26 менахем-ава 5603 року (22 серпня 1843 року) — Третій Любавицький ребе, рабі Менахем-Мендл (ребе Цемах-Цедек) залишив Петербург після рабинського з'їзду, під час якого його кілька разів заарештовували.
Рух «Просвітництва» (Ѓаскала), спрямований на підрив основ єврейства й асиміляцію, почав діяти серед євреїв Росії у 1828 році. Їхні прихильники завели знайомство з владою, і міністр внутрішніх справ організував з'їзд рабинів з метою здійснити в єврейській релігії кілька змін, відповідно до вимог маскілім, тобто прихильників ѓаскали. Першою з заборон стала заборона на вивчення хасидизму.
На з'їзді ребе Цемах-Цедек наводив докази, що підтверджували заборону на внесення виправлень до законів Тори, і роз'яснював обов'язковість вивчення Тори хасидизму. Але міністр внутрішніх справ, який на додачу до свого звичного антисемітизму був підкуплений маскілім, твердо тримав їхню сторону, вимагаючи, щоб усі рабини підписали підготовлений урядом протокол.
Ребе Цемах-Цедек протистояв цьому з усіх сил, унаслідок чого протягом з'їзду 22 рази (!) опинявся в ув'язненні. Він опинився у великій небезпеці, і коли про те, що відбувається, стало відомо євреям, то в усіх центрах їхнього проживання почали організовуватися громадські пости і навіть припинялася робота. Масові заворушення, твердість позиції й самопожертва ребе Цемах-Цедека справили свою дію, і міністр внутрішніх справ відмовився від здійснення своїх пропозицій щодо «виправлення» релігії. Вивчення хасидизму знову, як і раніше, було дозволено.
26 менахем-ава 5739 року (19 серпня 1979 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йоеля бен Хананії-Йом-Това-Ліпи Тейтельбаума з Сатмара (Сатмарський ребе).
Рабі Йоель Тейтельбаум, якого також називали рабі Йойліш, народився в родині хасидських лідерів — сатмарських цадиків. Ця династія була заснована рабі Моше Тейтельбаумом із містечка Шатораульхей і вела свій родовід від відомих рабинів рабі Шмуеля-Еліезера Ейдельса (рабі Маѓаршо) та рабі Моше бен Ісраеля Ісерлеса (Рама). Батько Йоеля був рабином містечка Сігет, сам же рабі Йоель у 23 роки став рабином закарпатського містечка Оршіва, а через 5 років був обраний рабином містечка Сатмар (нині Сату-Маре в Румунії). Він здобув широку відомість у всій Трансильванії, так що місцеві громади погоджувалися затвердити нового рабина лише після перевірки його рабі Йоелем. Він виступав проти сіонізму, в якому вбачав найсерйозніше порушення Тори, хоча його погляди не були такими крайніми, як у Мукачівського ребе.
Багато хасидів рабі Йойліша загинули в Освенцімі, а сам він потрапив до гетто Клойзенбурга (Клуж). Йому загрожувало відправлення до табору смерті Берген-Бельзен, але він, разом із групою хасидів, зміг вибратися «потягом Кастнера» до Швейцарії. У 1945 році сатмарський ребе переїхав до Ерец-Ісраель, де став лідером ультраортодоксальної, антисіоністської громади. Правда, з його поглядами йому було там нелегко, і він вирішив відтворити свою громаду в США, у нью-йоркському районі Вільямсбург, де оселилося чимало угорських євреїв.
Мешканці Вільямсбурга представляли різні напрями хасидизму, але погодилися, щоб їх очолив рабі Йоель, і через кілька років Вільямсбург виявився занадто тісним для всіх хасидів, тож сатмарський ребе створив нову громаду Кир'яс-Йоель поблизу міста Монро (штат Нью-Йорк). Також квартали сатмарських хасидів є в Лондоні та Антверпені.
