означає «підняти», «звеличити». Чому ж Тора опускає цей вираз у синів Мрарі? У чому сенс цієї дискримінації? Ось як це пояснює Хатам Софер, один із найвеличніших мудреців Європи XIX століття.
Три родини, каже він, символізують три періоди в історії єврейського народу. Ім'я «Кеґат» пов'язане зі словом «зібрання, згуртованість» — це народ, який живе на своїй землі, об'єднаний, духовно цілісний. Про те саме говорять і імена синів Кеґата: ім'я Амрам походить від «ам рам» — народ піднесений, сповнений гідності; Іцґар — від «цоґар», світло і ясність; Хеврон — від «хібур», зв'язок і єдність; Узіель — відчуття сили, що йде від Бога.
Потім настає другий етап в історії нашого народу. Ім'я Гершон походить від слова «гірушін», що означає вигнання, розлучення, відторгнення. Це період галуту — розсіяння. Народ втратив батьківщину, був відірваний від свого духовного центру, втратив Храм — але саме в той період виникли синагога і дім навчання. Поет Генріх Гейне назвав Тору «переносною батьківщиною»: єврей, сидячи в захолустному містечку, відкривав Талмуд і подумки переносився до Єрусалима. Тому і про родину Гершона сказано «і вони також» — народ, зберігаючи вірність Торі, навіть у вигнанні здатний тримати голову високо піднятою.
І ось третя сім'я, Мрарі. Саме ім'я означає марор — гіркота. Хатам Софер, який писав ці слова в 1839 році, рівно за сто років до початку Катастрофи, називає Мрарі «поколінням знищення». Це період, коли вороги прагнули не просто вигнати — винищити наш народ. Імена синів Мрарі говорять самі за себе: Махлі — «хвороба, слабкість»; Муші — «усунути, видалити».
Чому ж Тора не говорить про Мрарі «возвись голову»? Тому, відповідає Хатам Софер, що їх неможливо «звеличити» словами. Життя синів Мрарі отруїли гіркотою, тяжкими стражданнями, — каже він, — «це покоління знищення, і жодне створіння не може стояти в їхніх чертогах». Їм не можна «додати» гідності, тому що вони вже перебувають на найвищому щаблі — вище за всі попередні покоління.
Рабин говорив про покоління тих, хто вижив у Катастрофі — про тих, хто пройшов крізь безодню, а потім піднявся, створив сім'ї, побудував Ізраїль, відродив громади і продовжував любити життя. Він згадав історію про Сатмарського ребе, який сказав одному єврею: «Якщо ти шукаєш праведників — шукай тих, у кого на руці витатуйований табірний номер».
Наш рабин розповідав, що йому довелося почути слова Любавицького Ребе на суботньому ітваадуті глави «Ваїкра» 1990 року. Говорячи про вірш із ґафтари «Народ цей Я створив для Себе, славу Мою вони будуть звіщати», Ребе сказав, що цей вірш особливою мірою стосується нашого покоління. Сам факт того, що єврейський народ живий після тисяч років гіркоти вигнання, сам факт того, що він діє, творить і захищає себе, — це чудесний знак із небес, знак безкінечної святості.
Дай Б-г, щоб ми удостоїлися повернутися від гіркоти вигнання Мрарі до стану Кеґата — стати народом піднесеним, єдиним, сповненим світла, удостоїмося побачити повне спасіння, коли «Господь благословить народ Свій миром» — незабаром, у наші дні, омейн ве омейн!
Слухав і переказав Яків Шапіро