Наш рабин розповідав у суботу...
Б-жінні обійми сукки
Серед законів свята Суккот є дивовижна галахічна норма, що суперечить звичній логіці Тори: «Той, хто страждає, звільнений від перебування в суці». Якщо людині з якоїсь причини важко перебувати в шалаші — наприклад, через спеку, сильний дощ або неприємний запах, — людина має право забрати їжу й їсти її вдома.
Це дивно! Адже всі інші заповіді Тори ми зобов'язані виконувати незалежно від того, приносить це нам радість чи страждання. Торговець або бізнесмен не можуть продавати свій товар або укладати угоди в суботу, скільки б вони на цьому не могли заробити. Якщо немає кошерного м'яса, єврей не може їсти некошерне.
Рабі Єгуда, випиваючи чотири келихи вина на Песах, страждав від болю в животі аж до самого Шавуоту, але наступного Песаха знову випивав чотири келихи.
Більше того, Мішна говорить: «Чим більше праці та страждань, тим більша нагорода».
Якось рабі Хаїм-Ойзер Гродзенський приймав у своїй суці у Вільні рабі Іхіеля-Яакова Вайнберга. Було дуже холодно, і рабі Хаїм-Ойзер, уже літня людина, залишився в будинку, а його молодший гість вирушив до суки. Невдовзі рабі Хаїм-Ойзер теж прийшов до суки. «Від заповіді суки я звільнений через холод, — пояснив він, — але від заповіді гостинності — ні. Адже ця заповідь, як і всі інші, обов'язкова до виконання, навіть якщо вимагає зусиль і спричиняє страждання».
Чому ж почуття та зручності людини раптом стають такими важливими в заповіді про суку?
Ось просте пояснення. Заповідь говорить: «Живіть у суці, як живете в будинку». Але якщо в будинку зі стелі ллється вода, людина звідти піде. Так і сука — коли вона завдає страждань, вона втрачає статус «дому» і всього, що з цим пов'язано.
Але є й інше, глибше пояснення. Любавицький Ребе говорить: у заповіді про суку сказано: «Щоб знали покоління ваші, що в шалашах поселив Я синів Ізраїлю». Сукот — єдине свято, встановлене не на згадку про порятунок від смертельної небезпеки (як Песах, Пурім або Ханука), а на згадку про якість життя.
У пустелі Всевишній дав нашим предкам не лише їжу та воду. Він позбавив їх спеки, важкої дороги та багатьох інших тягарів мандрів пустелею, Він оточив їх з усіх боків Хмарами Слави, Він балував їх, якнайвищою мірою виявляючи любов і турботу. І головна мета заповіді жити в суці — нагадати нам про ці Хмари Слави та виявити близькість між Богом і єврейським народом. Заповідь суки унікальна: людина зобов'язана під час її виконання усвідомлювати, навіщо вона там перебуває — «бо в шалашах поселив Я синів Ізраїлю», — а без цього вона не виконує заповідь належним чином.
Сука створена для тіні та затишку. Мудреці кабали називають її «обіймами Всевишнього», як написано: «Ліва рука Його під моєю головою, а права обіймає мене». «Ліва рука» — це Дні Трепету та Суду на початку місяця тішрей, а «права обіймає мене» — це дні Сукоту та Шміні Ацерет, коли Всевишній обіймає єврея та світить Своєю любов'ю до нас. І якщо сука — це символ любові та божественних обіймів, то страждання в суці руйнує саму суть заповіді.
Ось яка історія сталася в родині Асулен із хабадської громади міста Кретея, на південь від Парижа. Глава сім'ї під час поїздки до США потрапив на фарбренген у «Севен севенти». Ребе саме роздавав пляшки зі спиртним своїм хасидами, які організовували різні заходи. Цей французький єврей через незнання теж попросив пляшку. Ребе вручив йому пляшку, сказавши французькою: «Це для весілля». Чоловік перелякався: він давно був одружений, а його діти були ще маленькими. Раптом це означає, що станеться щось жахливе, через що йому доведеться одружуватися вдруге? Але вдома, у Кретєй, його рабин заспокоїв його, сказавши, що все напевно проясниться пізніше. Єврей поклав пляшку в шафу і з часом забув про цю історію.
Через деякий час вони з дружиною вирішили влаштувати прийом для друзів і налити їм по чарочці з цієї пляшки. Свято влаштували в залі при синагозі. У розпал вечірки прийшов місцевий рабин і попросив гостей доповнити міньян для скромного весілля, яке відбувалося в сусідній синагозі. Одружувалися гер і розлучена молода жінка, у яких не було ні гостей, ні святкового столу. Після весілля молодят запросили до столу, і вечірка раптом перетворилася на справжню весільну трапезу. Тут чоловік і розповів історію з пляшкою Ребе.
І раптом наречена сказала, що хоче дещо додати до цієї історії. Вона пережила дуже важке розлучення, і, познайомившись зі своїм теперішнім нареченим, боялася знову виходити заміж. Вона надіслала Ребе листа з проханням, щоб Б-г дав їй знак, що в цьому шлюбі все складеться по-іншому. І ось, просто в день хупи, вона отримує довгоочікуваний знак...
Всевишній піклується не лише про наше виживання, а й про нашу радість, душевний спокій та відчуття любові. Саме це ми й переживаємо в суці.
