Слуги чи соратники?
Наш рабин розповідав у суботу…
«І говорив Господь Моше, сказавши: пошли від себе людей, і нехай розвідають вони землю Кнаан».
Бемідбар 13:1–2
Рабин почав із несподіваного запитання, яке поставив Ребе в шабат тижневої глави «Шлах» у 5749 (1989) році. Всевишній говорить Моше: «Пішли від себе людей, нехай розвідають землю Кнаан». «Пішли від себе», тобто «пішли на власний розсуд». «Я не наказую тобі — якщо хочеш, пішли».
Ця відповідь виглядає як відмова. «Я в цьому не беру участі. Робиш як знаєш: хочеш — пішли, не хочеш — не посилай», — так тлумачить ці слова Талмуд.
Як після такої відповіді, запитує Ребе, Моше-рабейну все ж таки наважився відправити розвідників? Адже раніше кожен його крок спрямовувався явним Б-жественним наказом. Моше був «рабом Г-спода» у повному сенсі цього слова — вірним посланцем, який виконує виключно волю Того, Хто його послав. За будь-якого сумніву — як, наприклад, в історії з другим Песахом або з людиною, що збирала дрова в шабат, — Моше звертається за вказівкою до Г-спода і робить те, що Він велить.
Будь-хто з нас подумав би: якщо мій духовний наставник відмовляється благословити мої дії — значить, краще від них відмовитися. І тим більше, коли йдеться про Самого Всевишнього.
І ось пояснення, яке дав Любавицький Ребе. Є два рівні стосунків між людиною і Б-гом. Перший — стосунки господаря і раба: господар наказує — раб виконує. Це прекрасні, святі стосунки. «Скасуй свою волю перед Його волею», — говорить про це «Піркей Авот». Так ішли сини Ізраїлю за хмарами Слави в пустелі — цілковито покладаючись на волю Всевишнього.
Але є другий, глибший рівень — стосунки партнерства і дружби. Стосунки, за яких Той, Хто посилає, говорить тобі: «Я не вказую тобі, що робити. І не тому, що Мені байдуже, а тому що Я вірю в тебе. У Мене є впевненість у твоїх силах, у твоєму серці, у твоїй душі». І тоді твоя власна воля стає рівною волі Творця.
Пророк Гошеа так описує майбутнє: «І буде того дня — ти назвеш Мене “чоловік мій”, і не будеш більше називати Мене “господар мій”». «Господар» — це влада. «Чоловік» — це союз, народжений вільним вибором. Саме таких стосунків прагне Всевишній.
І саме це почув Моше у словах «на твій розсуд». Він зрозумів, що народ Ізраїлю переходить на етап духовного дорослішання. Б-г каже йому: «Я не наказую тобі. Моя заповідь у тому, щоб це було на твій розсуд, щоб ти знайшов себе, щоб повірив у сили, які Я дав тобі, щоб ти задіяв свій розум і серце і самостійно обрав добро».
Але саме тут криється і головна небезпека. Самостійність прекрасна — але за умови, що ти не відриваєш себе від свого Джерела.
Розвідники отримали право на самостійність — і використали це право на зло. Їх послали з’ясувати, як завоювати землю. Повернувшись, вони почали вирішувати, чи можна взагалі це зробити. «Не зможемо ми піднятися проти цього народу, бо він сильніший за нас», — сказали вони. Це вже не самостійність — це відрив від Джерела. Гілка, що відрізала себе від дерева, не здобуває самостійності. Вона засохне і помре.
Справжня самостійність можлива лише на фундаменті «скасуй свою волю перед Його волею». Ти вільний вирішувати, як діяти. Але з ясним розумінням: посланець не рівний Тому, Хто послав, і саме твоє життя — це лише іскра Божественності.
Кожен із нас подібний до розвідника, посланого сюди, у цей матеріальний світ, зі своїм індивідуальним завданням. Наша «земля Кнаан», яку ми маємо розвідати, — це наш дім, наше оточення, наш куточок світу. Всевишній вірить у нас і дає нам повну самостійність. Але потрібно пам’ятати своє Джерело, потрібно смиряти своє его перед волею Творця — і на цій основі розкривати всі свої таланти, свій розум і серце, якими Він нас наділив.
Будьмо ж щодня наново обирати добро, з радістю і за власною волею, і нехай удостоїмося ми перетворити весь світ на оселю для Нього, благословен Він, у справжньому і повному Визволенні — незабаром, у наші дні!
