НАШ РАБИН РОЗПОВІДАВ У СУБОТУ...
Між Лотом та Авраѓамом
У священній мові Писання немає слова, яке позначало б «амбівалентність» — роздвоєність почуттів, коли людина застрягла між двома протилежними позиціями й не може зробити вибір. Найближчий образ у Танаху — вигук пророка Еліягу на горі Кармель: «Доки ви кульгатимете на обидва боки?» (тобто: «Як довго ви будете поклонятися і Б-гу, і Ваалу?»). На їдиші це називається «танцювати на двох весіллях».
У традиції читання сувою Тори є надзвичайно рідкісний знак кантиляції — «шальшелет» (у Торі він трапляється лише чотири рази). Графічно він має вигляд вертикального зигзага або блискавки, а його мелодія то піднімається, то опускається, звивається й тягнеться, наче читець завмер на місці й фізично не спроможний зробити крок уперед. Як пояснював середньовічний коментатор рав Йосеф ібн Каспі, цей наспів символізує внутрішній ступор, параліч волі та глибоку психологічну кризу.
Уперше знак шальшелет з'являється в нашому тижневому розділі над словами «і він зволікав». Ангели кваплять Лота негайно залишити приречений Сдом, щоб не загинути через гріхи міста, але Лот зволікає й застигає на місці.
Раші пише, що він зволікав, намагаючись урятувати своє майно й багатство. Джонатан Сакс вказує на значно глибшу причину — кризу ідентичності, коли людина не розуміє, хто вона така.
Лот виріс у наметі Авраѓама, але добровільно пішов до багатого Сдома, який зовні виблискував розкішшю, а зсередини був безжальним і жорстоким. Там ухвалювали закони проти милосердя й оголосили війну гостинності.
Лот усіма силами прагнув асимілюватися. Він став першим асимілянтом в історії: видав дочок заміж за мешканців Сдома й пробився на саму вершину суспільства. Наші мудреці так тлумачать вірш «І Лот сидів біля брами Сдома»: саме того дня його призначили суддею. Він був упевнений, що став повноправним представником місцевої еліти.
Але тієї фатальної ночі його ілюзія розлетілася вщент. По-перше, коли він прийняв подорожніх, не зумівши повністю заглушити в собі єврейське милосердя, розлючений натовп обложив його дім. По-друге, коли Лот вийшов і благав їх не чинити зла гостям, йому з презирством кинули в обличчя: «Один прийшов пожити [прибульцем] — і вже судить?! Тепер ми зробимо тобі гірше, ніж їм!». Для них він назавжди залишився чужинцем. По-третє, коли він побіг рятувати своїх зятів, ті лише посміялися з нього, вважаючи його слова безглуздим жартом. І коли він намагався застерегти своїх зятів, то «здався він жартівником в їхніх очах». Вони навіть не сперечаються з ним — для них він жалюгідний, божевільний клоун.
Це було тяжке розчарування, коли розверзлася нестерпна прірва між ілюзією, заради якої Лот поклав усе своє життя, і жорстокою реальністю, яку йому кинули в обличчя.
Ось чому Лот впадає в ступор, і ангелам доводиться силоміць виводити його та його родину з міста.
Дружина Лота, додає рав Сакс, уособлює дисонанс, який настає вже після ухвалення рішення. Людина змушена піти, але її серце залишається позаду. Дружина Лота не змогла відірватися від притягальної сили Сдома, озирнулася назад — і назавжди застигла соляним стовпом.
Шальшелет Лота — це трагедія єврейського народу в Новий час. У XIX столітті, з падінням мурів європейських гетто, мільйони євреїв повірили: варто лише асимілюватися, перейняти культуру навколишніх народів — і ненависть зникне. Але у фатальну годину їм кинули в обличчя: «Прийшов сюди чужинцем — і ще береться нас судити!».
На противагу Лоту Тора ставить образ праотця Авраѓама. Авраѓам не відвертається від світу: він іде на війну заради порятунку мешканців Сдома й визволяє їх, він просить Б-га помилувати їх. Але водночас він ані на йоту не поступається своєю ідентичністю. Прийшовши поховати Сару, він прямо й гідно каже синам Хета: «Я серед вас — приходько й поселенець». Я живу серед вас, але моя душа нерозривно пов'язана з Б-жественною обітницею. І сини Хета відповідають йому: «Князь Б-жий ти серед нас!».
У цьому полягає непорушний закон: світ не поважає євреїв, які соромляться свого єврейства, — і відчуває глибоку пошану до тих євреїв, які шанують свою спадщину!
Нам необхідно зробити вибір. Ми не хочемо залишатися в амбівалентності Лота! Ми не збираємося вибачатися за наше невід'ємне право на кожну п'ядь Землі Ізраїлю. Ми не будемо белькотіти й виправдовуватися перед ворогом, який прагне нас знищити. Це земля, якою тисячоліттями ступали Авраѓам, Іцхак і Яаков, цар Давид і рабі Аківа.
Тож переймімо незламний дух праотця Авраѓама, випростаймося, об'єднаймося у вірі та твердій упевненості в правоті нашого шляху! І нехай удостоїмося ми незабаром побачити послане Вс-вишнім визволення, перемогу наших воїнів і піднесення гідності Ізраїлю на очах усього світу!