Слухав і записав Яків Шапіро
==================================================
Наш раввин рассказывал в субботу...
Б-жественные объятия сукки
Среди законов праздника Суккот есть удивительная галахическая норма, противоречащая привычной логике Торы: «Страдающий освобожден от нахождения в сукке». Если человеку по какой-то причине тяжело находиться сидеть в шалаше — например, из-за жары, проливного дождя или дурного запаха, — человек вправе забрать еду и есть ее дома.
Это удивительно! Ведь все остальные заповеди Торы мы обязаны исполнять независимо от того, причиняет это нам радость или страдания. Торговец или бизнесмен не могут продавать свой товар или заключать сделки в субботу, сколько бы они на этом ни могли заработать. Если нет кошерного мяса, еврей не может есть некошерное.
Рабби Йегуда, выпивая четыре бокала вина на Песах, страдал от боли в животе до самого Шавуота, но на следующий Песах вновь выпивал четыре бокала.
Более того, Мишна говорит: «Чем больше труда и страданий, тем больше награда».
Как-то рабби Хаим-Ойзер Гродзенский принимал в своей сукке в Вильно рабби Ихиэля-Яакова Вайнберга. Было очень холодно, и рабби Хаим-Ойзер, пожилой уже человек, остался в доме, а его более молодой гость отправился в сукку. Вскоре рабби Хаим Озер тоже пришел в сукку. «От заповеди сукки я освобожден из-за холода, — объяснил он, — но от заповеди гостеприимства — нет. Ведь эта заповедь, как и все остальные, обязательна к исполнению, даже если требует усилий и вызывает страдания».
Почему же чувства и удобства человека вдруг становятся так важны в заповеди о сукке?
Вот простое объяснение. Заповедь говорит: «Живите в сукке, как обитаете в доме». Но если в доме с потолка льется вода, человек оттуда уйдет. Так и сукка – когда она причиняет страдания, она теряет статус «дома» и всего, что с этим связано.
Но есть и другое, глубокое объяснение. Любавичский Ребе говорит: в заповеди о сукке сказано: «Дабы знали поколения ваши, что в шалашах поселил Я сынов Израиля». Суккот — единственный праздник, установленный не в память о спасении от смертельной опасности (как Песах, Пурим или Ханука), а в память о качестве жизни.
В пустыне Всевышний дал нашим предкам не только пищу и воду. Он избавил их от зноя, тяжелой дороги и многих других тягот скитаний по пустыне, Он окружил их со всех сторон Облаками Славы, Он баловал их, в высшей степени проявляя любовь и заботу. И главная цель заповеди жить в сукке — напомнить нам об этих Облаках Славы и проявить близость между Богом и еврейским народом. Заповедь сукки уникальна: человек обязан во время ее исполнения осознавать, зачем он находится там — «ибо в шалашах поселил Я сынов Израиля», — а без этого он не исполняет заповедь должным образом.
Сукка создана для тени и уюта. Мудрецы каббалы называют ее «объятием Всевышнего», как написано: «Левая рука Его у меня под головой, а правая обнимает меня». «Левая рука» — это Дни Трепета и Суда в начале месяца тишрей, а «правая обнимает меня» — это дни Суккота и Шмини Ацерет, когда Всевышний обнимает еврея и светит Своей любовью к нам. И если сукка — это символ любви и божественных объятий, то страдание в сукке разрушает самую суть заповеди.
Вот какая история произошла в семье Асулен из хабадской общины города Кретея, к югу от Парижа. Глава семьи во время поездки по США попал на фарбренген в «Севен севенти». Ребе как раз раздавал бутылки со спиртным своим хасидам, организовывавшим различные мероприятия. Этот французский еврей по незнанию тоже попросил попросил бутылку. Ребе вручил ему бутылку, сказав по-французски: «Это для свадьбы». Мужчина перепугался: он давно был женат, а дети его еще были маленькими. Вдруг это значит, что произойдет что-то ужасное, из-за чего ему придется жениться заново? Но дома, в Кретее, его раввин успокоил его, сказав, что все наверняка прояснится позже. Еврей положил бутылку в шкаф и со временем забыл об этой истории.
Спустя время они с женой решили устроить прием для друзей и налить им по рюмочке из этой бутылки. Праздник устроили в зале при синагоге. В разгар вечеринки пришел местный раввин и попросил гостей дополнить миньян для скромной свадьбы, происходившей в соседней синагоге. Расписывались гер и разведенная молодая женщина, у которых не было ни гостей, ни праздничного стола. После свадьбы новобрачных пригласили к столу, и вечеринка вдруг превратилась в настоящую свадебную трапезу. Тут-то мужчина и рассказал историю с бутылкой Ребе.
И вдруг невеста сказала, что хочет кое-что добавить к этой истории. Она прошла через очень тяжелый развод, и познакомившись со своим нынешним женихом, боялась снова выходить замуж. Она отправила Ребе письмо с просьбой, чтобы Б-г дал ей знак, что в этом браке все сложится по-другому. И вот, прямо в день хупы, она получает долгожданный знак...
Всевышний заботится не только о нашем выживании, но и о нашей радости, душевном спокойствии и ощущении любви. Именно это мы и проживаем в сукке.
Слушал и записал Яков Шапиро