5 кислева 5392 року (18 листопада 1631 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шмуеля-Еліезера Ейдельса.
Рабі Шмуель-Еліезер (Маѓаршо) народився 1555 року в Познані, у знатній рабинській родині, а його тестем був познанський рабин рабі Моше Ашкеназі Гальперин — один із найбільших авторитетів того часу. Протягом 20 років рабі Маѓаршо очолював познанську єшиву, а витрати на її утримання оплачувала його теща Едель, тож голова єшиви став відомий єврейському світу під тещиним «ім’ям».
Після її смерті Маѓаршо обійняв посаду голови рабинського суду в місті Хелм (відомому в єврейському фольклорі своїми «хелмськими мудрецями»), а згодом очолював рабинати Любліна й Острога.
Рабі Шмуель Едельс мав величезний авторитет у єврейському світі, а його збірка коментарів «Хідушей Ѓалахот» стала невід’ємною частиною кожного видання Талмуду. Крім того, він був відомий своєю добротою та безкорисливим бажанням допомагати ближнім — численні історії та легенди, що прославляли доброту Едельса й здійснені ним дива, ходили Польщею та Україною ще за його життя. На одвірку дверей його будинку (згорів у 1889 році) було викарбувано вірш із книги Йова: «Прибулець не ночував на вулиці, і двері мої я відчиняв подорожньому» — девіз, яким рабі керувався протягом усього життя.
5 кислева 5564 року (19 листопада 1803 року) — весілля ребе Цемах Цедека та ребецн Хаї-Мушки.
Третій Любавицький ребе, рабі Менахем-Мендл (ребе Цемах Цедек), був сином рабі Шолома Шахно та доньки Алтер ребе — ребецн Двори-Леї (див. 4 тішрея). Малюк, який рано осиротів, виховувався в домі діда, який бачив у ньому свого майбутнього наступника. У 1803 році, у віці 14 з половиною років, Менахем-Мендл одружився з Хаєю-Мушкою, донькою другого Любавицького ребе рабі Дов-Бера (Мітелер ребе).
Весілля відбулося в містечку Ляди, де тоді мешкала родина Алтер ребе.
7 кислева 3321 року (603 рік до н. е.) — цар Єгояким спалив сувій із текстом жалобної пісні «Ейха».
Книгу «Ейха» (Плач Єремії), у якій оплакується руйнування Храму, пророк Єремія продиктував своєму учневі Баруху бен Нерії, і за традицією її читають у день 9 ава.
7 кислева 3765 року (4 рік н. е.) — смерть Ірода.
Цього дня помер один із найжорстокіших і найкривавіших царів в єврейській історії. У Талмуді сказано, що цей день було оголошено святковим.
8 кислева 5632 року (21 листопада 1871 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аѓарона з Чернобиля.
Рабі Аѓарон народився в Чернобилі й навчався у свого діда рабі Менахема-Нахума. Він був старшою дитиною рабі Мордехая Тверського — голови чернобильського хасидського руху, і в 1837 році, після відходу з цього світу батька, очолив чернобильський рух, а також став головою групи хасидів, яка збирала кошти для волинського земляцтва (колель) в Ерец-Ісраель.
9 кислева 5534 року (24 листопада 1773 року) — день народження рабі Дов-Бера (Мітелер ребе), другого Любавицького ребе.
Протягом 14 років, що минули від часу весілля, в Алтер ребе народжувалися лише доньки, тож, приїхавши до Межерича до свого вчителя рабі Дов-Бера (Межерицького магіда), він попросив у нього благословення на народження сина.
Перед своїм відходом зі світу Магід покликав до себе Алтер ребе й сказав: «<…> Син народиться в тебе, і назвеш ти його моїм ім’ям». І через рік у місті Ліозно в Алтер ребе народився син, якого назвали на честь учителя.
Після відходу з цього світу свого батька, рабі Шнеура-Залмана (Алтер ребе (Старий ребе)), рабі Дов-Бер очолив Хабад і став відомий як Мітелер ребе (Середній ребе). У 1813 році він оселився в білоруському містечку Любавичі, яке на наступні 102 роки перетворилося на хабадську столицю.
9 кислева 5588 року (28 листопада 1827 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Дов-Бера (Мітелер ребе), другого Любавицького ребе.
Мітелер ребе якось сказав хасидам: «Моєму батькові було 54 роки, коли його вдруге забрали до Петербурга. З Небес йому запропонували на вибір: страждання або відхід зі світу. Він обрав страждання і, очевидно, залишив мені другий вибір…»
І справді, Мітелер ребе відійшов зі світу в день, коли йому виповнилося 54 роки, і того самого дня його поховали на кладовищі українського міста Ніжина.
Того року день 10 кислева, день його першого звільнення, який мав бути святом, перетворився на день жалоби для хасидів.
9 кислева 5598 року (7 грудня 1837 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше Шапіро зі Славути.
Рабі Моше був сином рабі Пінхаса з Кореца — відомого хасидського цадика, учня Баал-Шем-Това та Межерицького магіда, і володів відомою в єврейському світі друкарнею (заснованою ще його батьком).
Славутська друкарня вирізнялася високою якістю роботи, і тут друкувалися багато відомих єврейських видань. Так, написана Алтер ребе книга «Танія» вперше була надрукована саме у Славуті, на знак визнання заслуг рабі Пінхаса. У 1835 році між славутською та віленською (вільнюською) єврейськими друкарнями розпочалася суперечка за право видання Вавилонського Талмуду, і власники звернулися до рабинського суду. Судді не змогли дійти згоди, до обговорення було залучено понад 100 рабинів Польщі, Німеччини та Австрії, і зрештою право на видання отримала Вільна.
Конфлікт, що супроводжувався доносами, привернув увагу влади. Недоброзичливці звинуватили власників славутської друкарні у вбивстві друкаря, якого звільнили за пияцтво та недбалість (насправді він повісився на горищі), і їх визнали винними. Рабі Моше помер у московській в’язниці, а його синів засудили до покарання батогами й відправили на багаторічне заслання до Сибіру.
10 кислева 5587 року (10 грудня 1826 року) — звільнення рабі Дов-Бера (Мітелер ребе).
Мітелер ребе був ув’язнений на підставі доносу. Його автори навіть підробили лист Мітелер ребе про відправлення коштів до Святої Землі, яка тоді належала Туреччині — найлютішому ворогові Росії. Однак Мітелер ребе довів слідчим, що лист підроблений, а всі кошти, які він надсилав до Ерец-Ісраель, призначалися для бідних. Після того як слідчі повідомили губернаторові відповіді ребе, той попросив привести до нього і ребе, і донощиків, щоб провести очну ставку.
Мітелер ребе вдягнувся в білий суботній одяг і розкішною каретою вирушив до губернатора. Хасиди побоювалися, що це викличе гнів губернатора, однак сталося навпаки: краса й велич Мітелер ребе здобули йому прихильність в очах губернатора. Прихильність була настільки великою, що той навіть запропонував йому сісти (сидіти в присутності такого високого сановника в царській Росії було неабиякою честю).
Донощик, який прибув, почав викладати свої доводи, називаючи при цьому рабі Дов-Бера «ребе». «Подивіться, — звернув увагу губернатора Мітелер ребе, — він каже, що я брехун і бунтівник, і водночас називає мене «ребе».
Донощик зніяковів і розгубився. 10 кислева Мітелер ребе надіслав губернаторові прохання про звільнення, яке й було задоволене.