Рабі Йоель вважав, що створення єврейської держави в Ерец-Ісраель порушує принципи Ѓалахи і віддаляє прихід Мошиаха. У 1953 році він став рабином ультраортодоксальної єрусалимської антисіоністської громади «Нетурей карта», однак залишився жити в Нью-Йорку, регулярно відвідуючи Ізраїль кожні кілька років. Рабі Йоель виступав проти того, щоб іврит — свята мова — використовувався в повсякденному спілкуванні, тож сатмарські хасиди в побуті використовують ідиш.
Попри різницю в поглядах, рабі Йоель підтримував добрі стосунки з Ребе (хоча хасиди, від надміру почуттів, часто вступали в суперечки). Рабі Йоель дружив із видатними представниками литовського єврейства рабі Авраамом-Єшаєю Карелицем (Хазон Іш) та Брискер равом (брестський рабин) Іцхаком-Зеєвом Соловейчиком, і навіть непримиренний противник хасидизму рабин Еліезер Шах теж високо відгукувався про сатмарського ребе.
29 менахем-ава 5572 року (7 серпня 1812 року) — Через війну з Наполеоном Алтер ребе залишає місто Ляди.
Після вторгнення Наполеона в Росію Алтер ребе висловив думку, що хоча в разі перемоги Наполеона матеріальне становище євреїв стане легшим, їхній духовний стан погіршиться — примножаться викривлення віри й відмова від неї. Виходячи з цього, Алтер ребе зробив усе, що було в його силах, для того, щоб надати допомогу російській армії, і, наприклад, 12 тамуза 5572 року (28 червня 1812 року), коли армія Наполеона вторглася в Росію, Алтер ребе послав кількох своїх хасидів як шпигунів до війська Наполеона, давши вказівку зайняти різні посадові пости у французькій армії.
Алтер ребе написав лист-звернення до всіх євреїв Росії і просив їх про те, щоб вони стали на підтримку російської держави своїм майном, працею і всім, що в них було. Лист закінчувався словами: «Не занепадайте духом і не надавайте значення тимчасовим перемогам ненависника, бо повна перемога буде на боці царя Росії».
Алтер ребе не хотів залишати Ляди, однак коли наполеонівське військо підступило до меж міста, Алтер ребе, його домашні і ще близько трьохсот хасидських родин поспіхом утекли з міста. Перед від'їздом ребе наказав забрати з собою всі домашні речі, включно з ліжками і столами, а старі й обветшалі речі — спалити. Коли обоз уже від'їхав на певну відстань від міста, Алтер ребе наказав повернутися і перевірити, чи не залишилося там якихось предметів або одягу (справді, там знайшли пару старих домашніх капців). Після цього Алтер ребе наказав спалити будинок.
Зайнявши Ляди, Наполеон особисто вирушив до будинку Алтер ребе. Побачивши, що будинок горить, він наказав гасити пожежу, але полум'я було таким сильним, що підійти до будинку не вдавалося. Зрозумівши, що жодної речі з будинку врятувати не вдасться, Наполеон звернувся до жителів Ляд і попросив їх доставити йому якусь річ Алтер ребе: монету, посуд чи щось подібне, пообіцявши тому, хто принесе її, величезну винагороду. Усі взялися за пошуки, але нічого не знайшли.
Сто сорок днів Алтер ребе, а з ним триста родин, поневірялися в супроводі російських солдатів, поки не досягли села Пена, де змогли спокійно зупинитися. Там же вони дізналися, що слова Алтер ребе здійснилися, і війська Наполеона почали зазнавати поразок.
Коли Алтер ребе залишив Ляди, Хабад переніс свою столицю до Любавичів, де оселився Мітелер ребе.
29 менахем-ава 5742 року (18 серпня 1982 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліезера-Зісі Португала (Скуленер Ребе).
Рабі Еліезер-Зісе (Лейзер-Зіше) Португал народився в 1898 році в прикордонному бессарабському містечку Скуляни (нині — Скулени Унгенського району Молдови) в родині скулянського равина реб Ісраеля-Авраама (Ісрул-Аврум) Португала, автора трактату «Шем в'шеаріс Ісроел». Батько був хасидом Бухушського ребе — рабі Ісраеля-Шулема-Йосефа Фрідмана і Садагурського ребе — рабі Мордехая-Йосефа Фрідмана.
