10 елула 1656 року (2105 рік до н. е.) — Ноах посилає ворона на розвідку.
10 елула 1656 року, коли Всесвітній Потоп уже наближався до кінця, Ноах уперше відкрив ілюмінатор Ковчега. Зробив він це для того, щоб послати на розвідку ворона, який мав оглянутися й з'ясувати, чи не почав знижуватися рівень води. Перший політ виявився невдалим — птах не знайшов ділянки суші, на яку зміг би приземлитися.
10 елула 5550 року (20 серпня 1790 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Пінхаса бен Авраѓама-Аби Шапіро (рабі Пінхаса з Кориця).
Рабі Пінхас народився в Білорусі. Його батько, рабі Авраѓам-Аба Шапіро (нащадок рабі Натана Нети Шапіро та рабі Яакова Ейбеншюца), був затятим противником хасидизму, однак через звинувачення у кривавому наклепі йому довелося залишити рідний Шклов. Разом із сім'єю він заїхав до Мирополя, де зустрів рабі Баал Шем-Това і став його хасидом. Син рабі Авраѓама, Пінхас, також став хасидом, увійшовши до кола найближчих учнів рабі Баал Шем-Това та рабі Дов-Бера (Межиріцького магіда).
За розпорядженням Баал Шем-Това рабі Пінхас разом з учнями оселився в Кориці, де прожив понад 20 років. Втім, розповідають інакше: мовляв, мандруючи від міста до міста, рабі Пінхас та його учні всюди зустрічали нерозуміння й байдужість. Але в Кориці противники хасидизму зустріли їх градом каміння, і рабі Пінхас сказав учням: «Залишімося тут, принаймні люди тут небайдужі».
З Кориця рабі Пінхас переїхав до Острога, а звідти у 1790 році зібрався переїхати до Ерец-Ісраель, до міста Цфат, однак у Шепетівці він захворів і залишив цей світ.
Рабі Пінхас не писав книг (крім невеликого твору «Мідраш Пінхас»), зате його нащадки стали відомими єврейськими книговидавцями Шапіро зі Славути.
Друкарню було засновано ще рабі Пінхасом, а написану Альтер Ребе книгу «Танія» вперше було надруковано саме у Славуті — на знак визнання заслуг рабі Пінхаса.
10 елула 5652 року (2 вересня 1892 року) — весілля ребецн Хаї-Мушки, дочки рабі Шмуеля, четвертого Любавицького ребе, та рава Моше Ѓоренштейна.
Хая-Мушка була молодшою дочкою рабі Шмуеля (ребе Маѓараша), і після його відходу з цього світу турботу про сестру взяли на себе її брати — Шолом Дов-Бер (п'ятий Любавицький ребе, ребе Рашаб) та Залман-Аѓарон (відомий також як Раза), які й влаштували шидух (сватання) сестри.
11 елула 5635 року (11 вересня 1875 року) — весілля рабі Шолом Дов-Бера (ребе Рашаба) з ребецн Стерною-Сарою, дочкою рабі Йосефа-Іцхака з Овруча та онукою ребе Цемах-Цедека.
Тодішній Любавицький ребе рабі Шмуель (ребе Маѓараш) хотів, щоб весілля відбулося в Любавичах, але батько нареченої наполіг на Овручі. Туди нареченого супроводжувала лише мати, ребецн Ривка, оскільки ребе Маѓараш через низку причин не зміг виїхати з Любавичів. Втім, ребе разом зі свитою проводив сина до села Ахромеєво.
На тамтешній станції була лише одна маленька лавка на одну людину, і ребе Маѓараш присів на неї, але оскільки наречений теж мав сидіти, то один із молодих хасидів став на карачки, і наречений сів на нього.
Коли після весілля юна ребецн приїхала до Любавичів, то вона трохи засмутилася, тому що всі члени родини ребе Маѓараша були високими, а вона була дуже маленькою. Однак свекор сказав їй: «Не падай духом. Відомо, що маленькі дерева дають найкращі плоди…».
12 елула 5537 року (13 вересня 1194 року) — день народження рабі Моше бен Нахмана (Рамбана, Нахманіда).
Рабі Моше бен Нахман, відомий також як Рамбан (рабейну Моше бен Нахман), рабі Моше Геронді та Бонаструг да Порта — видатний коментатор Тори, каббаліст, філософ, учений та єврейський лідер — народився в іспанському місті Герона (Жерона) і прожив тут більшу частину життя. Він походив зі знатного єврейського роду Іцхака бен Реувена Альбарджелоні (з Барселони), був двоюрідним братом головного рабі Каталонії рабі Йони бен Авраѓама Геронді і після його смерті аж до від'їзду до Ерец-Ісраель (1267) був головним рабином Каталонії. На життя рабі Моше заробляв, як і багато великих рабинів, лікарською практикою.
