24 елула 5693 року (15 вересня 1933 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля-Меїра ѓа-Коѓена Пупка (Хафец Хаїм).
Рабі Ісраель-Меїр із польського містечка Радин був одним із лідерів довоєнного єврейства Європи. Про його скромність і порядність розповідали легенди, які, втім, були чистою правдою. Його перу належить безліч праць (наприклад, «Махане Ісраель» («Стан Ізраїлю») — керівництво з дотримання приписів Галахи для солдатів-євреїв у царській армії), але найвідоміші з них — «Мішня брура» — кодекс єврейських законів, який часто публікують разом із «Шулхан арухом», і «Хафец хаїм» («Жадібний до життя») — книга про шкоду злослів'я. Ілюструючи шкоду пліток і злослів'я, рабі Ісраель-Меїр наводить приклад — людина, яка їсть свинину, порушує одну заповідь, а та, що поширює плітки, — 31. Різниця очевидна, втім, від споживання свинини теж варто утриматися (щоб не порушити 32 заповіді). А назва книги, як часто траплялося в єврейських колах, стала власним ім'ям її автора.
25 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Перший день Творіння.
Взагалі-то це умовне 25 число. На той момент жодного елула ще не було (тобто був, але суто теоретично, у задумах Всевишнього). Однак, оскільки літочислення починається з 1 числа місяця тішрей, а цей день був шостим днем Творіння, то можна ризикнути присвоїти першому дню відповідний день місяця.
Цього дня була створена реальність, час, матерія, світло і темрява. Не так уже й мало для першого дня…
25 елула 3426 року (335 рік до н.е.) — Відбудовані стіни Єрусалима.
Кріпосні стіни, що оточували місто, лежали в руїнах 88 років, з моменту руйнування Єрусалима і Першого Храму вавилонянами. Їхнє відновлення було справою рук Нехемії — одного з лідерів євреїв, які повернулися з вавилонського вигнання. Нехемія обіймав важливу і почесну посаду при дворі перського царя Артахшасти, однак добровільно повернувся до Ерец-Ісраель відроджувати країну. Під його керівництвом стіна, що оточувала Єрусалим, була відбудована менш ніж за два місяці, всього за 52 дні (при тому, що єрусалимці працювали через день, почергово виконуючи ролі будівельників і охоронців, що відбивали набіги сусідніх народів).
25 елула 3862 року (27 серпня 102 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Елазара бен Шимона.
Рабі Елазар бен Шимон був сином найбільшого кабаліста, рабі Шимона бар Йохая. Разом із батьком рабі Елазар 13 років переховувався від римлян у печері, разом із ним вивчав Тору і осягав таємниці Кабали. Рабі Шимон одного разу сказав, що якщо покласти на одну шальку терезів усіх мудреців світу, а на другу — його сина Елазара, то Елазар переважить усіх. Агада розповідає, що Моше мав пророчий дар, і йому було відомо, що в далекому майбутньому, через тисячу років, у великого мудреця на ім'я Шимон буде син Елазар. І от одного зі своїх синів Моше назвав Елазаром, на честь ще не народженого мудреця.
25 елула 5546 року (18 вересня 1786 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Іхіеля-Міхла зі Злочева.
Як часто траплялося, батько Іхіела-Міхла, рабі Іцхак із Дрогобича, був завзятим противником хасидизму (був, поки не зустрівся з рабі Баал Шем-Товом). Рабі Іхіель-Міхл був одним із відданих учнів засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това, а потім і Межиріцького магіда, і героєм багатьох чудесних історій про нього та його вчителів. Йому належить авторство відомого нігуна, який так і зветься «Реб Міхл зі Злочева». Сам реб Міхл одного разу сказав, що якщо людина, яка потрапила в біду, співатиме цю пісню, то він докладе всіх зусиль, щоб врятувати її. Хоча, додавав реб Міхл, це не скасовує обов'язку просити про порятунок Б-га.
