Наш рабин розповідав у суботу...
ПРАВИЛЬНИЙ ПОГЛЯД
«Дивись, я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття...»
Дварим 11:26, розділ «Ръэ»
Наше життя рухається, немов маятник, — між хорошими й менш хорошими миттєвостями, між успіхами та невдачами, між добробутом і труднощами. Іноді нам усе вдається, і ми почуваємося щасливими та радісними, усі наші мрії здійснюються, молитви отримують відповідь, а життєвий шлях відкритий і ясний. Але бувають моменти, коли нічого не виходить, коли всі плани руйнуються, коли нам здається, що життя зайшло в глухий кут.
Легко бути щасливим, коли все вдається. Але коли опускаються руки й здається, що все пропало, ми хочемо зрозуміти: чого очікує від нас Всевишній?
Відповідь міститься у початковому вірші нашого розділу: «Дивись, я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття». Слово «нотен», яке тут перекладено як «пропоную», дослівно означає «передаю», або «дарую», тобто «вручаю як подарунок».
Тора відкриває нам дивовижний принцип: даром Творця буває не лише благословення, але й прокляття; навіть важкі моменти життя — це також великий дар.
Але як розгледіти подарунок крізь біль невдач? Відповідь прихована в самому першому слові розділу: «Дивись». Усе залежить від нашого погляду! Те, яким буде життя людини, визначають не події, що відбуваються, а те, як вона вирішила їх сприймати.
Багатьом людям властиво звинувачувати у своїх невдачах оточення, чи то подружжя, батьки, співробітники або обставини. Саме в цьому суть трагічної історії Еліші бен Абуї на прізвисько «Ахер» («Інший»). Еліша був одним із найбільших мудреців Талмуду, але потім повністю зійшов із праведного шляху. Ніхто не міг зрозуміти, що могло змусити таку людину вступити в боротьбу з юдаїзмом, співпрацювати з римською владою, примушувати євреїв порушувати Шабат, нападати на мудреців Тори?
І одного разу він назвав причину. Він розповів, що в день його обрізання його батько, єрусалимський багатій Абуя, побачивши, наскільки великою є повага й шана, якими оточують мудреців Тори, вирішив присвятити свого сина її вивченню. Еліша звинувачував батька в тому, що той зробив це заради почестей, а не заради Небес, і цим спотворив його виховання від самого початку.
Він звинувачував також і матір. У Йом-Кіпур, коли вона була ним вагітна, вона відчула запах їжі й так сильно захотіла їсти, що її нагодували. Виходить, сказав Еліша, що й він ще в утробі матері порушив піст Йом-Кіпуру — і став грішником від народження!
Вирішивши, що його доля визначена зовнішніми чинниками, Еліша переклав на них відповідальність і сам позбавив себе можливості повернутися. Звинувачуючи когось або щось у своїх невдачах, людина віддає їм ключі від власного життя і залишається в глухому куті.
Моя мама сказала мені цього тижня дивовижну річ: людина, яка постійно звинувачує «іншого» («ахер»), — не може повернутися, її шлях до повернення закритий.
Людина, яка бажає панувати над своїм життям, повинна брати відповідальність на себе. Саме це і є якістю царственності (мідат га-малхут) у нашому житті.
У Талмуді сказано: «Шауль згрішив одного разу — і втратив царство; Давид згрішив двічі — і зберіг царство».
Бог наказав царю Шаулю знищити амалекітян і все їхнє майно, і коли пророк Шмуель запитав Шауля, чому він не виконав наказ, той відповів: «... народ пожалів найкращу худобу... народ почав розходитися від мене». Тобто винен не він, цар Шауль, а народ!
Тоді Шмуель сказав йому: «Хоча ти малий у власних очах, ти — глава колін Ізраїлю!» — Якщо ти відчуваєш, що народ керує тобою, а ти нічого не можеш із цим зробити, — який же ти тоді цар?
Але коли пророк Натан прийшов викривати царя Давида, той не став шукати виправдань, а відразу взяв на себе всю відповідальність. Він промовив: «Згрішив я!» Давид навчився цього у свого предка Єгуди, який сказав про свою невістку Тамар: «Вона правіша за мене».
Прийняття відповідальності — це і є риса царственності! Ти сам визначаєш своє життя. Відповідальність за твоє життя — у твоїх руках.
Ніщо у світі не може перешкодити тобі виконати своє призначення — ось найголовніше правило! Коли ми перестаємо звинувачувати обставини, беремо на себе відповідальність за своє життя й обираємо добро за будь-яких, навіть найскладніших обставин, ми перетворюємо прокляття на благословення і виконуємо своє унікальне завдання в задумі Всевишнього.