У 1263 році арагонський король Хайме I нав'язав у Барселоні публічну суперечку рабі Моше з викрестом Пабло Кристиані. Рамбан погодився взяти участь у диспуті за умови, що йому буде дозволено висловлюватися цілком вільно, не побоюючись покарання за це. Король прийняв його умову, а після диспуту, який тривав чотири дні, похвально відгукнувшись про аргументацію Нахманіда: «Я ніколи не чув такого чудового захисту такої несправедливої справи», подарував йому 300 динарів. Втім, через деякий час рабі Моше був змушений тікати з Іспанії до Ерец-Ісраель.
Прибувши до Єрусалима, він виявив там лише двох (!) євреїв — фарбувальника шкіри та його сина, однак завдяки зусиллям рабі Моше невдовзі в місті вже був міньян (десять дорослих чоловіків, необхідних для публічної молитви) та повноцінна громада.
Припускають, що саме Рамбан надіслав до Іспанії примірник основоположної праці з кабали — книгу «Зоѓар». Книга була оприлюднена рабі Моше де Леоном і справила величезне враження на вчених і мудреців, ставши однією з найбільш досліджуваних та обговорюваних праць з юдаїзму.
12 елула 5587 року (5 серпня 1827 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Сімхи-Бунема з Пшисхи.
У юності рабі Сіхма навчався в єшивах Маттерсдорфа та Нікольсбурга у рабі Мордехая Бенета. Потім він повернувся до Польщі й під впливом тестя став послідовником Кожницького магіда рабі Ісраеля. При цьому працював у лісоторговельній фірмі, їздив до Лейпцига та Данцига, знав польську й німецьку мови, носив європейський одяг та відвідував театр. Вивчивши в Данцигу фармакологію, він відкрив у Пшисхі аптеку і розбагатів. Потім рабі Сімха став близьким учнем рабі Яакова-Іцхака га-Леві Горовиця (га-Хозе мі-Люблін, Сліпий провидець із Любліна). Тут він став другом та учнем рабі Яакова-Іцхака бен Ашера з Пшисхи («Святий Єврей із Пшисхи»), а після його відходу з цього світу став його наступником.
У старості Сімха Бунем втратив зір, але не припинив вивчення та викладання Тори. Серед його учнів були Менахем-Мендл бен Лейбуш Моргенштерн із Коцка (Коцкер ребе), рабі Мордехай-Йосеф Лейнер з Ізбиці, рабі Ханох-Генох га-Коген з Александрова, рабі Іцхак-Калиш із Ворки (Воркер ребе) та Іцхак-Меїр Ротенберг Альтер (відомий як рабі Хідушей га-Рим).
12 елула 5689 року (16 вересня 1929 року) — рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) прибув до США.
У 1927 році шостий Любавицький ребе рабі Йосеф-Іцхак Шнеерсон (ребе Раяц) був заарештований ЧК-ГПУ і засуджений до смертної кари, яку під тиском світової громадськості було замінено засланням, а потім і висилкою з СРСР. Через два роки, восени 1929 року, він прибув до США. Тут ребе Раяц пробув 10 місяців, відвідавши за цей час єврейські громади Нью-Йорка, Філадельфії, Балтимора, Чикаго, Детройта, Мілвокі, Сент-Луїса, Бостона та безлічі інших міст, а також побувавши в Білому домі на прийомі у президента США Гувера.
Ребе, відвідуючи Сполучені Штати, переслідував дві мети: по-перше, привернути увагу американського єврейства до становища радянських євреїв та організувати фінансову допомогу для них, а по-друге, зміцнити ідішкайт (єврейське життя) у самих США та підтримати американську хабадську громаду.
Ребе також хотів з'ясувати: чи є можливість оселитися у США та створити тут штаб-квартиру Хабаду. І хоча знаменитий будинок Севен-севенти (будинок під номером 770 на Іст-Парквей у Брукліні — центр руху Хабад) з'явився лише у 1940 році, фундамент для його появи заклали результати поїздки країною у 1929 році.
13 елула 5636 року (2 вересня 1876 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) зятя Мітелер Ребе, рабі Яакова-Ісраеля з Черкас, який залишив цей світ через два місяці після відходу дружини ребецн Двойри-Леї.
13 елула 5657 року (10 вересня 1897 року) — весілля ребе Йосефа-Іцхака з ребецн Нехамою-Діною, дочкою рабі Авраѓама Шнеерсона з Кишинева.
