20 хешвана 5624 року (2 листопада 1863 року) — Трирічного Шолом-Дов-Бера «помазує» ребе Цемах-Цедек.
Коли Шолому-Дов-Беру виповнилося три роки й настав час його опшерніш (першої стрижки), його дідусь, третій Любавицький Ребе Цемах-Цедек, наказав своєму синові, рабі Шмуелю, зробити це скромно, не привертаючи уваги.
Увечері, за добу до того, як Шолому-Дов-Беру виповнилося три роки, ребе Цемах-Цедек наказав принести дитину спати до його кімнати. Уранці, прокинувшись, він наказав омити руки дитині й промовив разом із нею ранкові благословення. Після молитви ребе Цемах-Цедек покликав батьків дитини й сказав їм: «Силою того духовного глечика з олією, який учитель наш рабі Баал-Шем-Тов передав своєму учневі й нашому вчителеві, Межерицькому магіду (щоб той помазав Алтер Ребе на правління в наступних поколіннях), було помазано мого тестя, Мітелер Ребе. А я цією силою помазав тебе, і цією силою помазую його…»
Того дня трирічного Шолома-Дов-Бера принесли до хедера, і відповідно до давньої традиції дідусь (ребе Цемах-Цедек) кинув на нього цукерки, сказавши, що їх кинув ангел Михаїл. Малюк сприйняв це серйозно й не хотів їсти цукерки, бо вони були «послані з небес». Однак напередодні свята Песах, коли заведено перевіряти кишені дитячого одягу, ребе Цемах-Цедек покликав онука, запитав, що той зробив із цими цукерками, і змусив його з’їсти їх.
22 хешвана 5666 року (14 листопада 1805 року) — День народження рабі Баруха-Шалома (Рабаша), прадідуся нинішнього Ребе.
Рабі Барух-Шалом, старший син третього Любавицького Ребе Цемах-Цедека, не створив власної гілки в Хабаді, а його нащадки були рабинами в містах Російської імперії. Проте його правнуком по чоловічій лінії був наш Ребе Менахем-Мендл Шнеєрсон.
23 хешвана 3624 року (137 рік до н. е.) — Свято очищення Храму.
За часів укладання Талмуду день 23 хешвана заведено було відзначати як день, коли Хашмонаї (у біблійних перекладах — Хасмонеї, вони ж брати Маккавеї) почали очищати Храм. Цього дня з Храму винесли камені жертовника, на якому греки приносили жертви на честь язичницьких божеств.
24 хешвана 5404 року (8 листопада 1643 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аврагама Азулая.
Рабі Аврагам народився в місті Фес (Марокко) того року, коли відійшов із цього світу великий кабаліст рабі Моше Кордоверо, і сам став видатним кабалістом.
Дорогою з Марокко до Ерец-Ісраель корабель, на якому плив рабі Аврагам, пристав до берега в Греції, де його потопив сильний шторм. На щастя, самого рабі Аврагама на борту не було, однак багато його унікальних рукописів загинуло. Рабі Аврагам був дуже вдячний Всевишньому за свій порятунок і відтоді змінив свій підпис так, що тепер він нагадував обриси корабля.
Одна з примітних сторінок життя рабі Аврагама Азулая пов’язана з рукописами учня Арізаля — рабі Хаїма Віталя. За бажанням рабі Хаїма майже всі його рукописи поховали разом із ним у Дамаску (Сирія). Проте через рік кабалісти рабі Аврагам Азулай і Яаков Цемах під час кабалістичних медитацій отримали від нього дозвіл розкрити його могилу й забрати рукописи.
Правнуком рабі Аврагама був відомий мудрець рабі Йосеф-Хаїм-Давид Азулай, також відомий як Хіда.
25 хешвана 5703 року (7 листопада 1942 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендла Горенштейна.
Рабі Менахем-Мендл був сином ребецн Хаї-Мушки, дочки четвертого Любавицького Ребе, рабі Шмуеля, та рабі Моше га-Когена Горенштейна. Його дружиною була ребецн Шейна, молодша дочка шостого Любавицького Ребе, рабі Йосефа-Іцхака (Ребе Раяца).
Після того як Ребе Раяцу та його родині вдалося вирватися до Риги із захопленої фашистами Варшави, він спробував урятувати свою дочку й зятя, проте їх, польських громадян, не випустили з країни. Крім того, рабі Менахем-Мендл не хотів залишати свого батька, рабі Моше, який був прикутий до ліжка, а після його відходу з цього світу в березні 1941 року покинути Польщу вже було неможливо.
Рабі Менахем-Мендла схопили нацисти й відправили до концентраційного табору Треблінка. 25 хешвана він разом з іншими євреями-в’язнями потрапив до печі крематорію.