Деякий час Еліезер-Зісе жив при дворі Штефанештського Ребе — рабі Матесла з Ружинської (Садагурської) династії, учнем якого (а також і Бухушського Ребе) він вважав себе все життя. Тут же подружився з іншим хасидом Штефанештського Ребе, майбутнім Рибницьким Ребе Хаїмом-Занвлом Абрамовичем. Завдяки неабияким здібностям, після смерті батька, у віці 17 років був призначений равином Скулян. У 1930-х роках равин Португал переїхав до Чернівців, до двору Садагурського Ребе — рабі Авраама-Янкова Фрідмана. Під час Великої Вітчизняної війни був депортований румунською окупаційною владою до чернівецького гетто, а потім до Трансністрії.
Після звільнення разом із єдиним сином повернувся до Чернівців і в 1945 році виїхав до Бухареста, де відкрив притулок для осиротілих під час війни єврейських дітей. У 1959 році рабі Португал був заарештований разом із сином за звинуваченням у шпигунстві на користь Ізраїлю та США, але через рік, після міжнародного втручання, звільнений і навесні 1960 року виїхав до США. Тут він оселився в Брукліні, де заснував міжнародну мережу релігійних шкіл і благодійності «Хесед ле-Аврум».
Рабі Португал став хасидським ребе (Першим Скулянським ребе) в середині 1960-х рр., коли йому було вже за 60. При цьому він продовжував свою благодійну діяльність до самої смерті і написав безліч хасидських мелодій для власної династії. У 1973 році він допоміг облаштуватися в Брукліні своєму давньому другові Рибницькому Ребе рабі Хаїму-Занвлу, який незадовго до того залишив Рибницю.
Рабі Еліезер-Зісе Португал помер у 1982 році і був похований у єврейському поселенні Монсі, штат Нью-Йорк. Новим Скулянським Ребе став його єдиний син реб Ісраель-Авраам. Тепер представники нової скулянської хасидської династії проживають у Брукліні, Монсі та Монреалі.
30 менахем-ава 2448 року (1313 рік до н.е.) — Моше вирубав другі скрижалі.
В останній день місяця ав Моше, за вказівкою Всевишнього, вирізав дві скрижалі, які являли собою кам'яні куби розміром 6 x 6 x 6 тфахім (тобто майже пів метра завдовжки, завширшки і заввишки). Вони мали виступити як заміна двом попереднім, виготовленим самим Всевишнім, на яких Він написав 10 заповідей і які Моше розбив за 42 дні до цього, побачивши євреїв, що поклонялися золотому теляті.
1 елула 2448 року (1313 рік до н.е.) — Третє сходження Моше на гору Синай.
Раннім ранком Моше піднявся на гору Синай, несучи з собою кам'яні плити, щоб Всевишній міг заново написати на них Десять заповідей.
На вершині гори Всевишній дозволив Моше побачити Його спину, але не обличчя (що великий мудрець і коментатор рабі Моше бен Маймон (Рамбам) інтерпретував як вказівку на можливість сприйняття речовинності Всевишнього, але не Його сутності), і, поставивши тим самим перепону для людських можливостей пізнання Б-га. І там же, на вершині Синаю, Всевишній розкрив Моше тринадцять атрибутів Б-жественного милосердя.
Це було третє за рахунком, у період дарування Тори, 40-денне перебування Моше на горі Синай. Моше залишався на горі 40 днів, до 10 тишрея (Йом Кіпур), увесь цей час намагаючись домогтися у Всевишнього повного прощення для єврейського народу, який, поклоняючись золотому теляті, порушив умови союзу, укладеного біля гори Синай.
Прощення було отримано, і з цього часу місяць елул отримав назву місяця «Б-жественного милосердя і прощення».
2 елула 5315 року (19 серпня 1555 року) — Завершено написання книги «Шулхан арух».
Звід життєвих норм і правил поведінки євреїв «Шулхан арух» (назва перекладається як «Накритий стіл») був написаний великим мудрецем рабі Йосефом Каро (1488-1575) у 1555 році в Цфаті (Ерец-Ісраель). Уперше книга була надрукована у Венеції в 1565 році.