29 сівана 2448 року (1312 рік до н.е.) — Моше-рабейну відправляє розвідників оглянути Ерец-Ісраель.
Моше відправив 12 осіб — вождів колін Ізраїлю — оглянути землю Кнаан (Ханаан), яка була обіцяна нащадкам Авраама як Ерец-Ісраель (земля народу Ізраїлю). Розвідники мали оглянути територію і вирішити, які дії необхідно вжити для її завоювання.
1 тамуза 5587 року (26 червня 1827 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Калонімуса-Калмана бен Аѓарона га-Леві Епштейна з Кракова (Маор ва-Шемеш).
Рабі Калонімус-Калман навчався у великого хасидського мудреця рабі Елімелеха з Ліженська, рабі Менахема-Мендела з Риманова і рабі Яаківа-Іцхака га-Хозе («Провидця») з Любліна. Останній, до речі, говорив, що душа рабі Калонімуса є душею згаданого в Талмуді мудреця рабі Еліезера бен Харсома — первосвященника Другого Храму.
Рабі Калонімус очолював єврейську громаду Кракова, а ім’я «Маор ва-Шемеш» («Світило і Сонце») він отримав за назвою своєї головної праці, виданої його сином рабі Аѓароном Епштейном.
2 тамуза 2199 року (1562 рік до н.е.) — День народження Йосефа, сина Яаківа і Рахелі.
2 тамуза 2309 року (1452 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Йосефа, сина Яаківа і Рахелі.
Йосеф був бажаною дитиною, адже його народженню передували сім років бездітного шлюбу Яаківа і Рахелі. Він народився в Харані, але коли йому було 6 років, сім’я повернулася в Ерец-Ісраель, оселившись біля Хеврона.
Молодший із дітей, Йосеф, був улюбленцем батька, що викликало невдоволення старших братів, і зрештою вони намагалися його вбити. Один із братів, Єѓуда, переконав інших змінити рішення, але внаслідок цілого ланцюга подій Йосеф потрапив до Єгипту, де був проданий у рабство. Йому було тоді 17 років.
Тут, у Єгипті, в ході подій, описаних у Торі (протистояння спокусам дружини господаря, в’язниця, розгадані сни фараона), Йосеф став другою людиною в країні. Він одружився з жінкою на ім’я Аснат і став батьком двох синів — Менаше та Ефраїма.
Йосеф пробачив своїх братів і навіть запросив їх із родинами пожити в Єгипті в той час, коли в Ерец-Ісраель лютував голод. Так сини Яаківа, у кількості 70 осіб, опинилися в Єгипті, що зрештою призвело до єгипетського рабства і подальшого визволення. Через півтори тисячі років римляни, які тоді правили в Ерец-Ісраель, стратили десятьох єврейських мудреців, заявивши, що саме вони повинні і можуть понести покарання за продаж десятьма братами Йосефа.
Перед смертю Йосеф узяв із братів обіцянку, що після виходу з Єгипту вони заберуть із собою його останки і поховають їх в Ерец-Ісраель.
Могила Йосефа знаходиться в місті Шхем. Біля могили була будівля єшиви «Од Йосеф хай» («Йосеф ще живий»), однак кілька років тому, коли ізраїльські війська залишили Шхем, палестинці зруйнували єшиву і осквернили могилу Йосефа.
2 тамуза 5525 року (21 червня 1765 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Нахмана з Городенки.
Рабі Нахман, як і Алтер ребе, був нащадком знаменитого мудреця і кабаліста рабі Єѓуди-Ліва бен Бецалеля (Маѓараля) з Праги. Він був близьким учнем засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това, а його син, рабі Сімха, був одружений з онукою Баал Шем-Това ребецн Фейгою, сестрою рабі Боруха з Меджибожа і рабі Моше-Ефраїма із Судилкова. Сином рабі Нахмана і ребецн Фейги був знаменитий рабі Нахман з Брацлава.
Рабі Баал Шем-Тов дуже цінував і любив рабі Нахмана. Інший учень Баал Шем-Това, рабі Пінхас із Кореца, запевняв, що поки рабі Нахман жив у Польщі, Російська імперія не могла захопити країну. Але того ж дня, коли рабі Нахман виїхав із Польщі до Ізраїлю, російські солдати увійшли до Польщі.