Слухав і переказав Яков Шапіро
=============================================
Наш раввин рассказывал в субботу...
Между Лотом и Авраамом
В священном языке Писания нет слова, обозначающего «амбивалентность» — раздвоенность чувств, когда человек застрял между двумя противоположными позициями и не может сделать выбор. Ближайший образ из Танаха — крик пророка Элиягу на горе Кармель: «Доколе вы будете хромать на оба колена?» (то есть, «как долго будете поклоняться и Б-гу, и Ваалу?»). На идише это называется «танцевать на двух свадьбах».
В традиции чтения свитка есть редчайший кантилляционный знак — «шалшелет» (в Торе он встречается лишь четырежды). Графически он выглядит как вертикальный зигзаг или молния, а мелодия его поднимается, опускается, вьется и тянется, словно чтец застыл на месте и физически не способен сделать шаг вперед. Как объяснял средневековый комментатор рав Йосеф ибн Каспи, этот напев символизирует внутренний ступор, паралич воли и глубокий психологический кризис.
Первый раз знак шалшелет появляется в нашей главе, на словах «и медлил он»). Ангелы торопят Лота немедленно покинуть обреченный Содом, чтобы не погибнуть за грехи города, но Лот медлит и цепенеет.
Раши пишет, что он медлил, пытаясь спасти своё имущество и богатство. Джонатан Сакс указывает на куда более глубокую причину — кризис идентичности, когда человек не понимает, кто он такой.
Лот вырос в шатре Авраама, но добровольно ушел в богатый Содом, блестящий снаружи и безжалостным и жестоким изнутри. Там принимали законы против милосердия и объявили войну гостеприимству.
Лот всеми силами стремился ассимилироваться. Он стал первым ассимилянтом в истории: выдал дочерей замуж за жителей Сдома и пробился на самую вершину общества. Наши мудрецы так толкуют стих «И Лот сидит у ворот Сдома»: именно в тот день его назначили судьёй. Он был уверен, что стал полноправным представителем местной элиты.
Но в ту роковую ночь его иллюзия разбилась вдребезги. Во-первых, когда он впустил странников, не сумев полностью заглушить еврейское милосердие, разъяренная толпа осадила его дом. Во-вторых, когда Лот выходит и умоляет их не причинять зла гостям, ему с презрением бросили в лицо: «Один пришёл пожить [пришельцем] — и уже судит?! Теперь мы сделаем тебе хуже, чем им!». Для них он навсегда остался чужаком. В-третьих, когда он побежал спасать своих зятьев, те лишь посмеялись над ним, посчитав его слова нелепой шуткой. И когда он пытался предупредить своих зятьёв, то «показался он шутом в их глазах». Они даже не спорят с ним — он для них жалкий, безумный клоун.
Это было тяжелое разочарование, когда разверзлась невыносимая пропасть между иллюзией, ради которой Лот положил всю свою жизнь, и жестокой реальностью, брошенной ему в лицо.
Вот почему Лот впадает в ступор и ангелам приходится силой вывести его и его семью из города.
Жена Лота, добавляет рав Сакс, олицетворяет диссонанс, наступающий уже после принятия решения. Человек вынужден уйти, но сердце его остаётся позади. Жена Лота не смогла оторваться от притяжения Сдома, оглянулась назад — и навсегда застыла соляным столпом.
Шалшелет Лота — это трагедия еврейского народа в Новое время. В XIX веке, с падением стен европейских гетто, миллионы евреев поверили: стоит лишь ассимилироваться, перенять культуру окружающих народов и — и ненависть исчезнет. Но в роковой час им бросили в лицо: «Пришёл сюда чужаком — и ещё берётся нас судить!».
В противоположность Лоту Тора ставит образ праотца Авраама. Авраам не отворачивается от мира: он идёт на войну ради спасения жителей Сдома и выручает их, он просит Б-га пощадить их. Но вместе с тем он ни на йоту не поступается своей идентичностью. Придя хоронить Сару, он прямо и с достоинством говорит сынам Хета: «Я среди вас пришелец и поселенец». Я живу среди вас, но душа моя неразрывно связана с Б-жественным обетованием. И сыны Хета отвечают ему: «Князь Б-жий ты среди нас!».
В этом заключается непреложный закон: мир не уважает евреев, которые стыдятся своего еврейства, — и испытывает глубокое почтение к тем евреям, которые чтят своё наследие!
Нам необходимо сделать выбор. Мы не желаем оставаться в амбивалентности Лота! Мы не собираемся извиняться за наше неотъемлемое право на каждую пядь Земли Израиля. Мы не станем лепетать и оправдываться перед врагом, желающим нас уничтожить. Это земля, по которой тысячелетиями ступали Авраам, Ицхак и Яаков, царь Давид и рабби Акива.
Давайте же переймём несгибаемый дух праотца Авраама, встанем прямо, объединимся в вере и твёрдой уверенности в правоте нашего пути! И да удостоимся мы вскоре увидеть посланное Вс-вышним избавление, победу наших воинов и возвышение достоинства Израиля на глазах у всего мира!
Слушал и пересказал Яков Шапиро