Серед учнів рабі Міхла найбільшу відомість здобули рабі Авраѓам-Єгошуа Ѓешель з Апти (Аптер ребе) і рабі Мордехай із Несвіжа.
25 елула 5505 року (22 вересня 1745 року) — Введення в союз Авраама-авіну Шнеура-Залмана Шнеєрсона.
Майбутній засновник руху Хабад увійшов у союз Авраама-авіну (тобто був підданий обрізанню) на восьмий день, як і належить за законами Тори. Тоді власне він і отримав своє ім'я — Шнеур-Залман.
26 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Другий день Творіння.
У другий день Творіння Всевишній відокремив води небесні від вод земних, створивши між ними повітряний простір, де ми з вами і перебуваємо. І ще цього дня був створений звід, який Всевишній назвав «небо».
27 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Третій день Творіння.
Цього дня нижні води були зібрані в моря-океани і відокремлені від суші. Того ж дня на поверхні землі з'явилися трава і плодові дерева. Цього дня Всевишній, дивлячись на свої діяння, двічі сказав «Це добре», чого не казав ні першого, ні другого дня (тоді все ще було, що називається, «в процесі», а тепер стали видні цілком зримі й відчутні плоди, причому плоди в буквальному сенсі цього слова).
Третій день Творіння був вівторком, і оскільки цього дня Б-г двічі сказав «Це добре», вівторок у євреїв вважається вдалим днем. А от в англійців добрим днем чомусь вважається середа. Мабуть, до них пізно дійшло…
27 елула 5615 року (10 вересня 1855 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шалома Рокеаха (Белзер ребе).
Рабі Шалом Рокеах був нащадком великого гаона (генія, мудреця найвищого рівня) рабі Еліезера з Амстердама, автора книги «Маасе Рокеах». Рано осиротівши, він навчався в домі свого дядька, скулянського рабина рабі Іссахара-Бера. Його вчителями хасидизму були рабі Авраѓам-Єгошуа Ѓешель з Апти (Аптер ребе), рабі Ісраель із Кожниці (Кожницький магід), рабі Урі зі Стреліска, але головним учителем юнака був знаменитий сліпий мудрець Яаков-Іцхак ѓа-Хозе мі-Люблін («Провидець із Любліна»). Розповідають, що при народженні «Провидець» отримав дар бачити всю землю від краю до краю, однак, поглянувши на цей світ, вблагав Всевишнього обмежити його дар 400 верстами. За рекомендацією Хозе, рабі Шалом був призначений рабином у Белзі (місто у Львівській області. Не плутайте з містом Бєлц (Бєльці), яке в Молдові). Тут рабі Рокеах прожив усе своє життя, заснувавши свою гілку хасидизму — белзьский хасидизм, і поклавши початок династії Белзьских ребе.
28 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — Четвертий день Творіння.
Цього дня Всевишній створив небесні світила і зорі. Спочатку були створені два рівновеликі світила — нічне і денне, однак, як розповідають перекази, місяць обурився і заявив, що двом рівним світилам бути неможливо — одне неодмінно має бути більшим. Його бажання було виконане, і його розміри були зменшені.
29 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — П'ятий день Творіння.
Цього дня були створені комахи і мешканці морів, у тому числі й морські чудовиська на кшталт Лівьятана, а також птахи. Того ж дня вони отримали благословення Всевишнього «Плодіться і розмножуйтеся». На відміну від живих істот, рослинний світ, створений днем раніше, не отримав особливого благословення, тому що для успішного визрівання плодів щоразу потрібна молитва людини.
29 елула 5549 року (20 вересня 1789) — День народження рабі Менахема-Менделя (Цемах-Цедека).
Він народився напередодні свята Рош ѓа-Шана в родині Шолом-Шахно і Двори-Леї, другої доньки Алтер ребе. Ім'я дитина отримала на честь рабі Менахема-Мендла з Городка, який пішов із цього світу 1 ияра 5548 року (8 травня 1788 року).
