10 тишрея 2083 року (1677 рік до н. е.) — День народження нашої праматері Ривки, дружини Іцхака.
Цього дня в місті Падан-Арам (нинішня Сирія) у чоловіка на ім'я Бетуель народилася донька Ривка (Ревека), яка стала дружиною нашого праотця Іцхака (Ісаака) і матір'ю близнюків Якова та Есава.
Ривка — поряд із Сарою, Леєю та Рохл (Рахеллю) є однією з чотирьох праматерів єврейського народу. Вона, як Сара та Лея, похована в Хевроні, у печері Махпела, поруч зі своїм чоловіком Іцхаком.
10 тишрея 2449 року (1311 рік до н. е.) — Єврейський народ отримує другі скрижалі. День прощення.
Це сталося через 82 дні після того, як народ Ізраїлю, знехтувавши умовами щойно укладеного біля гори Синай союзу, почав обожнювати золоту фігуру тільця. Після того як Моше 40 днів випрошував на горі Синай прощення для всього народу, лише після цього йому було повідомлено, що Всевишній прощає свій народ і дає йому на знак примирення другі скрижалі, замість розбитих після гріха із золотим тільцем.
10 тишрея 3894 року (134 рік) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) та кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) рабі Аківи бен Йосефа.
Кількома днями раніше (див. 5 тишрея) рабі Аківу було заарештовано за доносом якогось Папаса бен Єѓуди, оскільки, всупереч забороні, він продовжував навчати євреїв Торі. Смерть рабі Аківи була болісною: кати здерли з нього шкіру залізними гаками. Сам же рабі Аківа в цей момент голосно читав слова «Шма Ісраель» («Слухай, Ізраїлю…»), втішаючи своїх учнів тим, що він нарешті отримав можливість повною мірою продемонструвати свою любов до Всевишнього.
10 тишрея приблизно 3900–4000 років (150–160 рр.) — Заборона обрізання імператором Адріаном.
Римський імператор Адріан, розлючений повстанням Бар-Кохби та опором, який чинили євреї його спробам насадити в Юдеї культ Б-жественного себе (за традицією римські імператори вважалися Б-гоподібними), взявся за викорінення юдаїзму. Основну небезпеку він убачав у вивченні Тори, дотриманні шабату та обрізанні (брит-міла). Що відбувалося з тими, хто навчав Тори, добре видно на прикладі рабі Аківи, а ось обряд брит-міла було оголошено каліченням, за яке людей ув'язнювали, а також страчували. Звичайно, у Адріана нічого не вийшло, час усе розставив по своїх місцях, але осад, як кажуть, залишився…
10 тишрея 5734 року (2 жовтня 1973 року) — Напад арабських армій на Ізраїль і початок Війни Судного дня.
Початок бойових дій армій Сирії та Єгипту приурочили до Йом-Кіпуру, дня, який більшість євреїв (зокрема й солдатів) проводить у синагогах, і, отже, армія перебуває в «розібраному» стані (приблизно так і сталося — практично всі військовослужбовці були у відпустці). Однак у ті роки практично всі громадяни Ізраїлю відзначали Йом-Кіпур, і провести мобілізацію не становило труднощів — усіх чоловіків можна було знайти в синагогах. І оскільки цього дня звичайний рух транспорту припинявся, дороги були вільними, і військовослужбовці змогли швидко дістатися бойових позицій.
Війна, як ви пам'ятаєте, закінчилася черговою поразкою арабських армій, хоча провальний початок війни позначився і Армія оборони Ізраїлю зазнала дуже великих втрат — загинуло понад 2000 солдатів.
10 тишрея 5716 року (26 вересня 1955 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єѓуди-Лейба Ашлага.
