30 тішрея 5676 року (8 жовтня 1915 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Якова-Мордехая Безпалова, рабина Полтави.
Рабин Яків-Мордехай протягом тридцяти років обіймав посаду рабина Полтави та був хасидом четвертого і п’ятого Любавицьких ребе — рабина Шмуеля (ребе Маhараш) і рабина Шолома-Дов-Бера (ребе Рашаб). Він був одним із трьох учнів, які отримали «сміху» (посвячення в рабини) з рук ребе Маhараша. До того часу, як ребе Рашаб очолив рух Хабад, рабин Яків-Мордехай навчався з ним у парі (ми вже розповідали, що в єшивах існує така практика: двоє студентів, рівних за знаннями та інтелектом, утворюють хавруту (товариство) й навчаються удвох, разом шукаючи розв’язання складних проблем і незрозумілих місць у матеріалі, який вивчають).
1 хешвана 5642 року (24 вересня 1881 року) — день народження ребецн Нехами-Діни, дружини рабина Йосефа-Іцхака, шостого Любавицького ребе.
Ребецн Нехама-Діна народилася в Кишиневі. Її матір’ю була ребецн Йохевед, а батьком — онук третього Любавицького ребе Цемах-Цедека, син рабина Ісраеля-Ноаха (ребе Маhараяна) з Ніжина, рабин Авраhам Шнеєрсон.
1 хешвана 5002 року (1 жовтня 1241 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Елазара бен Єhуди бен Калонімуса з Вормса (Рокеаха).
Рабин Елазар, також відомий під ім’ям Рокеах (за назвою однієї з його головних праць; назву обрано не випадково — гематрія слова «Рокеах» (виготовлювач пахощів) дорівнює гематрії імені автора. До речі, під ім’ям Рокеах також відомий рабин Елазар із Брода), і по батьківській, і по материнській лінії походив зі старовинного роду Калонімус, відомого своїми мудрецями-кабалістами.
Рабин Елазар народився в Майнці й спочатку навчався у свого батька, а потім — у багатьох видатних рабинів Європи. Роки його життя припали на час Третього хрестового походу, і, ще живучи в Майнці, рабин Елазар був змушений переховуватися від хрестоносців. У 1189 році стотисячне військо на чолі з імператором Фрідріхом Барбароссою зібралося біля Регенсбурга, але рабин Елазар усе ж вирушив туди, щоб вивчати Кабалу у великого мудреця рабина Єhуди Хасида. Після завершення навчання він оселився у Вормсі, де його обрали рабином міста, і заснував власну єшиву.
Через кілька років хрестоносці все ж дісталися до мудреця. Вони зарубали мечем його дружину та двох дочок, а сам рабин Елазар, його син та учні були тяжко поранені.
Серед учнів рабина Елазара був і Рамбан, причому рабин Елазар спеціально переїхав до Жерони, щоб навчити його таємниць практичної Кабали.
Хоча рабин Елазар і отримав від своїх учителів дозвіл привідкрити те, що протягом століть вважалося таємницею посвячених і передавалося з уст в уста (зокрема, у книзі «Содей разія» («Таємниці прихованого») він дає докладні вказівки щодо виготовлення штучної людини — голема), більша частина з написаних ним 60 книг досі залишається в рукописах. Час оприлюднення кабалістичних таємниць, що містяться в них, ще не настав.
2 хешвана 5672 року (24 жовтня 1911 року) — рабин Шолом-Дов-Бер (четвертий Любавицький ребе, ребе Рашаб) засновує в Хевроні єшиву «Торат Емет».
Для створення єшиви рабин Шолом-Дов-Бер відправив до Ерец-Ісраель учнів любавицької єшиви «Томхей тмімім» Алтера Сімховіца, Гілеля Пріюткіна, Цві-Гірша Кацева, Єхезкеля Фейгіна, Нахмана-Менахема Карасика, Авраhама-Елі Ошерова та Ісраеля-Залмана Аснаса, а також їхнього наставника, рабина Шломо-Залмана Гевліна.
