Наш рабин розповідав у суботу…
ІСТИННА ЛЮБОВ І «ДУХОВНЕ РОЗЛУЧЕННЯ»
«Якщо чоловік візьме жінку
і ввійде до неї, то, якщо вона
не знайде в ньому прихильності,
бо він знайшов у ній щось ганебне,
нехай напише їй розвідного листа…»
Дварім, розділ «Кі теце»(24:1)
Один великий бізнесмен поставив мені запитання: «Якщо в мене є працівник, який плете інтриги, допомагає моїм конкурентам і навмисно шкодить мені, то з моральної точки зору я можу і навіть зобов’язаний його звільнити. Але що мені робити, якщо працівник докладає всіх зусиль, але просто не здатний добре працювати й завдає мені збитків? Чи буде морально звільнити його? Більше того: чи можу я позбутися хорошого працівника, якщо знайшов на його місце ще кращого?»
Ця етична проблема обговорюється в Мішні, — відповів я йому, — але в іншому, значно важливішому й болючішому контексті.
Мудреці Талмуду розглядають питання, за яких умов чоловік має право розлучитися з дружиною. Школа Шамая, спираючись на вірш із нашого розділу, вважає, що розлучення допустиме лише в тому разі, якщо мало місце щось ганебне, аморальне (в оригіналі — «ерват давар», дослівно «оголеність речі»), — іншими словами, зрада тієї вірності, на якій тримається інститут шлюбу. Поки подружжя зберігає вірність одне одному, розлучатися не можна.
Школа Гілеля виходить із того самого вірша Тори, але розділяє словосполучення «ерват давар» на дві частини — «наготу» («ерва») і «річ» («давар»): розлучення виправдане, якщо чоловіка засмучує й пригнічує якась річ або якийсь вчинок дружини — наприклад, «якщо вона зіпсувала йому їжу».
Рабі Аківа каже: «Навіть якщо знайшов іншу, красивішу за неї», як сказано: «якщо вона не знайде прихильності в його очах». Тобто чоловік побачив іншу жінку, красивішу й миловиднішу, — і це вже дає йому підставу для розлучення.
Як же так?! Невже через підгорілий обід або зустріч із красивішою жінкою можна зруйнувати сім’ю? Особливо дивує позиція рабі Аківи, адже його дружина Рахель пожертвувала всім заради його навчання, а сам він учив, що найбільше багатство — це «дружина, прекрасна своїми вчинками».
Пояснити це протиріччя допомагає ідея рабі Йосефа-Дова Соловейчика з його книги «Людина і її дім», присвяченої подружньому життю та миру в домі.
Коли йдеться про розлучення, маємо справу з двома цілком різними рівнями: галахічним і духовним. Юридичне розлучення та написання розвідного листа (гета) — не початок процесу, а його кінець. Справжнє розлучення починається з внутрішнього розпаду. Воно починається у вітальні, на кухні, у спальні та в серці. Коли більше немає любові, поваги й зв’язку — розлучення фактично вже відбулося на духовному рівні.
Мішна вчить нас не лише формальних законів, а й психології шлюбу. Вона показує, у який момент відбувається внутрішній розрив: на думку школи Шамая, поки немає зради, внутрішній зв’язок живий, а що стосується суперечок і побутових негараздів, то їх можна подолати. Тому немає виправдання ані духовному, ані фізичному розлученню.
На думку школи Гілеля, якщо чоловік куштує їжу й думає лише про те, що вона «підгоріла або пересолена», проблема не в кулінарії. Здатність звинувачувати й зневажати дружину через побутову помилку свідчить про те, що їхній духовний зв’язок уже зруйнований. У цьому шлюбі є «підгоріла страва» на духовному рівні.
Рабі Аківа встановлює планку найвищого рівня. Він каже: якщо чоловік дивиться на іншу жінку й думає, що вона красивіша за його дружину, то в його душі розлучення вже відбулося. Якби ти був пов’язаний зі своєю дружиною тим справжнім зв’язком, у якому «моє і ваше — її», тобі було б достатньо власної дружини, вона була б усім твоїм світом. Дивитися на всі боки — означає вже втратити цей зв’язок.
Рабі Аківа зовсім не закликає розлучатися через найменший привід — навпаки, він дає нам духовний барометр. Якщо ти помічаєш, що починаєш порівнювати свою дружину з іншими або дратуватися через дрібниці, це не привід бігти розлучатися — це яскравий сигнал небезпеки, це знак того, що внутрішній контакт порушений. Потрібно зупинитися, провести глибоку роботу над собою, зцілити стосунки й заново побудувати дім, наповнений любов’ю, святістю та присутністю Всевишнього.
