СВЯТО ШАВУОТ
Свято Шавуот (українські євреї кажуть Швуес) — свято Дарування Тори, яке відзначається на п’ятдесятий день після Песаха. Наші мудреці пояснюють, чому цей день називається днем дарування, а не, скажімо, отримання чи прийняття Тори. «Отримання» передбачає, що ви перебуваєте на одному рівні з тим, хто дає, і цілком заслужили ту річ, яку погоджуєтеся прийняти. «Дарування» ж означає, що той, хто дарує, і той, хто отримує, перебувають на різних рівнях, і подарунок явно перевищує заслуги отримувача. Тора, на основі якої побудований цей світ, — безцінна, і немає нічого, що зробило б нас рівними та гідними її прийняття, тому її Дарування можна пояснити лише милістю з боку Всевишнього. Але й до такого отримання дару потрібно як слід підготуватися, тому перші сім тижнів перебування в пустелі після виходу з Єгипту євреї духовно очищалися і підносилися, поки на п’ятдесятий день вони нарешті не досягли рівня, на якому ТАКИЙ ПОДАРУНОК можна було б отримати без шкоди для духовного і фізичного здоров’я.
Хоча зазвичай ми називаємо це свято — Швуес (у крайньому разі кажемо «Свято Дарування Тори») — воно має 4 назви.
Перша з них — «Свято жнив», оскільки свято припадає на час жнив пшениці, яка достигає пізніше за всі інші злаки. Це свято відзначається принесенням у Храмі нового хлібного приношення Всевишньому.
Друга назва — «свято Шавуот», тобто «свято тижнів» або «сімок», дана тому, що перед настанням свята ми відраховуємо сім тижнів.
Третя назва — «День бікурім, перших плодів», пов’язана з тим, що в цей день починається «сезон перших плодів». Кожен єврей бере певну кількість плодів, народжених землею, з числа видів, якими славиться Ерец-Ісраель, кладе їх у кошик і приносить у Храм, де коѓен приймає кошик з його рук і кладе на храмовий жертовник.
Четверта назва — Ацерет («Зібрання»). Ця назва не згадується в Танаху і була введена єврейськими мудрецями, які часто її використовували. «Зібранням» воно назване тому, що є ніби восьмим днем, який завершує сім днів Песаха, і тісно пов’язане з ними. Дні лічби омера між Песахом і Швуесом не розділяють свята, а з’єднують їх, і тому Швуес отримав назву Ацерет Песах.
Швуес також названий Ацеретом тому, що з цим святом не пов’язана жодна особлива заповідь, яка не виконується в інші дні року. Його святковий характер виражається в тому, що в цей день утримуються (неецарим на івриті) від виконання роботи.
У ніч напередодні Швуеса прийнято не спати всю ніч і вивчати Тору. Робиться це для виправлення помилки, допущеної нами 3335 років тому, коли народ стояв біля підніжжя гори Синай. Тоді, готуючись до отримання Тори, євреї настільки втомилися, що проспали початок. Ну не зовсім проспали, але замість того, щоб зі сходом сонця вже бути на ногах, вони спокійно спали ще кілька годин, ніби їх це зовсім не хвилювало.
Мудреці пояснюють, що цей сон зовсім не був проявом байдужості, а осмисленою лінією поведінки. Людина, що спить, не пов’язана тривогами і турботами навколишнього світу, не занурена в побут, не зайнята задоволенням реальних і уявних потреб. Її душа підноситься над тлінним тілом, і євреї вирішили, що саме цей стан, стан сну, буде найбільш придатним для прийняття Тори. Вони не відмовлялися від служіння Творцеві, але вважали, що ідеали Тори будуть так краще сприйняті. Але вранці, прокинувшись від гучних звуків шофара, євреї з жахом зрозуміли, що помилилися.
Для того, щоб виправити це прикре непорозуміння, відтоді заведено, що з року в рік у ніч перед Швуесом євреї не сплять, вивчаючи спеціальну книгу «Тікун лейл Швуес» («Виправлення ночі Швуеса»), де зібрані уривки з усіх книг і розділів Танаху та інших єврейських книг, так що протягом ночі людина ніби прочитує всю Тору.
У день свята, під час ранкової молитви, уголос читають 10 заповідей, причому прийнято, щоб їх читання слухали всі, навіть новонароджені немовлята (при цьому слід розуміти, що Тора не обмежується 10 заповідями, і на горі Синай ми отримали саме ВСЮ Тору, а не якусь кількість заповідей).
На свято Швуес прийнято читати одну з книг Танаху — книгу Рут, де розповідається про велику прабабусю царя Давида.
У дні свята категорично заборонено постити, і прийнято їсти молочну їжу. Чому саме молочну? Одразу після Дарування Тори і введення законів кашруту у євреїв не було кошерного м’яса, і перший час їм доводилося їсти лише молочні продукти.