ГОШАНА РАБА
Під час ранкової молитви у дні свята Сукот із арон-койдеша (шафи для зберігання сувоїв Тори) дістають Тору й переносять її на піднесення в центрі синагоги. Кантор і громада на повний голос чотири рази благають про спасіння, вигукуючи «Гошана!» (це слово складається з двох слів: гоша («спаси») і на («будь ласка»)).
Після цього присутні промовляють текст із проханнями про спасіння (гошанот), і всі, хто перебуває в синагозі, з чотирма рослинами в руках обходять навколо піднесення, на якому лежить сувій Тори.
Цей звичай нагадує про той час, коли існував Храм. Тоді під час свята священики-когєни влаштовували процесію, що обходила жертовник із хвалебними гімнами. Щодня процесія обходила жертовник один раз, а на сьомий день свята, день Гошана Раба — сім разів.
Гошана Раба — останній день, коли виконуються заповіді про суку та про «чотири види рослин». Він названий так тому, що цього дня читають кілька гошанот, а сувій Тори, що лежить на піднесенні в центрі синагоги, обходять не один раз, а сім. У Храмі цей день називався в ті часи «днем струшування листя з гілок верби» — хібут аравот, і такий звичай зберігся досі — беруть п’ять гілочок верби, складають їх разом і б’ють пучком гілок об підлогу, струшуючи листя. Потім використані гілки складають у таке місце, де їх не будуть топтати ногами.
Опівдні цього дня прийнято влаштовувати святкову трапезу, під час якої, як і напередодні Йом-Кіпура, їдять креплах.
НАПЕРЕДОДНІ ШМІНІ-АЦЕРЕТ
Підготовка до гідного зустрічі Шміні Ацерет і Сімхат Тора (а отже, і до гідного завершення багатотрудного тритижневого святкування) — справа не те щоб складна, але така, що вимагає виконання низки певних дій. По-перше, як завжди, напередодні йом-това слід подбати про підготовку вогню для потреб свята (і не тільки). Наприклад, оскільки під час свята заборонено прикріплювати свічки до свічників, на яких вони горять, то краще використовувати готові свічники з фольги. Крім того, перед початком свята потрібно підготувати полум’я, від якого можна буде запалити свічки другого дня свята, і яке можна буде використовувати під час свята для господарських потреб.
Найкраще для цього підійдуть так звані «добові» свічки, які можна придбати в синагозі. Цього року вам знадобляться 2 свічки — одна буде запалена ввечері 2 жовтня, перед початком Шміні Ацерет, а ввечері 3 жовтня від неї будуть запалені свічки Сімхат Тора та друга добова свічка.
А по-друге, у Шміні Ацерет і Сімхат Тора на нас чекають танці з Торою — гакафот, тож слід подбати про стратегічний запас напоїв, що розвеселять і зігріють (а краще навіть — розпалять) душу, щоб танцювати було веселіше.
БЛАГОСЛОВЕННЯ ПІД ЧАС ЗАПАЛЮВАННЯ СВЯТКОВИХ СВІЧОК
Свічки запалює жінка, промовляючи при цьому два благословення:
У ПЕРШИЙ ДЕНЬ
1. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кідешону, беміцвойсов вецівону леѓадлік нейр шель шабес ве-шель Йойм-Тойв! (Благословенний Ти, Господи, Боже наш, Цар Всесвіту, що освятив нас Своїми заповідями і наказав нам запалювати свічку на честь суботи та свята!)
2. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, шеѓехейону, векімону веѓігійону лізман ѓазе! (Благословенний Ти, Господи, Боже наш, Цар Всесвіту, що дарував нам життя і підтримував його в нас, і дав нам можливість дожити до цього часу!)
У ДРУГИЙ ДЕНЬ
1. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, ашер кідешону, беміцвойсов вецівону леѓадлік нейр шель Йойм-Тойв! (Благословенний Ти, Господи, Боже наш, Цар Всесвіту, що освятив нас Своїми заповідями і наказав нам запалювати свічку на честь свята!)