Розповідають, що знаменитий рабі Елазар Роках, вирушаючи до Ерец-Ісраель, розраховував зустріти там рабі Нахмана, щоб разом із ним привести у світ Мошіаха. Однак, прибувши до країни, він дізнався, що рабі Нахман терміново вирушив до Європи. У свою чергу рабі Нахман, почувши, що рабі Елазар прибув до Ерец-Ісраель, терміново повернувся, але, на жаль, поки він діставався Святої землі, рабі Елазар, проживши там один рік, покинув цей світ.
2 тамуза 5649 року (1 червня 1889 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраама бен Мордехая Тверського з Тріска.
Рабі Авраам був п’ятим сином знаменитого хасидського цадика рабі Мордехая Тверського з Чорнобиля, а відомий він став під ім’ям Магід із Тріска (місто Турійськ). Нащадки його синів — рабі Менахема Нахума з Бріска (Брест), Мордехая з Кужмира і Яаківа-Лейба з Тріска — створили власну Трисківську династію.
До рабі Авраама сходилися тисячі прихильників (серед них було багато талмудистів, заможних людей, равинів і навіть цадиків), і всіх він приймав як гостей, утримуючи за власний рахунок. Магід із Триска мав великий вплив серед хасидів і в період правління Миколи I навіть був заарештований (на щастя, ненадовго) за підозрою в підбурюванні до непокори уряду.
3 тамуза 2488 року (1237 рік до н.е.) — Єгошуа бін Нун зупинив у небі Сонце і Місяць.
Щоб євреї могли продовжити битву з ворогами — жителями Гівона і вразити їх, провідник євреїв Йегошуа бін Нун звернувся до Всевишнього з проханням зупинити сонце над Гівоном і місяць над долиною Аялон. У результаті сонце безперервно світило 36 годин.
3 тамуза 5611 року (3 липня 1851 року) — Велика пожежа в Любавичах.
У повністю дерев’яних Любавичах пожежі траплялися неодноразово, але 3 тамуза сталася одна з найсильніших пожеж в історії містечка. Тоді згорів будинок третього Любавицького ребе рабі Менахема-Мендела (ребе Цемах-Цедек), а також будинки його синів.
3 тамуза 5687 року (3 липня 1927 року) — День звільнення рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц, шостий Любавицький ребе) з Шпалерної в’язниці.
Цей день хасиди називають «початком Визволення». Заарештований 15 сівана ребе Раяц був спочатку засуджений до смертної кари, але, завдяки зусиллям пана Мордехая Дубіна і доктора Ускера Когана — депутатів латвійського і німецького парламентів, а також представниці «Червоного Хреста» в СРСР Катерини Пешкової (дружини Максима Горького), вирок було замінено на 10-річне заслання на Соловки. Після цього, завдяки клопотанням пані Пешкової, він знову був змінений — цього разу на 3 роки перебування в Костромі.
3 тамуза ребе Раяц у супроводі молодшої доньки Хаї-Мушки і двох хасидів — старшого зятя рава Шмар’ягу Гурар’є і рава Еліягу Алтгойза — вирушив до Костроми.
3 тамуза 5754 року (12 червня 1994 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела Шнеєрсона, сьомого Любавицького Ребе.
Відхід із цього світу на 93-му році життя одного з найвидатніших мудреців і лідерів нашого покоління породив чимало запеклих суперечок і навіть спекуляцій як серед його прихильників, так і серед його противників. Утім, його заслуги настільки великі й незаперечні, що у 2000 році за результатами інтернет-опитувань він був названий найвидатнішим євреєм століття, що відходило.
4 тамуза 4931 року (9 червня 1171 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яаківа бен Меїра (рабейну Там).
Рабі Яаків бен Меїр — онук великого коментатора Тори рабі Шломо-Іцхака (Раші), розпочав своє навчання під керівництвом батька, рабі Меїра бен Шмуеля, і старшого брата, рабі Шмуеля бен Меїра, відомого під акронімом Рашбам.
Рабі Яаків відомий як рабейну (наш учитель) Там (від слова «там» — цілісний, той, у кого немає недоліків. Тора називає нашого праотця Яаківа — іш там, досконала людина, праведник). Рабейну Там був визнаний найвидатнішим єврейським ученим свого покоління, і до нього прибували учні з таких віддалених від Франції місць, як Богемія і Росія. Разом із кількома мудрецями того періоду (серед них другий зять Раші рабі Єѓуда бар Натан (Ріван), онуки Раші — Рашбам і Рівам (рабі Іцхак бен Меїр), і правнук Рі га-Закен) він брав участь у створенні великого зведення доповнень до коментарів Раші до Талмуду. Ця праця отримала назву «Тосафот» («Доповнення»), а самих учених називають тосафістами.