Після народження дитини її дідусь, Алтер ребе, передав батькам відріз полотна, що зберігався в нього, для того, щоб у нього загорнули дитину після її першого купання, точнісінько так само, як він зробив це після народження свого сина Дов-Бера (Мітелер ребе).
Рано осиротівши — мати померла в 1792 році (див. 3 тішрея), а батько в 1800 році, — він виховувався в домі діда, який одразу звернув увагу на надзвичайні здібності онука і бачив у ньому майбутнього ребе. Освіту рабі Менахем-Мендл здобув під керівництвом діда (окрім цього він додатково вивчав математику з астрономією) і з ранньої юності почав писати хасидські твори. Загалом ним було написано понад 48 тисяч сторінок! А один із творів — збірник відповідей на запитання, вирішень проблем і талмудичних новел «Цемах цедек» («Паросток благочестя»), як це часто траплялося в єврейських громадах, став власним ім'ям самого автора.
Ребе Цемах Цедек багато зробив для поліпшення економічного становища хасидів і для зміцнення руху Хабад. Йому вдалося домовитися з главою Воложинської єшиви рабі Іцхаком бен Хаїмом Воложинером і припинити взаємні нападки хасидів і міснагдім (противників хасидизму). Крім того, ним була куплена одна з будівель Єрусалима, де тепер розміщується синагога і єшива «Цемах цедек» (після захоплення в 1948 році арабськими військами Єврейського кварталу і його майже повного руйнування, ця будівля була однією з небагатьох уцілілих).
Ребе Цемах-Цедек боровся проти системи кантоністів (насильницька віддача маленьких єврейських дітей до російської армії) і запропонованої царським урядом реформи єврейської освіти. Це не минуло йому даремно, і загалом його заарештовували 22 рази!
1 тішрея 1 року (3760 до н.е.) — Шостий день Творіння. Створення Адама і Хави (Єви). Перше гріхопадіння.
Цього дня були створені всі земні тварини. Того ж дня за образом і подобою Б-жою був створений перший чоловік Адам (єврейська традиція (точніше, каббала) розрізняє двох Адамів: Адам ѓа-Рішон — «Перший Адам (тобто до створення Хави)» і просто Адам), а з його ребра була створена його дружина і супутниця Хава (Єва). Люди отримали благословення-побажання: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і підкоряйте її, і володарюйте над рибою морською і над птахом небесним, і над усякою твариною, що повзає по землі!»
Ось приблизна хронологія подій цього дня:
У першу годину цього дня у Всевишнього визріло рішення, у другу годину Він радився з ангелами, у третю — зібрав порох, з якого було створено тіло Адама. У четверту годину Він окреслив його контур, у п'яту створив його тканини, а в шосту годину Він надав Адамові форми і поставив його на ноги. У сьому Він вдихнув у нього душу, у восьму ввів його в Ган-Еден (рай), у дев'яту наклав заборону на плоди дерева пізнання. На жаль, у десяту годину Адам порушив цю заборону, за що в одинадцяту годину був суджений, а в дванадцяту — прощений Всевишнім. Власне, за виявлену свавільність і невиконання наказу Всевишнього Адам і Хава мали бути негайно вигнані з райського саду, але Всевишній пожалів їх і залишив у раю на час сьомого дня, тобто суботи.
До речі, плід Дерева Пізнання Добра і Зла був будь-чим (є чотири думки з цього приводу), але точно не яблуком.
Перебуваючи в райському саду, Адам не відпочивав, а працював, і робота його полягала в догляді за садом. Звісно, жодних сапок, секаторів і розпилювачів діоксинів Адам не використовував. Він просто молився і просив Всевишнього, щоб той посилав дощ у потрібний час і потрібне місце саду і щоб Він благословив прийдешній урожай. Просив — цвіло, не просив — усе занепадало. Ось таким було садово-паркове мистецтво першого дня Творіння.
1 тішрея 1565 року (2105 рік до н.е.) — Третій виліт голуба з Ноєвого ковчега.