Єшива розпочала свою роботу, але через кілька років, із початком Першої світової війни, коли Росія та Туреччина, яка володіла Ерец-Ісраель, опинилися по різні боки фронту, усім власникам російських паспортів довелося залишити країну.
3 хешвана 5627 року (12 жовтня 1866 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Єhуди-Лейба з Кописа.
Рабин Єhуда-Лейб (відомий також за акронімом Маhариль) був сином третього Любавицького ребе, рабина Цемах-Цедека. Він народився 1807 року, був другим сином ребе Цемах-Цедека, а під час церемонії обрізання сандаком (людиною, яка тримає немовля на руках) був його прадід — Альтер ребе. Дитячі роки рабин Єhуда провів поруч зі своїм улюбленим дідусем — другим Любавицьким ребе Мітелер ребе, який навчав його Торі та хасидуту.
Після відходу з цього світу його батька, третього Любавицького ребе, рабин Єhуда залишив Любавичі й оселився в містечку Копис, де очолив групу хасидів. У рабина Маhариля були тисячі послідовників (так звані копиські хабадники), хоча сам він очолював їх лише два місяці — елул і тішрей. На свято Сімхат-Тора він захворів, і 3 хешвана, через пів року після відходу його батька, рабин Єhуда-Лейб також відійшов із цього світу.
3 хешвана 5611 року (9 жовтня 1850 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Ісраеля Фрідмана, ребе з Ружина.
Рабин Ісраель Фрідман, правнук рабина Дов-Бера з Межиріча (відомого як Межиріцький магід), народився 1797 року в містечку Погребище під Києвом. Уже в ранній молодості рабин Ісраель обрав містечко Ружин (івритом воно називалося Рижин) своєю резиденцією. Двір Ружинського ребе (тобто його почет і майно) за блиском і пишнотою не поступався більшості князівських дворів тогочасної Європи — рабин Ісраель тримав численну прислугу й виїжджав у розкішній кареті, запряженій четвіркою коней. Втім, незважаючи на такий демонстративний спосіб життя, Ружинський ребе був загальним улюбленцем (зокрема, він дружив із третім Любавицьким ребе, рабином Цемах-Цедеком), і йому все прощали. Казали, що «Рижинер ребе, звісно, ходить у золотих чоботях, але ці чоботи без підошов, тож він ступає босими ногами по снігу».
У 1838 році рабина Ісраеля звинуватили власті в тому, що він віддав розпорядження про страту двох донощиків. Процес тривав півтора року, сотні євреїв були заарештовані й піддані тортурам, а 80 осіб постали перед судом. Шістьох керівників громади було засуджено до довічної каторги, інших — до заслання в Сибір. Ружинський ребе перебував під арештом майже два роки; адвокати зробили все, щоб довести його непричетність до справи, і після завершення слідства його звільнили, але залишили під поліцейським наглядом, оскільки влада запідозрила його в намірі стати єврейським правителем. Ребе переїхав до Кишинева, де місцевий губернатор був прихильнішим до євреїв, потім перебрався до Ясс, а звідти — до буковинського містечка Шацк. Так він переїжджав із міста до міста, аж поки після численних зусиль його прихильників 20 грудня 1845 року імператор Фердинанд I не дозволив йому проживати в Садагорі (Садигурі) на Буковині (нині Сад-гора — один із районів Чернівців). Хасиди придбали для нього маєток Золотий Потік поблизу міста. Він побудував собі розкішний особняк і знову почав вести розкішний спосіб життя. Ружинський ребе багато зробив для жителів Ерец-Ісраель, зокрема надав кошти на будівництво синагоги «Тіферет Ісраель» у єврейському кварталі Старого міста Єрусалима.
Рабин Ісраель Фрідман похований у Садигурі. Сини Ружинського ребе заснували хасидські династії в інших містечках, ставши родоначальниками садигурського та боянівського хасидизму.