Одне з найвідоміших рішень рабейну Тама — «тфілін рабейну Там»: за думкою рабі Яаківа (думкою, заснованою на давній традиції), розташування уривків усередині коробочок тфілін дещо відрізняється від загальноприйнятого (відомого як «тфілін Раші»). Обидві ці традиції дуже давні, і під час археологічних досліджень у Хірбет-Кумрані (так звані сувої Мертвого моря) були знайдені обидва варіанти тфілін.
Рабі Яаків жив у містечку Рамрю, де знаходилася єшива, яку він і очолював, а на життя заробляв наданням позик і виноробством. Це змушувало його підтримувати контакти з французькою знаттю і владою, з якими в нього були численні конфлікти.
Під час Другого хрестового походу у 1146 році рабі Яаків, будучи заможним виноторговцем, постраждав від погромників: його дощенту пограбували, завдали п’ять глибоких ножових поранень і напевно вбили б, якби поруч дивом не опинився один лицар, який особисто знав рабейну Тама і цінував його праведність. Лицар відбив його від розлюченого натовпу і вивів у безпечне місце. Мудрець був врятований, після чого залишив Рамрю і перебрався до Труа.
4 тамуза 5565 року (1 червня 1805 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Пінхаса бен Цві-Гірш га-Леві Гурвіца.
Рабі Пінхас народився в українському містечку Чортків і разом зі своїм братом, майбутнім рабі Шмуелем-Шмельке з Нікольсбурга (див. 2 іяра), навчався спочатку у свого батька, рабі Цві-Гірша, а потім у нехасидській («литовській») єшиві, але після поїздки до Межирича і зустрічі з Магідом — рабі Дов-Бером — брати стали його відданими учнями і послідовниками.
Спочатку рабі Пінхас був помічником рабинів у Віткові та Леховиці, але у 1772 році він отримав почесне запрошення очолити єшиву у Франкфурті-на-Майні. Доброзичливий і м’який рабі Пінхас користувався любов’ю і повагою всіх мешканців міста, зокрема й неєвреїв. У Франкфурті рабі Пінхас прожив 33 роки, аж до самого відходу з цього світу.
Рабі Пінхас вів активну боротьбу з «батьком реформізму» Мойсеєм (Моше) Мендельсоном, зокрема всіляко противився задуманому ним перекладу Танаха німецькою мовою (сам Мендельсон розглядав це як перший крок на шляху до асиміляції євреїв).
Син рабі Пінхаса, рабі Цві Гурвіц, відомий як рабі з Франкфурта.
4 тамуза 5579 року (27 червня 1819 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Естер-Мір’ям, доньки другого Любавицького ребе, рабі Дов-Бера (Мітелер ребе).
У 1990 році на любавицькому єврейському кладовищі була знайдена жерстяна пластинка з частково пошкодженим написом. Із неї випливало, що ребецн Естер-Мір’ям померла ще за життя батька (до імені Мітелер ребе додані слова «нехай продовжаться його роки», які використовують лише з іменами живих людей).
Цікаво, що до цього моменту ніхто не знав (точніше, не пам’ятав) про існування у Мітелер ребе доньки Естер-Мір’ям.
5 тамуза 3332 року (429 рік до н.е.) — Видіння пророком Єхезкелем Меркави (Б-жественної колісниці).
Цього дня у пророка Єхезкеля, першого з пророків, які пророкували поза межами Ерец-Ісраель, було видіння Б-жественної колісниці (маасе меркава), опис якої є алегорією духовної структури цього світу.
5 тамуза 5046 року (29 червня 1286 року) — Арешт рабі Меїра з Ротенбурга.
Рабі Меїр бен Барух, відомий як Маѓарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв XIII століття. Після сходження у 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни було накладено додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства, перетворюючи їх і все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це став масовий вихід євреїв з Німеччини. Провідником цього виходу став рабі Меїр, який був заарештований і ув’язнений. Оскільки влада вимагала як викуп величезну суму (рівну сумі податку), рабі Меїр заборонив громаді викупляти себе, щоб не створювати прецедент і запобігти здирництву з боку влади (у Талмуді сказано, що якщо за полоненого вимагають суму, значно більшу за розумні межі, викуповувати його не можна, щоб не спокушати викрадача легким заробітком). Рабі Меїр помер у в’язниці у 1293 році, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму.