НАШ РАБИН РОЗПОВІДАВ У СУБОТУ...
КОЖЕН ВІДПОВІДАЄ ЗА ВЕСЬ СВІТ
Ця історія сталася сорок три роки тому в ніч свята Сукот.
26 вересня 1983 року в секретному радянському бункері військового містечка «Серпухов-15» підполковник Станіслав Петров стежив за комп'ютеризованою системою оповіщення про ядерний напад. Раптом завили сирени, і на екранах загорілося попередження: США запустили балістичну ядерну ракету в бік Радянського Союзу. За кілька секунд з'явилася друга ракета, за нею — третя, четверта і п'ята.
За суворим військовим протоколом Петров мав у ту ж секунду натиснути на «червону кнопку» і доповісти командуванню про те, що відбувається. Радянський Союз мав негайно відповісти потужним залпом ядерних ракет. Тривала «холодна війна», президент США Рональд Рейган називав Радянський Союз «імперією зла», і не було дивним, що Америка може завдати превентивного ядерного удару.
Але Петров вагався. Інтуїція підказувала йому, що стався збій системи. І він, усупереч усім правилам, не поспішає натиснути на кнопку, тим самим наражаючи себе і свою країну на страшну небезпеку.
Минуло кілька виснажливих хвилин — і ракети раптом зникли з екранів. Петров мав рацію. Як з'ясувалося пізніше, тривога спрацювала через те, що сонячні промені якимось особливим чином відбилися від високих хмар.
Експерти підрахували: якби Петров діяв згідно з протоколом, близько трьохсот мільйонів людей загинули б одразу, а подальша ядерна зима, радіація і голод забрали б життя ще сотень мільйонів. Виходить, одна людина запобігла Третій світовій війні й врятувала людську цивілізацію.
З цієї історії ми можемо винести чотири найважливіші уроки.
• Перший урок — це сила стриманості
Петров не зробив того, що мав зробити: він не натиснув на кнопку і цим врятував увесь світ. Іноді історія змінюється не через дії людини, а через те, від чого вона відмовляється.
Алтер Ребе в книзі «Танія» говорить про щоденну боротьбу з поганими думками й поривами. Іноді людині здається, що, придушивши лихий потяг, вона нічого не зробила. Алтер Ребе стверджує, що кожного разу, просто утримуючись від зла, відхиляючи погану думку, людина руйнує сили нечистоти і притягує величезне Божественне розкриття в усі світи.
• Другий урок: не плутати екранну картинку з реальністю
Комп'ютер Петрова показував не реальні факти, а їхню інтерпретацію. Реальність же полягала в тому, що жодних ракет не було.
Так буває і в житті: коли близька людина або друг каже щось неприємне, наша нервова система миттєво «вмикає сирену» і малює картину нападу. Але важливо вчасно спитати себе: «Це справді так — чи це лише відображення сонячних променів від хмар?» Багато конфліктів між друзями й подружжям розгоряються через те, що ми реагуємо на ілюзію як на реальність.
• Третій урок — не можна сліпо підкорятися протоколу
Петров казав, що зміг утриматися завдяки цивільному «бекграунду». Його співслужбовці-військові підкорилися б наказу, і оком не змигнувши.
У цьому полягає корінь єврейського самоусвідомлення. Авраѓам-авіну неспроста було названо «ѓа-іврі» — «той, що перебуває по інший бік». Бути євреєм означає вміти розпізнати брехню і відмовитися йти в неї на поводу. Ми не повинні сліпо поклонятися суспільним умовностям, модним ідеологіям чи спалахам ненависті. Наш обов'язок — завжди перевіряти, чи відображає той чи інший вчинок волю Всевишнього.
• Четвертий урок — у кожної людини є особиста відповідальність
Рамбам вчить, що кожен має дивитися на себе і на весь світ так, ніби шальки заслуг і гріхів перебувають у рівновазі. Одна добра справа, одна наша стриманість здатні схилити шальку терезів усього світу до добра і принести порятунок. Це може здаватися чистою теорією, але наша історія доводить її реальність. Петров, звичайний офіцер, тієї ночі просто підміняв колегу, але саме йому випало вирішувати долю людства. Маленький вчинок однієї людини, один прояв стриманості можуть врятувати цілий світ.