2. Борух Ато А-дой-ной, Е-лой-ѓей-ну, Мелех ѓо-Ойлом, шеѓехейону, векімону веѓігійону лізман ѓазе! (Благословенний Ти, Господи, Боже наш, Цар Всесвіту, що дарував нам життя і підтримував його в нас, і дав нам можливість дожити до цього часу!)
ШМІНІ-АЦЕРЕТ: ОСЬ І ЛІТО МИНУЛО
Святами Шміні-Ацерет і Сімхат-Тора завершується осінній святковий цикл. Власне кажучи, в Ерец-Ісраель ці два свята припадають на один день, восьмий за рахунком від початку Сукот («Шміні Ацерет» так і перекладається з івриту — «Збори восьмого дня»), але в діаспорі, де кожне свято триває два дні, у нас є можливість відзначити кожне зі свят з почуттям, розумінням, належним настроєм і відповідною радістю.
Хоча Шміні-Ацерет настає одразу ж після закінчення свята Сукот, це окреме свято, не пов’язане з Сукот (точніше, пов’язане, але опосередковано). Ось що говорить з цього приводу Тора, звідки, власне, і походить назва свята: «На восьмий (івритом — шміні) день у вас буде святкове зібрання (ацерет)». Наші мудреці коментували це так: «Слово «Ацерет» є виявом любові. Так батько, не бажаючи розлучатися з синами, каже їм: «Затримайтеся (іцру) ще на один день».
Кабалістична книга «Зоар» говорить, що в останній день свята Сукот, у день, який називається «Гошана раба», виноситься вирок усьому живому — рослинам, тваринам тощо, а вирок остаточно скріплюється печаткою на світанку Шміні-Ацерет.
Серед багатьох рішень, що ухвалюються Всевишнім у Сукот, також вирішується, чи будуть рясні дощі цього року. Для досить вологих і дощових Європи, Азії та обох Америк це питання здається неактуальним, але в Ерец-Ісраель, де все зрошення залежить від кількості вологи, що випала з неба, це в буквальному сенсі питання життя і смерті. Навіть зараз, попри наявність Всеізраїльського водогону, що подає на поля воду з озера Кінерет, ситуація не змінилася, бо єдиним реальним джерелом поповнення озера є дощі.
Після ранкової молитви «Шахаріт» під час додаткової молитви «Мусаф» ми вперше промовляємо молитву про дощ (у європейських повенях ми не винні — це молитва виключно про дощ для Ерец-Ісраель)
Ця молитва промовлятиметься щодня до початку свята Песах, коли в Ерец-Ісраель розпочнеться збір врожаю. Тоді молитва про дощ зміниться на молитву про росу. Логічно запитати: а чому ж зараз ми починаємо просити «про дощ» не з самого початку свята? Якщо викласти суть своїми словами, точніше — словами наших мудреців, то «роса — це завжди благословення для світу, тому ми просимо, щоб вона випадала й у святкові дні». Але дощ є благословенням лише тоді, коли він випадає вчасно, а дощ у Сукот — це прокляття, а не благословення, оскільки він виганяє нас із куреня-суки, заважаючи виконувати заповідь»
Саме тому в дні Сукот про дощ не згадують, обмежуючись натяками на кшталт арбаа мінім — чотирьох видів рослин, що потребують води. І лише в Шміні-Ацерет ми починаємо висловлювати свої прохання прямо. Хоча й тоді ми лише згадуємо про дощ. А ось по-справжньому просити ми починаємо з 7-го числа місяця хешван, через два тижні після закінчення свят, тому що за часів Єрусалимського Храму останні паломники, які побували на святах, встигали повернутися додому лише до цього періоду.