Записав Яків Шапіро
===========================================================
Наш раввин рассказывал в субботу…
ИСТИННАЯ ЛЮБОВЬ И «ДУХОВНЫЙ РАЗВОД»
«Если человек возьмет жену
и войдет к ней, то, если она ему не понравится,
поскольку он нашел в ней нечто постыдное,
пусть напишет ей разводное письмо…»
Дварим, глава «Ки теце» (24:1)
Один крупный бизнесмен задал мне вопрос: «Если у меня есть работник, который интригует, помогает моим конкурентам и намеренно вредит мне, то я с моральной точки зрения могу и даже обязан его уволить. Но что мне делать, если работник старается изо всех сил, но просто не в состоянии хорошо работать и приносит мне убытки? Морально ли будет его уволить? Более того: могу ли я избавиться от хорошего работника, если нашел на его место еще лучшего?»
Эта этическая проблема обсуждается в Мишне, – ответил я ему, – но в другом, гораздо более важном и болезненном контексте.
Мудрецы Талмуда разбирают вопрос, при каких условиях муж имеет право развестись с женой. Школа Шамая, опираясь на стих из нашей главы, считает, что развод допустим только в том случае, если имело место нечто постыдное, аморальное (в оригинале – «эрват давар», дословно «нагота вещи»), – иными словами, измена той верности, на которой держится институт брака. Пока супруги сохраняют верность, разводиться нельзя.
Школа Гилеля исходит из того же стиха Торы, но разделяет словосочетание «эрват давар» надвое, на «наготу» («эрва») и «вещь» («давар»): развод оправдан, если мужа огорчает и угнетает некая вещь или некий поступок жены — например, «если она испортила ему еду».
Рабби Акива говорит: «Даже если нашел другую, красивее ее», как сказано: “если не найдет она милости в глазах его”». То есть, муж увидел другую женщину, более красивую и миловидную — и это уже дает ему основание для развода.
Как же так?! Неужели из-за подгоревшего обеда или встречи с более красивой женщиной можно разрушить семью? Особенно удивительна позиция рабби Акивы, ведь его жена Рахель пожертвовала всем ради его учебы, а сам он учил, что главное богатство — это «жена, прекрасная своими делами».
Объяснить это противоречие позволяет идея рабби Йосеф-Дова Соловейчика из его книги «Человек и его дом», посвященной супружеству и миру в доме.
Когда говорят о разводе, речь идет о двух совершенно разных уровнях: галахическом и духовном. Юридический развод и подписание разводного письма (гет) —не начало процесса, а его конец. Настоящий развод начинается с внутреннего распада. Он начинается в гостиной, на кухне, в спальне и в сердце. Когда больше нет любви, уважения и связи — развод фактически уже произошел на духовном уровне.
Мишна учит нас не только формальным законам, но и психологии брака. Она показывает, в какой момент происходит внутренний разрыв: по мнению школы Шамая, пока нет предательства, внутренняя связь жива, а что касается споров и бытовых неурядиц, то их можно преодолеть. Поэтому нет оправдания ни духовному разводу, ни физическому.
По мнению школы Гилеля, если муж пробует еду и думает только о том, что она «подгорела или пересолена», проблема не в кулинарии. Способность винить и презирать жену за бытовую ошибку показывает, что их духовная связь уже разрушена. В этом браке есть «подгоревшее блюдо» на духовном уровне.
Рабби Акива устанавливает планку высочайшего уровня. Он говорит: если муж смотрит на другую женщину и думает, что она красивее его жены, то в его душе развод уже состоялся. Если бы ты был связан со своей женой той настоящей связью, в которой «мое и ваше — ее», тебе было бы достаточно собственной жены, она — весь твой мир. Смотреть по сторонам — значит уже потерять эту связь.
Рабби Акива вовсе не призывает разводиться из-за малейшего повода - напротив, он дает нам духовный барометр. Если ты замечаешь, что начинаешь сравнивать свою жену с другими или раздражаться по мелочам, это не повод бежать за разводом - это яркий сигнал опасности, это знак, что внутренний контакт нарушен. Нужно остановиться, провести глубокую работу над собой, исцелить отношения и заново построить дом, наполненный любовью, святостью и присутствием Всевышнего.
Записал Яков Шапиро