ДІМ СВЯТОСТІ
Продовження статті про устрій Храму,
Чертог (Гейхал)
Чертог являв собою величезну будівлю (приблизно як сучасний 17-поверховий будинок). Вхід до Гейхалу не мав дверей — його закривала лише велика завіса. З двору до нього вели 12 сходинок, що символізували 12 колін Ізраїлю. У Першому Храмі біля входу стояли дві колони, що називалися Яхін («Господь оселиться [тут]») і Боаз («бо аз — принесе силу»).
Передня, східна сторона Храму була дещо ширшою, ніж задня, західна — подібно до тіла лева, широкого спереду і вузького ззаду. Тому мудреці Тори називали Гейхал «Аріель» («Божественний лев»). Внутрішнє приміщення Чертога складається з двох частин: Святилища і Святого Святих (Кодеш кадошим), які були оточені підсобними приміщеннями, влаштованими у три поверхи в товщі трьох стін Чертога (крім східної). Через систему цих приміщень можна було також піднятися на горище, звідки відкривалися люки до Святого Святих, через які один раз на 7 років опускали робітників для проведення необхідного ремонту.
Дах Гейхалу був оточений парапетом заввишки в 3 лікті, який завершувався металевими вістрями висотою в 1 лікоть, щоб перешкодити птахам сідати на нього і забруднювати стіни Чертога.
Святилище і Святе Святих
Святилище займає дві третини внутрішнього приміщення, а Святе Святих — одну третину. До Святилища веде ще один, внутрішній вхід. Там знаходяться: Менора, Золотий стіл і Золотий жертовник. У Святому Святих знаходиться «Евен а-штія» (дослівно «камінь-фундамент»; з нього, згідно з Усною Торою, почалося створення світу), на якому в Першому Храмі стояв Ковчег Завіту. З огляду на виняткову святість цього місця доступ до нього дозволяється лише первосвященнику, і то лише один раз на рік: у Йом-Кіпур.
У південній частині Святилища знаходилася золота Менора — семисвічник, який коѓени щодня очищали і запалювали. Саме ця менора і стала причиною ханукального дива, причому Менора, зображена на гербі Держави Ізраїль і на барельєфі арки Тита в Римі, не має нічого спільного з храмовою менорою (її гілки були не напівкруглими).
У північній частині залу знаходився золотий стіл, виготовлений з дерева і облицьований золотом. На ньому постійно знаходилися дві чашечки з пахощами і 12 хлібів унікальної форми — так звані «лехем га-панім» («хліби приношення»). У суботу коѓени приходили, щоб зняти старий хліб і покласти новий, і… щоразу виявляли, що хліб, який пролежав у Святилищі весь тиждень, був свіжим і теплим, ніби щойно з печі… Це було одним із чудес, які постійно відбувалися в Храмі. У часи Другого Храму стіл був повністю виготовлений із чистого золота, прикрашений різьбленням і коштовним камінням. Подальша його доля невідома…
Посередині Святилища (але ближче до входу, порівняно із золотим столом і Менорою) стояв золотий жертовник для кадіння пахощів. Пахощі мали вигляд порошку і складалися з 11 компонентів. Виготовляли цю суміш левіти з роду Автінаса, які вважали її рецепт своєю професійною таємницею і зберігали його в секреті. Два рази на день — вранці і після полудня — на золотому жертовнику у Святилищі один із коѓенів здійснював кадіння. Було відомо, що цей вид служіння притягує особливе благословення Всевишнього: той, хто його виконує, багатіє. Тому щоранку для кадіння обирали жеребом саме того, хто ще жодного разу в житті не удостоївся виконати це.
Задня частина внутрішнього приміщення в будівлі Храму, де стояв Ковчег Завіту, називається Святе Святих (Кодеш кадошим). Це місце має максимальну святість, і доступ до нього дозволяється лише первосвященнику один раз на рік, у Йом-Кіпур. Однак навіть у дозволений день перебування людини у Святому Святих вимагало від первосвященника максимальної концентрації духовних сил. На жаль, це вдавалося не всім, тому до одягу коѓена га-гадоль (первосвященника) входила мотузка, прив’язана до ноги, і дзвіночок. Якщо дзвіночок тривалий час не дзвенів, тіло витягували за допомогою мотузки. В історії Ізраїлю були часи, коли первосвященники змінювалися щороку, але відомий також Шимон га-цадик (Шимон-праведник), який був первосвященником протягом 40 (!) років.
