22 сивана 2447 року (1312 рік до н.е.) — Мір'ям видаляють з табору. Старша сестра Моше-рабейну і первосвященика Аґарона Мір'ям після того як погано відгукнулася про Моше (безпідставно) була уражена хворобою цараат (нагадувала нинішню проказу і посилалася Всевишнім як покарання за лихослів'я). Кожну людину, у якої з'являлися ознаки цараат, видаляли з табору на сім днів. Не уникнула подібної долі і Мір'ям.
23 сивана 2964 року (797 рік до н.е.) — Цар Єровам заборонив жителям Ізраїльського царства відвідування Єрусалима. Після відходу з цього світу царя Шломо Єровам бен Нават з коліна Менаше підбурив представників десяти колін Ізраїлевих на бунт проти сина Шломо — нового царя Реховама. Ерец-Ісраель була поділена на дві частини — Північне (Ізраїльське царство) зі столицею в Шомроні і царем Єровамом та Південне (Іудейське), зі столицею в Єрусалимі і царем Рехованом. Столиця Іудейського царства Єрусалим залишався духовним і релігійним центром єврейського народу, і євреї Ізраїлю тричі на рік, на Песах, Шавуот і Суккот приходили туди для здійснення жертвоприношень. Єровам вбачав у цьому загрозу незалежності своєї держави, і в цей день на дорогах були встановлені блокпости, що не пропускали паломників. А як замість Храму Єровам встановив на півдні і півночі країни два литі зображення телят (зроблених, як і в попередньому випадку, із золота). Блокпости проіснували 223 роки, поки останній цар Ізраїлю Йошеа бен Ела не ліквідував їх.
23 сивана 3404 року (357 рік до н.е.) — Нейтралізовано указ Амана. Навіть після того як Аман був страчений, ініційований ним указ про «остаточне вирішення єврейського питання» продовжував діяти, і всі зусилля Естер і Мордехая щодо його скасування були безуспішними, адже у Стародавній Персії царський указ зворотної сили не мав (як сформулював сам цар Ахашверош: «все, що написано від імені царя і скріплено царською печаткою, не може бути скасовано»). Але в цей день був підписаний указ, що давав євреям право самозахисту і приписував їм убивати кожного, хто підніметься проти них. Указ був розісланий по всіх 127 провінціях імперії і фактично нейтралізував дію указу Амана.
25 сивана 3448 року (313 рік до н.е.) — Перемога євреїв у диспуті, влаштованому Александром Македонським. У талмудичному трактаті «Таанит» розповідається, що в цей день єврейські мудреці були визнані переможцями в диспуті, організованому Александром Македонським. Опонентами нашими виступали єгипетські жерці, служителі місцевих кнанейських (ханаанських) та арабських язичницьких (до появи ісламу залишалося понад 900 років) культів.
25 сивана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) первосвященика Ішмаеля бен Еліші. Талмуд розповідає про незвичайну красу рабі Ішмаеля і навіть відносить його до числа семи найкрасивіших чоловіків світу, але більшості з нас він відомий як автор 13 правил тлумачення Тори (правила наведені в сидурі (збірнику молитов) і повторюються євреями щоранку). У Талмуді розповідається, що римський імператор, який якийсь час цікавився Торою, покликав до себе десятьох найбільших єврейських мудреців того часу і запитав їх: «Яке покарання належить тому, хто викрадає людей?». «Смертна кара» — відповіли мудреці. «Ну а раз так, то вам доведеться понести покарання за гріх десяти братів, що продали Йосефа в рабство. З того часу не було рівних синам Яакова, але ви перебуваєте на одному рівні з ними і повинні понести покарання за їхній гріх». Мудреці попросили відстрочки вироку на три дні і на прохання рабі Нехунії Бен га-Кани рабі Ішмаель, який володів таємницею імені Б-га (Шем га-Мефораш), піднісся на небо, де ангел повідомив йому, що їхня мученицька смерть визначена Всевишнім. Дочка римського імператора, вражена красою рабі Ішмаеля, намагалася зберегти його життя, але батько відмовив — мовляв, закон суворий, але це закон. І тоді донька попросила здерти шкіру з обличчя рабі Ішмаеля за його життя, щоб зберегти таку красу. Бажання «доброї» дівчини було виконано, і рабі Ішмаель прийняв мученицьку смерть, ставши одним із «десяти мучеників» (асар харугот малкус).