Рабі Ашлаг (також відомий під ім'ям ѓа-Сулам, за назвою свого основного твору) був одним із найбільших кабалістів останніх поколінь. Він народився 1886 року в Польщі й змалку дивував оточуючих своїми здібностями. Пізніше він став хасидом рабі Меїра-Шалома з Калуша, а також часто бував у Бельзі (місті Львівської області. Не плутайте з містом Бєльці (Бельцями), яке в Молдові), у Белзер ребе рабі Іссахара-Дова Рокеаха.
Будучи зовсім молодим, він перебрався до Варшави, де став рабином однієї з громад (попри почесну посаду, він жив дуже бідно, тож свої праці писав на уривках паперу). У Варшаві рабі Ашлаг продовжив займатися Кабалою, і тут у нього з'явився вчитель (сам рабі Єѓуда-Лейб казав, що вчитель заборонив розкривати його ім'я, але «у світі» він був відомим варшавським бізнесменом).
З 1922 року рабі Ашлаг із сім'єю перебрався до Єрусалима. Тут вони жили в маленькій кімнаті на мансарді будинку, що стояв у вузькому провулку біля Стіни плачу.
Останнє десятиліття рабі Єѓуда-Лейб провів у Бней-Браку та Тель-Авіві. Саме тут він закінчив свою головну працю — книгу «ѓа-Сулам (Драбина)» (ні багато ні мало 21 том!) — повний та прокоментований переклад книги «Зоѓар» івритом (в оригіналі книга написана арамейською).
11 тишрея 5553 року (27 вересня 1792 року) — Початок навчання Менехема-Мендла (майбутнього ребе Цемах-Цедека) в хедері.
Після відходу з цього світу його мами (див. 3 тишрея 5553 року), доньки Алтер ребе, дідусь узяв на себе виховання онука і вже наступного дня після Йом-Кіпуру трирічний Менахем-Мендл, як і належить, у цьому віці єврейські діти вперше вирушав на навчання. Меламедом (учителем) юного Менахема-Мендла, на прохання дідуся, став рабі Авраѓам бен Шимшон.
12 тишрея 5537 року (25 вересня 1776 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама бен Дов-Бера «Малаха» («Ангела»).
Після відходу з цього світу рабі Ісраеля Баал Шем-Това рабі Дов-Бер, відомий як Межеричський магід (проповідник), очолив хасидський рух. Серед учнів магіда були товариші по навчанню — його син рабі Авраѓам, прозваний «Малах» («Ангел»), та Шнеур-Залман бен. Що означає «товариші по навчанню»? У єшивах існує така практика: двоє рівних за знаннями та інтелектом студентів утворюють хавруту (товариство) і займаються разом, удвох доходячи до розв'язання складних проблем та незрозумілих місць у матеріалі, що вивчається. Рабі Шнеур-Залман став відомий як Алтер ребе — засновник руху Хабад, а онуком рабі Авраѓама, який відійшов із цього світу у 26 років, був рабі Ісраель Фрідман (Ружинський ребе). Ну, а нащадки Ребе з Ружина стали родоначальниками рухів ружинських, садигорських та боянівських хасидів.
13 тишрея 5598 року (12 жовтня 1837 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аківи Ейгера.
Рабі Аківа бен Моше Гінс Ейгер народився 1761 року в Австрії у відомій рабинській родині. Навчався в єшивах Маттерсдорфа та Вроцлава, очолював громади Маркеш-Фрідланда та Познані, де й прожив решту часу. Створена ним у Познані єшива була найбільшою в Європі, а сам він вважався одним із найвидатніших талмудичних учених та найбільших ѓалахічних авторитетів того часу.
Його онук, рабі Єѓуда-Лейб Егер, навчався спочатку у Гурського, потім у Коцкого та Ізбицького ребе, а надалі сам став главою одного з хасидських напрямів (його центр тепер знаходиться в ізраїльському Бней-Браку).
13 тишрея 5643 року (26 вересня 1882 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) четвертого Любавицького ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).
Рабі Шмуель бен Менахем-Мендл народився 2 іяра 5594 (1834) року і після відходу його батька, третього Любавицького ребе, рабі Цемах Цедека, у 1866 році з цього світу очолив рух Хабад.
Незважаючи на те, що все життя він дуже сильно хворів і хвороби завдавали йому мук, ребе Маѓараш інтенсивно працював, залишивши після себе понад 1000 майморим (хасидських-повчань-проповідей) та об'їздивши всю Європу, намагаючись організувати тиск на царський режим, щоб полегшити становище євреїв у Росії.
Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак, розповідав, що приблизно за 25 хвилин до відходу з цього світу дідусь (тобто рабі Шмуель), узявши кишеньковий годинник і знявши його з ланцюжка, вставив аркуш паперу в годинник таким чином, щоб він зупинився, коли стрілка дійде до 11 годин 51 хвилини. Після цього він попросив покликати до нього синів, щоб висловити їм свою останню волю. А об 11 годині 51 хвилині 13 тишрея 5643 року він відійшов із цього світу.
Похований ребе Маѓараш у Любавичах.
14 тишрея 5775 року року (28 вересня 1814 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля з Кожниць (Кожницького магіда).
Один із основоположників польського хасидизму рабі Ісраель народився в містечку Апти в бідній сім'ї (батько був палітурником). Він навчався у чотирьох великих хасидських цадиків — рабі рабі Шмуеля (Шмельке) бен Цві-Ѓірш ѓа-Леві Гурвіца з Нікольсбурга, рабі Дов-Бера з Межерича (Межеричський магід), рабі Елімелеха з Ліженська та рабі Леві-Іцхака Дербаремдікера з Бердичева.
Деякий час рабі Ісраель жив у польському містечку Пшисха, де навчав дітей, а потім перебрався до Кожинця (Кожнеця), який став процвітаючим хасидським центром.
У Кожнеці рабі Ісраель прожив майже 50 років, ставши близьким другом Провидця («ѓа-Хозе») з Любліна (рабі Яаков-Іцхак га-Леві Горовіца, див. 9 ава) та рабі Менахема-Мендла з Риманова.
15 тишрея 2266 року (1496 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) праотця Яакова бен Іцхака.
Яаков був молодшим із синів-близнюків, народжених в Іцхака та Ривки після двадцятирічного безплідного шлюбу. У Торі пояснюється, що ім'я «Яаков» походить від слова «екев» — «п'ята», оскільки Яаков вийшов із утроби матері, схопившись за п'яту старшого брата, Ейава.
Ейсав був старшим братом і мав права первістка, однак він продав їх молодшому братові (за сочевичну юшку), і право первородства (разом із відповідними батьківськими благословеннями) перейшло до Яакова.
Рятуючись від старшого брата, який бажав убити його й усе ж заволодіти втраченим ним майном, Яаков тікає до свого родича Лавана, який жив у місті Харан (країна Арам-Наѓараїм, територія нинішньої Сирії).
Дорогою Яаков вступає в єдиноборство з посланцем Всевишнього і отримує травму стегна, а також нове ім'я — Ісраель (ще одне ім'я, під яким він згадується в Торі, — Єшурун).
У Харані Яаков одружується з двома жінками (доньками Лавана) — Леєю та Ривкою, а також бере за дружин їхніх служниць Білѓу та Зілпу. Від чотирьох дружин у Яакова народжується 13 дітей — 12 синів, які стали родоначальниками 12 колін Ізраїлю, та одна донька.
Історія життя Яакова розповідається в першій книзі Тори «Брейшит».
15 тишрея 5695 року (24 вересня 1934 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше-Лейба Гінзбурга, зятя ребе Маѓараша.
У 1871 році рабі Моше-Лейб Гінзбург із Вітебська одружився з Дворе-Леєю, старшою донькою четвертого Любавицького ребе, рабі Шмуеля. Практично все життя вони прожили у Вітебську.
Рабі Моше-Лейб відійшов із цього світу в перший день свята Суккот і був похований наступного дня (у перший день свята ховати заборонено) на єврейському кладовищі підмосковного селища Малаховка.