На 307-й день Потопу Ноах втретє випустив голуба з ковчега (два попередні польоти див. 17 і 23 елула). Голуб не повернувся (це був не поштовий голуб), і Ноах зрозумів, що води Потопу відступили і земля почала підсихати. Того ж дня Ноах зняв дах ковчега, але й сам Ноах із родиною і всі інші мешканці ковчега залишалися на ньому ще 57 днів, до 27 хешвана, поки вони не переконалися, що поверхня Землі висохла остаточно, і коли Всевишній наказав їм вийти з ковчега і почати знову заселення землі.
1 тішрея 2084 року (1677 рік до н.е.) — Зв'язування Іцхака.
1 тішрея 2084 року (1677 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) дружини Авраама і матері Іцхака Сари.
Це було останнім, десятим за рахунком, випробуванням Авраама — згідно з вказівкою Всевишнього він мав принести в жертву свого улюбленого сина Іцхака. Авраам послухався Всевишнього і відвів Іцхака на гору Морія (Храмова гора в Єрусалимі), де зв'язав його і поклав на жертовник. Однак Всевишній, побачивши, що Авраам готовий іти до кінця у виконанні Його вказівок, проявив милосердя і скасував наказ. А замість Іцхака в жертву був принесений баран, який опинився поряд (традиція стверджує, що він був створений наприкінці шостого дня Творіння, спеціально для цієї мети).
Того ж дня, у віці 127 років пішла з цього світу дружина Авраама і мама Іцхака — Сара, яка входить до числа трьох праматерів єврейського народу. Традиція стверджує, що померла вона від того, що їй з'явився Сатан (сатана) і оголосив, що її Авраам повів Іцхака для принесення його в жертву, але жертвопринесення не відбулося. Сара, вирішивши, що Іцхак просто виявився недостойним (жертва — хлібна, плодова, м'ясна повинна відповідати вельми суворим вимогам чистоти), дуже засмутилася і померла від розриву серця. Похована вона була в Хевроні, в печері Махпела, там же, де спочивають Адам, Хава, Авраам, Іцхак і його дружина Рівка, Яаков і його дружина Леа.
1 тішрея 2229 року (1532 рік до н.е.) — Йосеф вийшов з в'язниці.
Після 12 років ув'язнення молодший син Яакова, Йосеф, вийшов з в'язниці, куди він був ув'язнений за неправдивим звинуваченням. З цього моменту почалася його запаморочлива кар'єра, що привела його до другої за значущістю посади в державі.
1 тішрея 5507 року (15 вересня 1746 року) — «Піднесення душі» «підняття душі» засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това (Бешта) і його зустріч із Мошиахом.
У листі до свого шваґра рабі Гершона Кутовера рабі Бешт писав: «У Рош ѓа-Шана 5507 року, як відомо тобі, сім разів здійснював я «підняття душі» і бачив речі чудесні в цьому видінні, чого не бачив я досі, з дня, коли осягнув я моє розуміння… <…> …І підіймався я з одного ступеня на інший, доки не увійшов я до палацу Мошиаха… <…> …І запитав я Мошиаха: «Коли прийдеш, Господарю?» І відповів він: «Коли поширяться твої джерела назовні (тобто, коли учення хасидизму стане надбанням світу)!».
1 тішрея 5684 року (11 вересня 1923 року) — Розпочато традицію даф йомі — щоденного вивчення одного аркуша Талмуду.
Даф йомі («щоденний аркуш» (іврит, на їдиш — блат Гемора) — запропонований рабі Меїром Шапіро з Любліна порядок вивчення Талмуду, за якого всі євреї у світі щодня вивчають ту саму сторінку Талмуду. На вивчення кожної сторінки відводиться один день, і в такому темпі всі 2711 сторінок Талмуду «проходять» за 7 років і 5 місяців. Розпочато вивчення було 1 тішрея 5684 року, а поточний, 14-й цикл, завершиться 7 червня 2027 року.