25 сивана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) насі (голови єврейського народу) Шимона бен Гамліеля. Рабі Шимон був четвертим поколінням нащадків Гілеля і очолював Санґедрін (вищий законодавчий єврейський орган тих часів) під час руйнування Храму. Талмуд розповідає, що на свято Суккот, у день Сімхас Бейс га-Шоева («Свято возлияння води на храмовий жертовник»), коли веселощі досягали свого максимуму, рабі Шимон жонглював вісьмома (!) палаючими факелами. Рабі Шимон став першим із десяти мучеників, тому що коли його і рабі Ішмаеля вели на страту, обидва звернулися до ката з проханням стратити їх першими і не дати їм побачити смерть товариша — найбільшого мудреця Тори. Рабі Ішмаель як коґен-годоль (первосвященик) наполягав на своєму праві першої смерті, рабі Шимон як насі (голова народу) вимагав того ж для себе. Кат кинув жереб, і першим померти випало рабі Шимону.
25 сивана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) заступника первосвященика — рабі Ханіни бен Доса. Третім із страчених у цей день мудреців був заступник первосвященика рабі Ханіна бен Доса.
26 сивана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) рабі Хананьї бен Традьона. Рабі Хананья жив у Сіхіні, де очолював єшиву і бейс-дін (єврейський суд). Його сестрою була мудра жінка Брурія — дружина рабі Меїра Баал га-Нес, єдина згадана на ім'я в Талмуді жінка. Рабі Хананья був єдиним страченим у цей день, і оскільки йому ставили у провину навчання Торі, то кат, обгорнувши його тіло сувоєм Тори, підпалив його. Для того щоб продовжити муки рабі Хананьї, злодії обклали ділянку серця шматками вовни, змоченими у воді. Коли полум'я охопило тіло мудреця, його учні вигукнули: «Рабі, що ви бачите?» І мудрець відповів: «Я бачу сувій, охоплений вогнем, і букви, що злітають у небеса».
26 сивана приблизно 3800–3850 року (I століття н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йонатана бен Узіеля. Рабі Йонатан був одним з учнів рабі Гілеля. У Талмуді говориться, що у Гілеля було 80 учнів, 30 з яких були гідні того, щоб на них спочивала Шхіна (Б-жественна присутність) як на Моше-рабейну, 30 гідні того, щоб заради них, як заради Єгошуа бін Нуна, зупинилося сонце, і ще 20 були людьми середніх обдарувань. Найбільшим з них був рабі Йонатан бен Узіель — коли він навчав Тори, птахи, що пролітали над ним, падали, опалені полум'ям; наймолодшим з учнів був рабі Йоханан бен Закай. Рабі Йонатан переклав Тору і книги пророків на арамейську мову (загальнопоширену мову того часу). У Талмуді сказано, що він мав намір перекласти на арамейську мову і третю частину Танаху — Писання, однак голос з небес сказав: «Досить». Рабі Йонатан похований в Ерец-Ісраель, у Галілеї, поруч із селищем Міцпе-Амука. Народна традиція вважає, що молитви Всевишньому про пошук для себе пари особливо ефективні біля могили рабі Йонатана бен Узіеля.
28 сивана 5701 року (23 червня 1941 року) — Рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (майбутній Ребе) і його дружина ребецн Хая-Мушка прибули до США. Перед початком Другої світової війни сім'я майбутнього Ребе жила у Франції, однак у 1940 році країна була окупована нацистами і залишатися там було неможливо. Ребе Раяц (рабі Йосеф-Іцхак), який жив у США, доклав чимало зусиль, щоб домогтися для Менахема–Мендла і його дружини дозволу на виїзд з Франції та на в'їзд до Сполучених Штатів. Його було отримано лише влітку 1941 року. Шлях до США був нелегким і пролягав через Іспанію та Португалію. 23 червня 1941 року сім'я Шнеєрсон прибула до США. У Європі вже другий день тривала Велика Вітчизняна Війна.