Наш рабин розповідав у Шабат...
Мистецтво повчання
На початку книги «Дварім», у розпал днів «Бейн га-мецарім» («між тіснин») та напередодні Дев'ятого ава ми торкнемося теми, яка сьогодні є як ніколи актуальною: як ми спілкуємося, робимо зауваження й намагаємося виправити одне одного.
Трактат «Арахін» розповідає про дивовижну суперечку мудреців Талмуду. Раббі Тарфон сумнівається, що в їхньому поколінні знайдеться людина, здатна прийняти повчання. Варто комусь сказати: «Вийми скалку зі свого ока», як той одразу відповідає: «А ти сам вийми зі свого ока колоду!». Проте раббі Елазар бен Азарія ставить протилежне запитання: а чи є в усьому поколінні людина, яка вміє правильно повчати? Можливо, ми просто не вміємо робити зауваження так, щоб вони приносили користь, а не викликали агресію?
Та що ж робити? З одного боку, зробити зауваження — це заповідь Тори («Повчай, повчай свого ближнього»), а з іншого — майже кожна така спроба закінчується образою і лише зводить стіну відчуження. Відповідь на це запитання дає нам Моше-рабейну на початку нашої глави.
За тридцять сім днів до своєї смерті Моше звертається до всього народу зі словами повчання й напучування. За його плечима — сорок років у пустелі, сповнених нарікань, бунтів, ремствування і навіть лихослів'я. І ось відбувається диво: увесь народ слухає його в цілковитій тиші, ніхто не намагається заперечувати чи виправдовуватися, а любов євреїв до Моше лише зростає.
У вчинках нашого вчителя Моше ми можемо побачити три золоті правила повчання.
По-перше, потрібно бачити в людині її внутрішнє світло і поважати її гідність.
Ми не читаємо в Торі прямої згадки про гріхи, скоєні народом Ізраїлю, а бачимо лише натяки на них — лише назви місць, де сталася та чи інша сумна подія («в пустелі, на рівнині, навпроти Суфу... і Ді-Заґав»). Раші пояснює: Моше зробив це з поваги до Ізраїлю. Завдання повчання — піднести людину, а не принизити її. Помилка людини подібна до плями на дорогому одязі: пляму можна вичистити, і одяг, як і раніше, залишиться цінним.
Бааль-Шем-Тов говорить, що гематрія слова «ор» («світло») дорівнює гематрії слова «раз» («таємниця») — 207. Щоб осяяти людину в темряві, потрібно знайти її внутрішню таємницю — святу іскру. Окрім самих слів, велике значення мають інтонація, мова тіла та вираз обличчя. Невербальні сигнали передають більше інформації, ніж слова. Якщо в глибині душі ми не поважаємо людину, вона відчує наше ставлення і замкнеться.
По-друге, потрібно обрати правильний час для розмови: не можна повчати в стані роздратування чи гніву.
Перш ніж повчати народ, Моше чекав сорок років — подібно до Яакова, який висловив свої зауваження Реувену лише перед смертю. До того він мовчав, щоб не відштовхнути сина й не допустити, аби той пішов до Есава.
Часто ми робимо зауваження лише тому, що більше не можемо мовчати — через гнів і образу. Але це не повчання, а лише спосіб виплеснути власне роздратування. Моше чекав тієї миті, коли для всіх стане очевидним, що ним керує винятково щира турбота. Якщо серце палає гнівом — це найважливіший знак того, що саме зараз слід мовчати.
По-третє, передусім мають бути тепло і любов.
Моше докоряє народові лише після перемоги над Сіхоном і Огом, подарувавши євреям перемогу та виявивши до них свою турботу.
Шостий Любавицький Ребе розповідав таку притчу. У лазні, добре розпарившись, людина сама просить, щоб її попарили віником. Але якщо вдарити її віником просто на вулиці, вона або кинеться в бійку, або викличе поліцію. Коли дитина, чоловік чи дружина, друг чи подруга оточені безумовним теплом, вони самі попросять нашої поради.
Висновок
У дні, коли ми сумуємо через руйнування Храму, спричинене безпідставною ненавистю, поставмо собі три запитання, перш ніж почнемо когось критикувати.
— Чи бачу я світло в цій людині? Чи звертаюся до неї з повагою?
— Чи говорю я для того, щоб вона стала кращою, чи просто хочу вихлюпнути власне роздратування та гнів?
— Чи вклав я у своє повчання достатньо тепла й любові?