СІМХАТ-ТОРА
Сімхат-Тора (або, як казали в Одесі, Сімхес-Тойре, «радість Тори») — свято порівняно молоде. Воно не згадується в Торі й встановлене нашими мудрецями. Оскільки цього дня відзначають закінчення річного циклу читання Тори та його (циклу) новий початок, то при своїй появі свято називалося «День книги»,
Першу главу Тори, главу «Брейшит», читають у суботу, що настає після свята Шміні-Ацерет. Завершують річний цикл читання Тори у Шміні-Ацерет, причому в діаспорі ця подія відзначається у другий святковий день, який називається Сімхат-Тора.
Моше заповідав євреям читати Тору по суботах, щоправда, не вказав, що саме і в яких обсягах слід читати, тож дві тисячі років тому серед євреїв Вавилонії було прийнято читати Тору за три роки, тоді як євреї, що жили в Ерец-Ісраель, читали її за рік. Мудреці наступних поколінь розділили Тору на 54 тижневі розділи — за кількістю тижнів у високосному році — таким чином, щоб весь сувій можна було прочитати рівно за рік.
Під час ранкової молитви ми читаємо останню главу Тори, главу «Зот га-браха», викликаючи за один раз безліч людей, щоб усі присутні підійшли до Тори й взяли участь у читанні або.
Хатан Тора («Наречений Тори») — той, кого запрошують до Тори для читання останнього уривка — зазвичай це рабин або інший шанований член громади — завершує річний цикл читання Тори. Завершують читання Тори словами «хазак, хазак ве нітхазек!» — «Наберися мужності, тримайся міцно!».
Але читання та вивчення Тори ніколи не переривається ні на одну годину, тому одразу ж після цього до Тори піднімається хатан Брейшит — людина, якій довірено розпочати новий цикл читання Тори.
А далі — веселощі, які важко описати, але в яких дуже легко взяти участь.
МОЛИТВА «ІЗКОЙР»
Ізкойр — це поминальна молитва, яку читають чотири рази на рік: в останній день Песаху, у Швуес (за межами Ерец-Ісраель — у другий день свята), у Йом Кіпур та у Шміні-Ацерет.
Ізкойр — це особлива молитва, в якій молільник просить Всевишнього дати душі померлого спокій, Божественне світло та місце серед душ праведників, а також проголошує свій намір зробити пожертву на згадку про душу покійного.
Слова Ізкойра, що містять обіцянку благодійності, слід сприймати цілком серйозно: обіцянку треба виконати після свята (адже у свято, згідно з єврейським Законом, не можна платити гроші). Якщо людина не збирається робити пожертву, їй краще утриматися від обіцянки; у такому разі не слід вимовляти фразу, де йдеться про пожертву.
Згідно зі звичаєм більшості громад, ті, у кого живі обоє батьків, під час читання Ізкоіра виходять із зали синагоги. В Ізкойрі згадують єврейське ім’я покійного та єврейське ім’я його матері, якщо, звісно, воно відоме. Якщо воно невідоме або якщо у покійного не було єврейського імені, його згадують тим ім’ям, яким зазвичай називали за життя.
ГАКАФОТ
Гакафа — у перекладі з івриту «кружляння», відповідно гакафот (акойфес) — «кружляння». У день Сімхат-Тора з арон-койдеша дістають усі наявні в синагозі сувої Тори й влаштовують процесію з танцями та співами, обходячи (точніше, витанцьовуючи) навколо піднесення зі сувоями в руках сім разів.
У роки радянської влади серед євреїв СРСР (мова йде не про окремих людей, які зберігали традиції, а про основну масу народу, яка пам’ятала лише слова «маца» і «кіш мир ін тухес», та знала, що Маркс теж був євреєм) існував звичай приходити до синагоги й влаштовувати у дворі танці-хороводи. Не заходити всередину, боронь Боже, що їм, комсомольцям та членам партії, там було робити, а просто танцювати й веселитися від того, що вони євреї.
Минули роки. Немає вже комсомолу, немає вже тієї партії, а Сімхат-Тора залишилася. Немає потреби влаштовувати танці у дворі, але танцювати все-таки треба — рабі Баал Шем-Тов казав, що з підмет, стоптаних євреями під час акойфес, ангели шиють Всевишньому корону Слави.