Святе Святих від Святилища відділяла завіса, але не сходинка. У центрі Святого Святих знаходився Ковчег Завіту, виготовлений з дерева, облицьованого золотом зсередини і зовні. На його кришці були зображення ангелів — «крувім». На жаль, після руйнування Першого Храму доля Ковчега і скрижалей, що знаходилися в ньому, невідома. У будь-якому разі відомий фільм «Індіана Джонс: у пошуках втраченого Ковчега» не має нічого спільного з реальними подіями.
Щодо відновлення Храму існують різні думки. Наприклад, кабаліст рабі Моше Хаїм Луццатто під час своїх езотеричних подорожей духовними світами бачив Третій Храм і навіть намалював його план. Єврейські першоджерела наводять два погляди, які на перший погляд суперечать один одному. Згідно з одним із них, Третій Храм, збудований Б-жественним вогнем, спуститься з небес у готовому вигляді. Згідно з іншим — Храм буде збудований руками людини, і зробить це Машіах. Але тут, як кажуть, усе залежить від нас.
ДЕНЬ, КОЛИ НЕ КАЖУТЬ «ШАЛОМ»
9 ава — апогей національної трагедії, день, гіршого за який просто неможливо уявити, однак сам місяць ав також важко віднести до категорії «це добре для євреїв». Наприклад, знаючі люди наполегливо рекомендують тим, хто втягнутий у судовий процес, намагатися уникнути винесення судового рішення аж до кінця ава або, у крайньому разі, відкласти його хоча б до завершення 9 ава.
У ці дні заборонено веселитися, причому так само, як заборонено веселитися самому, заборонено сприяти веселощам інших (і здійснювати дії, що сприяють прояву радості), хоча це не означає, що потрібно ходити з похмурим стурбованим обличчям і шукати способи, як максимально швидко і надовго зіпсувати життя ближнім.
Наприклад, у ці дні не будують будівель, призначених для веселощів (скажімо, весільний зал), не прикрашають і навіть не ремонтують квартири. Щоправда, як говорить відомий жарт, до чотирьох томів зведення єврейських законів «Шулхан арух» потрібно додавати п’ятий том — «А ідіше коп» («Єврейська голова»), — тому слід адекватно оцінювати ситуацію: якщо стеля загрожує обвалитися, її все ж таки слід відремонтувати. І якщо прорвало трубу — також. А ось із поклейкою шпалер можна зачекати. Також забороняються будівельні роботи, метою яких є розширення будинку. Але тому, у кого немає дому, дозволяється займатися його будівництвом.
У ці дні не саджають дерев, що приносять задоволення, тобто дають тінь або мають приємний запах, і справжньому чоловікові з трьох видів чоловічої діяльності в ці дні залишається лише виховання сина. До речі, бити дітей і в звичайні дні не рекомендується, а в ці дні тим більше заборонено.
У перші дев’ять днів ава забороняється надягати нове взуття, купувати, шити, в’язати або вишивати новий одяг, навіть якщо ви маєте намір одягнути його лише після дев’ятого числа. Забороняється купувати навіть уживаний одяг, якщо він сподобався вам своєю красою. Але якщо є побоювання, що потрібний одяг після дев’ятого числа подорожчає, його можна придбати (хоча носити його слід лише після дев’ятого числа).
З 1 ава заборонено прати білизну та одяг, навіть якщо ми маємо намір користуватися ними після 9 ава. Одяг немовлят дозволяється прати постійно (звичайно, крім самого 9 числа). Тому, хто має лише один комплект одягу, його можна прати, але лише до початку тижня, на який припадає 9 ава — протягом цього тижня прати заборонено.
Слід пам’ятати, що всі ці заборони не поширюються на дії, які мають на меті виконання заповіді. Наприклад, можна побудувати зал для весілля людини, яка ще не має дітей (тобто ще не виконала заповідь «плодіться і розмножуйтеся»), або купувати для неї одяг. У ці дні дозволено заручати нареченого і наречену, однак заборонено влаштовувати святкову трапезу з цього приводу.
З 1 і до 9 ава на згадку про припинення жертвоприношень і возливань у Храмі заборонено їсти м’ясо і пити вино, однак у суботні трапези, що припадають на цей період, м’ясо їсти можна.
З 1 ава забороняється мити все тіло повністю (у наших умовах це означає, що не лягають у ванну і не стають під душ, а також не купаються в морі). Це не означає, що протягом дев’яти днів ми ходимо брудними і здійснюємо «хімічну атаку» на оточуючих, ні, у ці дні миються «частинами» (тобто спочатку руки, потім ноги, потім… гусари, мовчати!). До того ж заборона на миття стосується лише випадків миття для задоволення. Тому, хто забруднився під час робочого дня, дозволяється митися так, як він миється протягом усього року.
Апофеоз обмежень настає 9 ава. Але про це — наступного разу…
P.S. Цього року 1 ава відповідає 15 липня.