===============================================
Слуги или соратники?
Наш раввин рассказывал в субботу...
«И говорил Господь Моше, сказав: пошли от себя людей, и пусть разведают они землю Кнаан.»
Бемидбар 13:1-2
Раввин начал с неожиданного вопроса, который задал Ребе в шабат недельной главы «Шлах» в 5749 (1989) году. Всевышний говорит Моше: «Пошли от себя людей, пусть разведают землю Кнаан». «Пошли от себя», то есть, «пошли по своему усмотрению». «Я не повелеваю тебе — если хочешь, пошли» .
Этот ответ выглядит как отказ. «Я в этом не участвую. Делай как знаешь: хочешь — пошли, не хочешь — не посылай» — толкует эти слова Талмуд.
Как после такого ответа, спрашивает Ребе, Моше-рабейну все-таки решился отправить разведчиков? Ведь прежде каждый его шаг направлялся явным Б-жественным повелением. Моше был «рабом Г-спода» в полном смысле этого слова — верным посланником, исполняющим исключительно волю Того, Кто его послал. При любом сомнении — как, например, в истории со вторым Песахом или с человеком, собиравшим дрова в шабат, — Моше обращается за указанием к Господу и делает то, что Он велит.
Любой из нас подумал бы: если мой духовный наставник отказывается дать благословение моим действиям — значит, лучше от них отказаться. И уж тем более, когда речь идет о Самом Всевышнем.
И вот объяснение, которое дал Любавичский Ребе. Есть два уровня отношений между человеком и Б-гом. Первый — отношения господина и раба: господин повелевает — раб исполняет. Это прекрасные, святые отношения. «Отмени свою волю перед Его волей», — говорит об этом «Пиркей Авот». Так шли сыны Израиля за облаками Славы в пустыне — всецело полагаясь на волю Всевышнего.
Но есть второй, более глубокий уровень — отношения партнерства и дружбы. Отношения, при которых Тот, Кто посылает, говорит тебе: «Я не указываю тебе, что делать. И не потому, что мне все равно, а потому что Я верю в тебя. У Меня есть уверенность в твоих силах, в твоем сердце, в твоей душе». И тогда твоя собственная воля становится равной воле Творца.
Пророк Ѓошеа так описывает будущее: «И будет в тот день — ты назовёшь Меня “муж мой”, и не будешь больше называть Меня “господин мой”». «Господин» — это владычество. «муж» — это союз, рождённый свободным выбором. Именно таких отношений жаждет Всевышний.
И именно это услышал Моше в словах «по твоему усмотрению». Он понял, что народ Израиля переходит на этап духовного взросления. Б-г говорит ему: «Я не повелеваю тебе. Моя заповедь в том, чтобы это было по твоему усмотрению, чтобы ты нашел себя, чтобы поверил в силы, которые Я дал тебе, чтобы ты задействовал свой разум и сердце и выбрал добро самостоятельно.
Но именно здесь кроется и главная опасность. Самостоятельность прекрасна — но при условии, что ты не отрываешь себя от своего Источника.
Разведчики получили право на самостоятельность — и употребили это право во зло. Их послали выяснить, как завоевать землю. Вернувшись, они стали решать, можно ли вообще это сделать. «Не сможем мы подняться против этого народа, ибо он сильнее нас» — сказали они. Это уже не самостоятельность — это отрыв от Источника. Ветвь, отрезавшая себя от дерева, не обретает самостоятельность. Она засохнет и умрет.
Истинная самостоятельность возможна только на фундаменте «отмени свою волю перед Его волей». Ты свободен решать, как действовать. Но с ясным пониманием: посланец не равен Пославшему, и сама твоя жизнь — это лишь искра Божественности.
Каждый из нас подобен разведчику, посланному сюда, в этот материальный мир, со своим индивидуальным заданием. Наша «земля Кнаан», которую мы должны разведать — это наш дом, наше окружение, наш уголок мира. Всевышний верит в нас и даёт нам полную самостоятельность. Но нужно помнить свой Источник, нужно смирять свое эго перед волей Творца — и на этой основе раскрывать все свои таланты, свои ум и сердце, которыми Он нас наделил.
Будем же каждый день заново выбирать добро, с радостью и по свободной воле, и да удостоимся мы превратить весь мир в жилище для Него, благословен Он, в истинном и полном Освобождении — вскоре, в наши дни!