Тієї самої ночі Сукот 5744 року в Брукліні Любавицький Ребе проводив фарбренген. Протягом сорока семи хвилин Ребе з величезним душевним жаром говорив лише на одну тему: про мир у всьому світі.
Ребе почав із того, що на перший погляд будь-яка подія здається лише окремим, ні з чим не пов'язаним епізодом. Але якщо поглянути на загальну картину, то видно, що кожна людина і кожен вчинок — це частина величезної всесвітньої мозаїки. Ребе закликав кожну людину у світі відчувати цю всесвітню відповідальність, покладену на її плечі, — примножувати мир, гармонію та єдність, розуміти, що всі ми — діти одного Б-га.
Саме в ті хвилини, коли світ стояв на краю ядерної прірви, на іншому кінці світу праведник покоління говорив про місію кожної людини: не допустити руйнування і принести мир.
І тут не можна не згадати тих п'ятьох, які днями, завдяки своїй винахідливості й героїзму, врятували 174 людини на борту «Боїнга».
Ребе пов'язав ту бесіду про мир з унікальністю свята Сукот. На Песах ми святкуємо вихід з Єгипту нашого народу, на Шавуот — отримання Тори нашим народом. Але на Сукот ми дивимося з суці на все людство. В Єрусалимському Храмі в свято Сукот приносили в жертву сімдесят биків за сімдесят народів світу, щоб подарувати благословення, мир і достаток усім мешканцям Землі.
Кількість жертвоприношень на Сукот зменшувалася з кожним днем — від тринадцяти биків першого дня до одного бика на Шміні Ацерет. Як пояснюють наші мудреці, це символізує поступове скорочення чвар і розбрату у світі аж до досягнення абсолютної єдності, коли «буде Господь Один, і ім'я Його — Єдине».
Нехай і ми завжди удостоїмося обирати стриманість і мир — і пам'ятати, що один-єдиний наш вчинок здатен схилити шальку терезів усього світу на бік заслуг!
Слухав і переказав Яків Шапіро
===========================================
НАШ РАВВИН РАССКАЗЫВАЛ В СУББОТУ...
КАЖДЫЙ ОТВЕЧАЕТ ЗА ВЕСЬ МИР
Эта история произошла сорок три года назад в ночь праздника Суккот.
26 сентября 1983 года в секретном советском бункере военного городка «Серпухов-15» подполковник Станислав Петров следил за компьютеризированной системой оповещения о ядерном нападении. Вдруг завыли сирены и на экранах загорелось предупреждение: США запустили баллистическую ядерную ракету в сторону Советского Союза. Через несколько секунд появилась вторая ракета, за ней — третья, четвёртая и пятая.
По строгому военному протоколу Петров должен был в ту же секунду нажать на «красную кнопку» и доложить командованию о происходящем. Советский Союз должен немедленно ответить мощным залпом ядерных ракет. Шла «холодная война», президент США Рональд Рейган называл Советский Союз «империей зла», и было неудивительно, что Америка может нанести превентивный ядерный удар.
Но Петров колебался. Интуиция подсказывала ему, что произошел сбой системы. И он, вопреки всем правилам, не спешит нажать на кнопку, тем самым подвергая себя и свою страну страшной опасности.
Прошло несколько мучительных минут – и ракеты вдруг исчезли с экранов. Петров оказался прав. Как выяснилось позже, тревога сработала из-за того, что солнечные лучи каким-то особенным образом отразились от высоких облаков.
Эксперты подсчитали: если бы Петров действовал согласно протоколу, около трехсот миллионов человек погибли бы сразу, а последующая ядерная зима, радиация и голод унесли бы жизни ещё сотен миллионов. Получается, один человек предотвратил Третью мировую войну и спас человеческую цивилизацию.
Из этой истории мы можем извлечь четыре важнейших урока.
Первый урок — это сила сдержанности
Петров не сделал то, что должен был сделать: он не нажал на кнопку и этим спас весь мир. Иногда история меняется не из-за действий человека, а из-за того, что он отказывается делать.