Слухав і записав Яків Шапіро
=========================================
Наш раввин рассказывал в субботу...
Дварим 11:26, глава «Ръэ»
Наша жизнь движется как маятник — между хорошими и менее хорошими мгновениями, между успехами и неудачами, между благополучием и трудностями. Иногда нам все удается и мы чувствуем себя счастливыми и радостными, все наши мечты сбываются, молитвы получают ответ, а жизненный путь открыт и ясен. Но бывают моменты, когда ничего не получается, когда все планы срываются, когда нам кажется, что жизнь зашла в тупик.
Легко быть счастливым, когда все удается. Но когда опускаются руки и кажется, что все пропало, мы хотим понять: чего ждет от нас Всевышний?
Ответ содержится в начальном стихе нашей главы: «Смотри, я предлагаю вам сегодня благословение и проклятие». Слово «нотен», которое здесь переведено как «предлагаю», дословно означает «передаю», или «дарю», то есть «вручаю как подарок».
Тора открывает нам удивительный принцип: даром Творца бывает не только благословение, но и проклятие; даже тяжелые моменты жизни — это тоже великий дар.
Но как разглядеть подарок сквозь боль неудач? Ответ кроется в самом первом слове главы: «Смотри». Всё зависит от нашего взгляда! Как будет выглядеть жизнь человека, определяют не происходящие события, а то, как он решил их воспринимать.
Многим людям свойственно винить в своих неудачах окружающих, будь то супруги, родители, сослуживцы или обстоятельства. Именно в этом суть трагической истории Элиши бен Абуи по прозвищу «Ахер» («Другой»). Элиша был одним из величайших мудрецов Талмуда, но потом полностью сошёл с праведного пути. Никто не мог понять, что могло заставить такого человека вступить в борьбу с иудаизмом, сотрудничать с римскими властями, принуждать евреев нарушать Шаббат, набрасываться с нападками на мудрецов Торы?
И однажды он назвал причину. Он рассказал, что в день его обрезания его отец, иерусалимский богач Абуя, увидев, сколь велико уважение и почет, окружающие мудрецов Торы, решил посвятить своего сына ее изучению. Элиша винил отца в том, что тот сделал это ради почестей, а не во имя Небес, и тем исказил его воспитание с самого начала.
Он винил также и мать. В Йом-Кипур, когда она была им беременна, она почувствовала запах еды и так сильно захотела есть, что её накормили. Получается, сказал Элиша, что и он ещё в чреве матери нарушил пост Йом-Кипура — и стал грешником от рождения!
Решив, что его судьба предопределена внешними факторами, Элиша переложил на них ответственность и сам лишил себя возможности вернуться. Обвиняя кого-то или что-то в своих неудачах, человек отдаёт им ключи от собственной жизни и остается в тупике.
Моя мама сказала мне на этой неделе удивительную вещь: человек, который постоянно винит «другого» («ахер»), — не может вернуться, его путь к возвращению закрыт.
Человек, желающий властвовать над своей жизнью, должен брать ответственность на себя. Это и есть качество царственности (мидат ѓа-малхут) в нашей жизни.
В Талмуде сказано: «Шауль согрешил единожды — и лишился царства; Давид согрешил дважды — и сохранил царство».
Бог повелел царю Шаулю уничтожить амалекитян и всё их имущество, и когда пророк Шмуэль спросил Шауля, почему он не исполнил повеление, тот ответил: «... народ пожалел лучший скот... народ стал расходиться от меня». То есть, виноват не он, царь Шауль, а народ!
Тогда Шмуэль сказал ему: «Хоть ты и мал в своих глазах, ты — глава колен Израиля!» — Если ты чувствуешь, что народ управляет тобой, а ты ничего не можешь с этим поделать, — какой же ты тогда царь?
Но когда пророк Натан пришёл обличать царя Давида, тот не стал искать оправданий, а сразу взял на себя всю ответственность. Он произнёс: «Согрешил я!» Давид научился этому у своего предка Йегуды, который сказал о своей невестке Тамар: «Она правее меня».
Принятие ответственности — это и есть черта царственности! Ты сам определяешь свою жизнь. Ответственность за твою жизнь — в твоих руках.
Ничто в мире не может помешать тебе исполнить свое предназначение — вот самое главное правило! Когда мы перестаем винить обстоятельства, берем на себя ответственность за свою жизнь и выбираем добро в любых, самых сложных обстоятельствах, мы превращаем проклятие в благословение и исполняем свою уникальную задачу в замысле Всевышнего.
Слушал и записал Яков Шапиро