Перетворивши слова гніву на слова повчання й турботи, ми зможемо розтопити відчуження, перетворити безпідставну ненависть на безпідставну любов і удостоїтися якнайшвидшого відновлення Храму!
Слухав і переказав Яків Шапіро.
============================
Наш раввин рассказывал в субботу...
Искусство увещевания
В начале книги «Дварим», в разгар дней «Бейн ѓа-мецарим» («меж теснин») и накануне Девятого Ава мы коснемся темы как никогда актуальной: как мы общаемся, делаем замечания и пытаемся исправить друг друга.
Трактат «Арахин» рассказывает о поразительном споре мудрецов Талмуда: рабби Тарфон сомневается, что в их поколении найдется человек, способный принять увещевание. Стоит кому-то сказать: «Вынь соринку из глаза», как тот сразу парирует: «А ты сам вынь из глаза бревно!». Но рабби Элазар бен Азария задает противоположный вопрос: а есть ли во всем поколении человек, который умеет правильным образом увещевать? Может быть, мы просто не умеем делать замечания таким образом, чтобы они шли на пользу, а не вызывали агрессию?
Но что же делать? С одной стороны, сделать замечание — это заповедь Торы («Увещевай, увещевай ближнего своего»), с другой — почти любая попытка заканчивается обидой и строит стену отчуждения. Ответ на этот вопрос дает нам Моше-рабейну в начале нашей главы.
Моше за тридцать семь дней до своей смерти обращается ко всему народу с наставлением и увещеванием. За его спиной — сорок лет в пустыне, наполненных жалобами, бунтами, ропотом и даже сплетнями. И вот происходит чудо: весь народ слушает его в абсолютной тишине, никто не пытается возражать и защищаться, и любовь евреев к Моше только растёт.
В действиях нашего учителя Моше мы можем увидеть три золотые правила увещевания:
Во-первых, видеть в человеке его внутренний свет и уважать его достоинство.
Мы не читаем в Торе прямого указания на грехи, совершенные народом Израиля, а видим лишь намеки на них, лишь названия мест, где произошло то или иное печальное событие («в пустыне, в степи, против Суфа, ... и Ди-Загав»). Раши объясняет: Моше сделал это из уважения к Израилю. Задача увещевания — возвысить человека, а не унизить его. Ошибка человека подобна пятну на дорогой одежде: пятно можно вычистить, и одежда по-прежнему останется ценной.
Бааль-Шем-Тов говорит: гематрия слова «свет» (ор) равна слову «тайна» (раз) — 207. Чтобы освятить человека в темноте, нужно найти его внутреннюю тайну — святую искру. Кроме самих слов, большое значение имеют тон, язык тела и выражение лица. Невербальные сообщения несут больше информации, чем слова. Если в глубине души мы не уважаем человека, он почувствует наше отношение и закроется.
Во-вторых, нужно выбрать правильное время для разговора: нельзя увещевать в раздражении или гневе.
Моше, прежде чем увещевать народ, ждал сорок лет — подобно Яакову, который высказал свои претензии Реувену только перед смертью, а прежде молчал, чтобы не оттолкнуть сына, чтобы тот не ушел к Эсаву.
Часто мы делаем замечания просто потому, что больше не можем молчать — из-за гнева и обиды. Но это не увещевание, это разрядка собственного гнева. Моше ждал момента, когда всем будет очевидно, что им движет только искренняя забота. Если сердце горит гневом — это главный сигнал, что сейчас нужно молчать.
В-третьих, обязательно и прежде всего должны быть тепло и любовь. Моше обличает народ только после победы над Сихоном и Огом, даровав евреям победу и выказав им свою заботу. Шестой Любавический Ребе рассказывал такую притчу: в бане, распарившись, человек сам просит отхлестать его веником, но если хлестнуть его веником на улице, он полезет в драку или вызовет полицию. Когда ребёнок, супруг или друг окружены безусловным теплом, они сами попросят нашего совета.
Заключение
В дни, когда мы скорбим о разрушении Храма из-за беспричинной ненависти, давайте, прежде чем начать критиковать, зададим себе три вопроса:
— Вижу ли я свет в человеке? Обращаюсь ли к нему с уважением?
— Говорю ли я ради того, чтобы он стал лучше, или просто хочу излить свое раздражение и гнев?
— Достаточно ли тепла и любви я вложил в свое увещевание?
Превратив слова гнева в слова увещевания и заботы, мы сможем растопить отчуждение, превратить беспричинную ненависть в беспричинную любовь и удостоиться скорейшего восстановления Храма!
Слушал и пересказал Яков Шапиро