Коли майбутній шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак, досяг шлюбного віку, йому почали пропонувати найрізноманітніші варіанти, включно з пропозиціями з великим посагом. Батьки схилялися до сватання з дочкою рава Авраѓама Шнеерсона, але бабусі подобалися інші варіанти. І тоді вирішили запитати самого нареченого. Йому розповіли про ситуацію, що виникла, і додали, що відповідно до сказаного в Торі про сватання Іцхака та Ривки: «Запитаємо уст її…», вони звертаються до нього із запитанням про його думку. Наречений відповів: «Але ж там сказано: «І візьмеш дружину синові моєму з родини моєї та з дому батька мого…» (у нареченого та нареченої був спільний прадід — третій Любавицький ребе Цемах-Цедек). Вибір було зроблено.
13 елула 5669 року (30 серпня 1909 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йосефа-Хаїма бен Еліяѓу-Хаїма з Багдада («Бен Іш Хай»).
Багдадський рабин рабі Еліяѓу-Хаїм, який відзначався мудрістю та благочестям, довгі роки був бездітним, але одного дня він отримав листа від одного з лідерів єврейської громади Марокко рабі Яакова Абу-Хацери. У листі рабі Яаков давав благословення на швидке народження у рабі Еліяѓу сина, який стане окрасою справжнього єврейського народу. І справді, невдовзі на світ з'явився рабі Йосеф-Хаїм бен Еліяѓу аль-Хахам (також відомий під акронімом Ріах).
Рабі Йосеф-Хаїм був визнаний одним із найвидатніших рабинів багдадської громади (а отже, і всіх єврейських громад Іраку), а також одним із найбільших сефардських авторитетів у галузі єврейського закону за останні століття. Крім того, він був відомим кабалістом і увійшов до єврейської історії як «Бен Іш Хай» за назвою однієї зі своїх книг.
14 елула 5612 року (29 серпня 1852 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) мудреця і праведника рабі Баруха-Мордехая Еттінгера з Бобруйська.
Рабі Барух-Мордехай був одним із найкращих учнів Альтер Ребе, а надалі став одним із найбільших хасидів Мітелер Ребе та одним із найстарших хасидів третього Любавицького ребе, ребе Цемах-Цедека.
Протягом 50 років рабі Барух-Мордехай був міським рабином Бобруйська, причому його авторитет визнавали всі жителі міста — і хасиди, і мітнагдім (противники хасидизму), оточуючи рабі відповідною шаною та повагою.
У 1851 році рабі Еттінгер здійснив алію до Ерец-Ісраель і оселився в Єрусалимі. Через рік він залишив цей світ і був похований на Оливній горі поруч із відомим рабином, автором книги «Орах Хаїм».
14 елула 5693 року (5 вересня 1933 року) — рабі Йосеф-Іцхак переселяється до Варшави.
Після висилки з Радянського Союзу рабі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, ребе Раяц) оселився у столиці Латвії Ризі, де жив до 1933 року, коли ухвалив рішення переїхати до Польщі.
14 елула 5702 року (27 серпня 1942 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Хаї-Мушки Ѓоренштейн.
Молодша дочка четвертого Любавицького ребе (про її заміжжя див. 10 елула) під час Другої світової війни потрапила до нацистського концтабору Треблінка. За свідченнями очевидців, цього дня ребецн Хая-Мушка разом з іншими євреями, приреченими на знищення, була спалена в печах Треблінки.
15 елула 5657 року (12 вересня 1897 року) — ребе Шолом-Дов-Бер заснував у Любавичах єшиву «Томхей Тмімім».
Під час трапези, влаштованої з нагоди весілля свого сина рабі Йосефа-Іцхака, рабі Шолом-Дов-Бер (п'ятий Любавицький ребе, ребе Рашаб) оголосив про заснування єшиви, у якій поєднуватимуться вивчення Тори та хасидизму.
Через два роки, у 5659 році, в ніч свята Сімхат Тора, ребе Рашаб сказав: «Єшива, заснована милістю Б-га Всевишнього, поки що без назви. І нині даю їй ім'я «Томхей-Тмімім» («Той, хто підтримує чистих»), а студенти, які навчаються в ній і поводяться відповідно до її духу, називаються тмімім».
15 елула 5760 року (15 вересня 2000 року) — відкриття єшиви «Томхей Тмімім» в Одесі.
За 100 років, що минули від моменту створення першої «Томхей Тмімім», аналогічні навчальні заклади з'явилися в багатьох країнах світу, причому традиційно навчальний рік у цих єшивах починається 15 елула. Після розпаду СРСР «томхейтмімімівська» черга дійшла, нарешті, і до країн колишнього Радянського Союзу. А у 2000 році розпочала свою роботу єшива «Томхей Тмімім-Одеса».