Алтер Ребе в книги «Тания» говорит о ежедневной борьбе с дурными мыслями и порывами. Иногда человеку кажется, что, подавив дурное влечение, он ничего не сделал. Альтер Ребе утверждает, что каждый раз, просто воздерживаясь от зла, отклоняяя дурную мысль, человек сокрушает силы нечистоты и привлекает огромное Божественное раскрытие во все миры.
Второй урок: не путать экранную картинку с реальностью
Компьютер Петрова показывал не реальные факты, а их интерпретацию. Реальность же заключалась в том, что никаких ракет не было.
Так бывает и в жизни: когда близкий человек или друг говорит что-то неприятное, наша нервная система мгновенно «включает сирену» и рисует картину нападения. Но важно вовремя спросить себя: «Это действительно так — или это лишь отражение солнечных лучей от облаков?» Многие конфликты между друзьями и супругами разгораются из-за того, что мы реагируем на иллюзию как на реальность.
Третий урок – нельзя слепо подчиняться протоколу
Петров говорил, что он смог удержаться благодаря гражданскому «бэкграунду». Его сослуживцы-военные подчинились бы приказу, и глазом не моргнув.
В этом заключается корень еврейского самосознания. Авраѓам-авину не случайно был назван «ѓa-иври» — «находящийся по другую сторону». Быть евреем означает уметь распознать ложь и отказаться идти у нее на поводу. Мы не должны слепо поклоняться общественным условностям, модным идеологиям или вспышкам ненависти. Наша обязанность — всегда проверять, отражает ли то или иное ли поступок волю Всевышнего.
Четвёртый – у каждого человека есть личная ответственность
Рамбам учит, что каждый должен смотреть на себя и на весь мир так, будто чаши заслуг и грехов находятся в равновесии. Одно доброе дело, одна наша сдержанность способны склонить чашу весов всего мира к добру и принести спасение. Это может казаться чистой теорией, но наша история доказывает ее реальность. Петров, обычный офицер, в ту ночь просто подменял коллегу, но именно ему выпало решить судьбу человечества. Маленький поступок одного человека, одно проявление сдержанности могут спасти целый мир.
В ту самую ночь Суккота 5744 года в Бруклине Любавичский Ребе проводил фарбренген. На протяжении сорока семи минут Ребе с огромным душевным жаром говорил только об одной теме: о мире во всём мире.
Ребе начал с того, что на первый взгляд любое событие кажется лишь отдельным, ни с чем не связанным эпизодом. Но если взглянуть на общую картину, то видно, что каждый человек и каждый поступок это часть огромной вселенской мозаики. Ребе призывал каждого человека в мире чувствовать эту вселенскую ответственность, возложенную на его плечи — приумножать мир, гармонию и единство, понимать, что все мы — дети одного Б-га.
В те самые минуты, когда мир стоял на краю ядерной бездны, на другом конце света праведник поколения говорил о миссии каждого человека: не допустить разрушения и принести мир.
И здесь нельзя не упомянуть тех пятерых, которые на днях, благодаря своей находчивости и героизму, спасли 174 человека на борту «Боинга».
Ребе связал ту беседу о мире с уникальностью праздника Суккот. В Песах мы празднуем выход из Египта нашего народа, в Шавуот — получение Торы нашим народом. Но в Суккот мы смотрим из сукки на всё человечество. В Иерусалимском Храме в праздник Суккот приносили в жертву семьдесят быков за семьдесят народов мира, чтобы даровать благословение, мир и изобилие всем жителям Земли.
Количество жертвоприношений в Суккот уменьшалось с каждым днём — с тринадцати быков в первый день до одного быка в Шмини Ацерет. Как объясняют наши мудрецы, это символизирует постепенное сокращение розни и раздоров в мире вплоть до достижения абсолютного единства, когда «будет Господь Один, и имя Его — Единый».
Да удостоимся и мы всегда выбирать сдержанность и мир — и помнить, что единственный наш поступок способен склонить чашу весов всего мира в сторону заслуг!
Слушал и пересказал Яков Шапиро